Постанова № 67419521, 16.06.2017, Лебединський районний суд Сумської області

ОСОБА_1 ОСОБА_2 районний суд Сумської області

Справа № 585/2282/13-к

Номер провадження 1/580/1/17

ПОСТАНОВА

16 червня 2017 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Гури А. О.

з участю:секретаря судового засідання - ОСОБА_3,

прокурора Думал С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Лебедині кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, ч.2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Лебединського районного суду Сумської області знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1.

На початковій стадії ОСОБА_1 обвинувачувався в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а саме в тому, що перебуваючи на посаді помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини Роменського МВ УМВС України в Сумській області, будучи службовою особою, 28.08.2010 року близько 22 год. на вул. Набережній в с. Рогинці Роменського району Сумської області поблизу будинку №13, дізнавшись про сварку між місцевими дівчатами та ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи, як працівник правоохоронного органу, почав вимагати від ОСОБА_5 пояснень щодо сварки та бійки, що відбулась між ними. Під час цього, між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_7 схопила ОСОБА_5 за волосся та повалила на землю. ОСОБА_1, будучи службовою особою, не вчинивши дій по припиненню правопорушення, перевищуючи службові обовязки, умисно наніс потерпілій ОСОБА_5, яка знаходилась на землі, два удари ногою по голові та 9 ударів по тулубу, а також один удар рукою в обличчя ОСОБА_6, яка в цей час намагалася припинити побиття ОСОБА_5, спричинивши кожній з них тілесні ушкодження, які в сукупностівідносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собоюкороткочасний розлад здоровя.

В процесі судового слідства прокурором змінене обвинувачення з ч.2 ст.365 КК України на ч.2 ст.125 КК України, в звязку з тим, що в період даних подій ОСОБА_1 перебував в офіційній тарифній відпустці і його дії не були зумовлені його службовим становищем і повязані з його владними чи службовими повноваженнями, але потерпілі підтримують обвинувачення в раніше предявленому обсязі.

Після дослідження всіх доказів у справі захисником підсудного заявлене клопотання про направлення справи на досудове розслідування з наступних причин:

В показах потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 протягом проведення досудового розслідування і в судових засіданнях простежується непослідовність щодо обставин скоєння правопорушення та спричинення їм тілесних ушкоджень.

Разом з тим, органами досудового розслідування, в порушення ст..64 КПК України в редакції 1960 року, не встановлені обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, не стали предметом дослідження, а відтак, достатні, узгоджені між собою, логічно обґрунтовані та переконливі докази для предявлення ОСОБА_1 конкретного звинувачення не зібрані, не встановлений мотив злочину, причинно-наслідковий звязок між подіями, що відбулися, та наслідками цих подій.

Органами досудового слідства не перевірялась версія підсудного, який з самого початку заявляв, що він не наносив тілесних ушкоджень потерпілим, а вони його оговорили з метою уникнути відповідальності за участь у його побитті і що виявлені у потерпілих тілесні ушкодження могли бути спричинені іншими особами. Всі ці обставини, що підлягають доказуванню, можуть бути зясовані шляхом проведення з усіма учасниками події відтворення обстановки та обставин події за участю судово-медичних експертів та призначення судово-медичних досліджень.

Крім того, слідчим на досудовому слідстві допущено ряд процесуальних помилок, які повинні бути виправлені шляхом проведення відповідних слідчих дій: в процесуальних документах під час проведення досудового слідства вказані різні номери справи, окремі процесуальні дії (закриття проваджень у справі, т.1 а.с. 323-324, 327-328) проводились в період зупинення досудового розслідування, не складений протокол огляду місця події.

Обвинувачення предявлене з порушенням ст..132 КПК України, оскільки воно не конкретне та не підтверджене зібраними у справі доказами, не доведена умисна форма вини підсудного.

Вказані недоліки досудового слідства, на думку захисника, допущені в звязку з тим, що дана стадія кримінального процесу мала обвинувальну спрямованість, слідство проводилось однобічно, в порушення вимог закону до уваги брались тільки ті докази, що свідчать про винуватість ОСОБА_1

Наведене свідчить про однобічність та неповноту досудового слідства, які, зважаючи на обсяг та характер обставин, що підлягають встановленню, спосіб їх встановлення та фіксування, не можуть бути усунуті в умовах судового розгляду справи, оскільки у справі необхідне проведення слідчих та інших процесуальних дій, виконання яких не можливе з додержанням процесуальної форми судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання.

Прокурор заперечує проти повернення справи на досудове розслідування, оскільки вважає, що дана кримінальна справа розглядається протягом семи років, за цей час чотири рази судами першої інстанції виносились постанови про направлення справи на досудове розслідування, але всі вони були скасовані апеляційним судом. Зазначені в клопотанні захисника мотиви могли бути усунені в процесі судового слідства шляхом надання відповідних судових доручень, проведення перехресних допитів свідків та іншим, але зі сторони захисника ці дії не застосовувались. Щодо можливості спричинення виявлених у потерпілих тілесних ушкоджень іншими особами, то в судовому засіданні ніхто не підтвердив про їх наявність у потерпілих після словесного конфлікту, який мав місце між потерпілими з однієї сторони та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з іншої.

Належність та допустимість доказів суд повинен оцінити в нарадчій кімнаті при винесенні вироку.

Що стосується допущених слідчим помилок при зазначенні номеру справи, то цілком зрозуміло, що справа стосується обвинувачення ОСОБА_1, а допущені неточності є опечаткою.

Заявлене захисником клопотання прокурор вважає умисним затягуванням розгляду справи, яке триває з 2010 року, тому в задоволенні клопотання просить відмовити.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ст..281 КПК України в редакції 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Це положення закону знайшло своє відображення у п.8 та абз.2 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справи на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року №2, де зазначено, що досудове слідство вважається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст..22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді, не були зясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого, тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

У випадках, коли суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст.. 315-1 КПК України вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є недопустимим. За необхідності, суд може відкласти розгляд справи для витребування додаткових доказів.

В клопотанні захисника не аргументовано з посиланням на закон, в чому конкретно проявилась неповнота і неправильність досудового слідства та не зазначено, в який спосіб можна їх усунути, адже з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло майже 7 років.

В процесі досудового розслідування були встановлені та допитані всі свідки та очевидці події, що сталася 28.08.2010 року близько 22 години в с. Рогинці Роменського району Сумської області на вул.. Набережна 13. Усунення розбіжностей в їх показах та показах потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і в судовому засідання можливо було і в судовому засіданні при їх ретельному допиті, тому це не може бути підставою для направлення справи на досудове розслідування. Крім того, оцінку показів потерпілих, обвинуваченого та свідків щодо належності, допустимості, достовірності і достатності суд має дати в нарадчій кімнаті при винесенні вироку.

Не заслуговує на увагу і посилання захисника на те, що на досудовому слідстві не перевірена версія ОСОБА_1 про те, що він не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілим, а виявлені у них тілесні ушкодження вони отримали під час бійки з іншими особами. Ці доводи ОСОБА_1 були ретельно перевірені на досудовому слідстві і слідчий дійшов висновку, що версія ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, тому суд повинен оцінити наявні у справі докази в нарадчій кімнаті при винесенні вироку.

Суд не може погодитись з захисником і в частині того, що однією з підстав для направлення справи на досудове розслідування є допущені слідчим при проведенні досудового слідства процесуальні помилки в зазначенні номеру справи, датах проведення окремих слідчих дій, відсутності протоколу огляду місця події, оскільки вони не є підставою для повернення справи на досудове розслідування. Винесення ж постанов про закриття провадження у справі ( 13.12.2010 року в період зупинення провадження у справі) зменшує обсяг предявленого ОСОБА_1 обвинувачення, вони ніким не оскаржені та не впливають на розгляд справи в межах предявленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Щодо неправильності досудового слідства в частині диспозицій ст.. 125 ч.2 та ст..365 ч.2 КК України, які передбачають відповідальність за умисні протиправні дії, спрямовані на свідоме спричинення шкоди, за умови, що це призвело до суспільно небезпечних наслідків, яке на думку захисника, не може бути усунене під час судового слідства, суд вважає, що це питання не потребує повернення справи на додаткове досудове розслідування, оскільки ч.2 ст.365 КК України передбачає лише наявність умислу при вчиненні дій службовою особою, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, тобто, мотив і мета вчинення злочину можуть бути різними і на кваліфікацію дій винного не впливають. Те ж саме стосується і ч.2 ст.125 КК України. Тобто, підстав для направлення справи на додаткове досудове розслідування з цих підстав теж немає.

Приймаючи до увагивищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого захисником ОСОБА_4 клопотання та оцінює його як умисне затягування процесу, який тягнеться з 2010 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 273, 281( в редакції 1960 року), суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити захиснику ОСОБА_4 в задоволенні клопотання про направлення справи по обвинуваченню ОСОБА_1 по ст.365 ч.2 КК України та ч.2 ст.125 КК України на додаткове досудове розслідування.

Суддя: А. О. Гура