Ухвала суду № 67417105, 16.06.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/20921/16-к

Провадження №11-кп/772/785/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нагорняк Є. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Нагорняка Є.П.,

суддів: Ковальської І.А., Рупака А.А.,

із секретарем Діденко В.В.,

з участю прокурора: Миколайчука Д.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

його захисника ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7, представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2017 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки,

стягнуто з нього на користь ОСОБА_4 16691 гривень 25 копійок гривень у відшкодування витрат на лікування, 203 гривні 14 копійок у відшкодування витрат понесених потерпілою на проїзд, 200000 гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 200000 гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди, на користь держави витрати за проведення криміналістичних досліджень в сумі 7760 гривень 40 копійок та вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и в:

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні того, що він близько 23:00 години 30.05.2016 року, не маючи посвідчення водія категорії «А», керуючи мотоциклом марки «VіреrZS250-R-1», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в напрямку вулиці Гоголя по проїзній частині вулиці Пирогова в м. Вінниці, зі швидкістю 107.3 км/год., порушуючи вимоги п. п. 1.5, 2.1(а), 4.16(а), 12.4, 18.1, 12.3 Правил дорожнього руху України наближаючись до перехрестя з вулицею ОСОБА_9, не надав переваги у русі, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості в момент обєктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїзну частину по розмітці нерегульованого пішохідного переходу, справа-наліво по ходу його руху, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на останню.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, від яких 20.06.2016 померла у Вінницькій ОДКЛ.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 505 від 21.07.2016 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: садни, синців, рани голови, крововиливу в м'які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, множинні переломи кісток основи та склепіння черепа, кісток лицевого черепа, поширеного субарахноїдального крововиливу, крововиливу в шлуночки мозку, забою головного мозку; синців, садни рук та закритої травми грудей - перелому 3-го ребра зліва по середньо-ключичній лінії перелому кісток правого передпліччя, які мали ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв'язку зі смертю потерпілої. Смерть ОСОБА_5 настала від відкритої черепно- мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку.

Відповідно до висновку комісійної судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 1612/1613/16-21/422А/423А від 02.09.2016, місце наїзду на пішохода ОСОБА_5 розташовувалось на дорожній розмітці «Пішохідний перехід». Згідно запису камери відеоспостереження, швидкість руху мотоцикла «VіреrZS250-R-1», державний номерний знак НОМЕР_1, перед пригодою становила 107.3 км/год. В даній дорожній ситуації ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити ДТП шляхом виконання вимог п. п. 12.4, 18.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, при цьому невідповідність технічним нормам вимог вищезазначених пунктів ПДР України знаходяться у причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_2 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. п. 1.5, 2.1(а), 4.16(а), 12.4, 18.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходяться у прямому причинному звязку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким йому призначити покарання не більше пяти років позбавлення волі та від його відбування звільнити з випробуванням. з покладенням на обвинуваченого передбачених ст.76 КК України обовязків.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 вказує на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у необґрунтованому визнанні обставин, які помякшують покарання повне визнання ОСОБА_2 вини та щире каяття, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в частині позитивної характеристики обвинуваченого за місцем роботи кафе «Канапе», оскільки при зясуванні анкетних даних обвинувачений повідомив, що він працює барменом у ресторані «Аура», невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок мякості, необґрунтоване часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4, у звязку з чим просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати та ухвалити новий вирок, яким йому призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на три роки, стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_4 600000 грн завданої моральної шкоди, 16691, 25 грн витрат на лікування, 203,14 грн понесених на проїзд витрат, авансовий внесок у розмірі 3647, 50 грн на встановлення надгробного памятника, а також виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставини, які помякшують покарання та позитивну характеристику ОСОБА_2 за місцем його роботи.

Ідентичні підстави та прохання про скасування вироку та постановлення нового щодо ОСОБА_2 містяться в апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_5, яка просить, окрім цього, стягнути з обвинуваченого на її користь 500000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного йому покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки та стягнути з нього на користь потерпілих зазначені у вироку суду першої інстанції суми грошей.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3, які підтримали свою апеляційну скаргу лише в частині прохання про зміну вироку суду з метою призначення обвинуваченому покарання, не повязаного з реальним позбавленням волі, представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які наполягали на задоволенні їхніх апеляційних скарг та заперечили проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, прокурора Миколайчука Д.Г. на підтримку апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення всіх поданих апеляційних скарг.

Суд всебічно, повно та обєктивно дослідивши в судовому засіданні надані сторонами кримінального провадження докази, оцінивши їх в сукупності. дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої.

Вказаний висновок суду базується на належних та допустимих доказах, у тому числі, на протоколах огляду місця події, складених слідчим з дотриманням вимог ст.ст. 103-107, 223, 237 КПК України та висновках автотехнічної і комісійної комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз, які відповідають вимогам ст.ст. 101, 102 КПК України, отже, доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про недопустимість даних доказів згідно ст. 87 КПК України є безпідставними.

Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України судом кваліфіковані вірно.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України врахував тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, обставини, які помякшують покарання, повне визнання своєї вини у скоєному та щире каяття за відсутності обставин, які обтяжують покарання.

Підстав сумніватись у щирому каятті ОСОБА_2 та виданій на нього належно завіреній характеристиці ФОП ОСОБА_10 немає, як немає підстав вважати призначене обвинуваченому покарання надто суворим чи надто мяким.

Призначивши обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст. 268 КК України у виді реального позбавлення волі на строк 5 років з максимальним строком позбавлення права керувати транспортними засобами, суд обґрунтовано, згідно п.1 ч.4 ст. 374 КПК України, з метою забезпечення виконання вироку, змінив застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою.

Щодо цивільних позовів потерпілих, то вони вірно частково задоволені судом з урахуванням вимог ст. 128 КПК України, ст.ст. 23, 1177 ЦК України та з огляду на розяснення, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Рішення про часткове задоволення цивільних позовів судом у вироку належним чином умотивоване.

Таким чином, залишаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 без зміни, враховуючи змінений обвинуваченому запобіжний захід, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 положення ч.5 ст. 72 КК України щодо зарахування строку попереднього увязнення у строк покарання.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_5, представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2017 року щодо ОСОБА_2 без зміни.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 строк попереднього увязнення з 15.03.2017 по 16.06.2017 у строк покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: (підписи)

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Згідно з оригіналом: