Вирок № 67416257, 27.06.2017, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1054/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області у складі: судді Саламахи О.В.

за участю: секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду кримінальне провадження № 12014020310000701 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, приватного підприємця, який проживає, за адресою: вул. Зарічна, 158, с. Северинівка, Тростянецький район Вінницька область, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Гаврилюка В.В.; обвинуваченого ОСОБА_1; захисника ОСОБА_2; представника потерпілого ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

Приблизно о 15:00 год. 21.12.2014, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходячись у с. Зарічне Тульчинського району, по вул. Шевченка, неподалік домогосподарства № 107, під час сварки із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючим, за адресою: вул. Польова, 3, с. Зарічне, Тульчинський район Вінницька область, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли між ним в ході вказаної сварки, діючи умисно наніс останньому один удар кулаком своєї руки в область чола, після чого наніс йому другий удар в область обличчя, в результаті чого ОСОБА_4, впав на узбіччя вказаної вулиці, де ОСОБА_1, не припиняючи свої протиправні дії, почав руками та ногами наносити удари по тулубу, обличчі та голові ОСОБА_4, в результаті нанесення вказаних ударів спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин, синців, забійних ран в області голови, обличчя, завушної ділянки з права, лівої верхньої кінцівки, забій лівої кисті, які згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 146-к від 05.05.2015, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України, вину не визнав та надав суду показання, що він був знайомий з сином ОСОБА_4, якого звати ОСОБА_5. До нього зателефонував ОСОБА_5 і запитав чи є корова на продаж, бо їм в сімю потрібна корова. У подальшому ОСОБА_1 запропонував їм корову, вони всі сімєю виїхали подивилися цю корову і погодилися її купити, однак коштів в них не було, вони у сусідів позичали кошти, їм потрібно було доплатити 2 тис. грн., однак вони сплатили 1,5 тис. грн., та він забрав їхню корову, яку оцінив у 7 тис. грн. В неділю з ранку дзвонила мати ОСОБА_6, і просила щоб ОСОБА_1 приїхав забрав корову, бо їм потрібні кошти, і домовились, що останній приїде. Однак, по дорозі у с. Зарічне 21.12.2014 близько 15:00 год. він дзвонив, і вже ніхто не брав телефон. Приїхавши в с. Зарічне, зупинився на початку вулиці в автомобілі лишилася дружина, і він підійшов до подвіря Захарків, де побачив крім них, ще невідомих для нього осіб, їх всього було приблизно 8 чоловік. І почав говорити, щоб вони виводили корову і він їм віддасть 8,5 тис. грн., так як домовлялися раніше, однак Захарки почали говорити, щоб він спочатку віддав кошти, а потім вони корову. На протязі 15 хв. відбувалась про це розмова, однак вони все таки вивели корову, і ОСОБА_1 попросив свою дружину ОСОБА_7, щоб та віддала кошти ОСОБА_8, які були відраховані в автомобілі, однак остання не хотіла брати кошти і попросила віддати їх сину ОСОБА_5. Останній, виривав з рук кошти і втік через городи у невідомому напрямку, а ОСОБА_4 тримаючи корову за мотузок, почав з нею відходити від автомобіля і в цей час ОСОБА_1 почав його наздоганяти, щоб забрати корову і вони почали тягатися між собою за цю корову, однак ОСОБА_4 мотузок від корови не відпускав, а тримав його в руках витягнув ножа і намагався штрикнути декілька разів ОСОБА_1, але в нього не вийшло. Потягнувши корову за мотузок, корова впала передніми ногами на ОСОБА_4 і повалила його, після цього він встав і почав тікати. В цей час підбіг ОСОБА_5, та вдарив ОСОБА_9 чимось по голові, також він чув крик своєї дружини, підбігши до неї, він помітив, що вона була у поганому стані, оскільки напевно її також вдарили чимось по голові, тримаючи дружину, він чув, що ОСОБА_4 почав кричати до своєї дружина, щоб вона забрала ключі з автомобіля, що вона і зробила. Коли обвинувачений підвівся на ноги, ОСОБА_8 побігла на подвіря своїх сусідів ОСОБА_10, і він не зміг її наздогнати, оскільки на подвірї була собака. Через деякий час приїхали працівники поліції і всі поїхали у м. Тульчин, обвинувачений на своєму автомобілі разом з працівником поліції. Обвинувачений зазначив, що він ОСОБА_4 тілесні ушкодження не наносив, а навпаки йому та його дружині наносили тілесні ушкодження ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5.

Незважаючи на те, що обвинувачений своєї вини в скоєнні даного злочину не визнав, його вина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні і підтверджується показами потерпілого та свідків.

Допитаний потерпілий ОСОБА_4 надав суду показання, про те, що 19.12.2014 приблизно о 16:30 год. приїхав ОСОБА_1, щоб обміняти корову, він йому повідомив, що нічого міняти не буде, однак обвинувачений вмовляв ОСОБА_8 і та погодилася. Однак, у подальшому дружині корова не сподобалася, оскільки вона давала дуже мало молока і вона подзвонила ОСОБА_1, щоб той забрав назад корову та повернув кошти, на що він погодився. Близько 15:00 год. 21.12.2014 до двору підійшов ОСОБА_1 і покликав дружину, вона до нього вийшла і вони спілкувалися біля 10 хв., ОСОБА_4 вивів корову до їхнього автомобіля, з ним йшли дружина, син та товариш, який в той час був в нього на подвірї. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_1 сказав своїй дружині, щоб вона віддала гроші, син ОСОБА_5 взяв кошти перерахував, однак там не вистачало 1,5 тис. грн. були лише 8,5 тис. грн., і потерпілий сказав, що корову не віддасть, син пішов з грошима додому викликати поліцію. Однак, ОСОБА_1 почав сваритися, і видирати з рук мотузок до якого була привязана корова, при цьому наніс правою рукою два удари кулаком в голову, від чого ОСОБА_4 впав на землю не випускаючи з рук мотузок, в цей час продовжував бити ногами по тулубу і кричав до своєї дружини, щоб остання дала пістолет, однак пістолету не було, вона вибігла з рукояткою, якою заводять автомобіль і нанесла удар ОСОБА_4 в область голови, а обвинувачений в цей час чимось проколов руку і він був вимушений відпустити мотузок. Дружина ОСОБА_11 рукояткою нанесла удар по голові ОСОБА_8 і остання впала, коли вона вже лежала на землі ОСОБА_7 знову замахнулася на неї, однак закриваючись від удару дружина потерпілого виставила руку, щоб прикритися. Обвинувачений та його дружина почали затягувати корову на автомобіль і випадково корова збила з ніг останню. Підвившись з землі ОСОБА_8 на землі побачила ключі до автомобіля ОСОБА_1 і взяла ключі, щоб вони нікуди не поїхали. З цими ключами ОСОБА_8 побігла через подвіря сусідів ОСОБА_10 до Білінських, а за нею побіг ОСОБА_1 та його дружина, однак там була собака, яка їх не пропустила, повертаючись назад обвинувачений наніс удар своїй дружині, яка впала на стержень, яким закриваються ворота сусідів, після чого він її підняв та завів в автомобіль, і намагався декілька разів завести авто, але в нього нічого не вийшло. У подальшому приїхали працівники поліції і вони всі поїхали в м. Тульчин, де написали заяву про вчинення кримінального правопорушення, та поїхали у лікарню, де ОСОБА_4 та ОСОБА_8 надали медичну допомогу, ніяких ударів, тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ОСОБА_4 не наносив.

Свідок ОСОБА_12 надав показання, що в неділю 2014 року точної дати не памятає, він привіз причіп до автомобіля, який брав у ОСОБА_10, і в цей час бачив конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що відбувався на вулиці, під час якого обвинувачений наніс ОСОБА_4 декілька ударів в область обличчя, останній впав на землю, а ОСОБА_1 продовжував наносити удари ногами по тулубу.

Свідок ОСОБА_13 надав показання, що в неділю 2014 року точної дати не памятає, він прийшов в гості до ОСОБА_4 приблизно о 15:00 год. приніс онучці шоколадку, бачив як ОСОБА_4 виводив корову з подвіря разом з дружиною і повели її до автомобіля ОСОБА_1 В них виник конфлікт під час чого, останній замахувався в бік ОСОБА_4 якоюсь палицею і наніс приблизно 2-3 удари, після цього ОСОБА_13 пішов додому.

Свідок ОСОБА_8 надала суду показання, що 21.12.2014 приблизно о 15:00 год., приїхав ОСОБА_1 до неї додому в с. Зарічне, вони вивели корову до автомобіля, обвинувачений не хотів віддавати всі кошти за корову, в результаті чого виник конфлікт, і ОСОБА_1 наніс кулаком декілька ударів в область голови ОСОБА_4, після чого він впав на землю, а обвинувачений продовжував його бити ногами в різні частини тулуба та кричав ОСОБА_7, щоб вона давала пістолет, однак вона вибігла з металевою «монтіровкою» і вдарила ОСОБА_8 по голові, від чого вона впала на землю, а другий раз вдарила по руці, якою вона прикривалась від наступного удару. Потім, ОСОБА_1 з дружиною затягували корову в автомобіль, і в останньої випали ключі від автомобіля, які забрала ОСОБА_8 і втекла з ними до сусідів. Приїхали працівники поліції і остання віддала їм ключі та у подальшому поїхали до м. Тульчина в поліцію і в лікарню за медичною допомогою.

Свідок ОСОБА_14 надав показання, що у 2014 році перед новим роком, після обіду він повертався додому в с. Зарічне і бачив, що ОСОБА_4 тримав корову біля автомобіля ОСОБА_1, у них був конфлікт, під час якого обвинувачений наніс два удари кулаком в область голови ОСОБА_4 від чого він впав на землю і обвинувачений кричав до дружини, щоб вона принесла пістолет, однак вона вибігла з рукояткою, від автомобіля, і нею ОСОБА_1 наніс удари ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_8, потім остання підняла з землі ключі від автомобіля і побігла з ними до сусідів, а обвинувачений з ОСОБА_7 побігли за нею, однак там була собака, яка їх не пропустила і ОСОБА_1 будучи злим за ключі наніс удар своїй дружині, яка впала на землю та вони разом пішли заводити корову в автомобіль і потім вже приїхали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_15 надала показання, що 21.12.2014 стояла біля криниці набирала воду і чула як ОСОБА_4 запитував у ОСОБА_1, де корова, якщо немає корови, то щоб він віддав гроші за корову, а потім побачила, що ОСОБА_4 лежав на землі, а обвинувачений наносив ногами удари по тулубу. ОСОБА_16 сказав своєму синові щоб він викликав поліцію.

Свідок ОСОБА_5 надав показання, що 21.12.2014 у другій половині дня до нього додому приїхав ОСОБА_1 та повідомив, що забирає корову і поверне за неї кошти, батько вивів корову до автомобіля на якому приїхав обвинувачений, біля автомобіля дружина останнього передала кошти ОСОБА_5 він перерахував там була недостатня сума коштів і почався конфлікт, батько попросив, щоб ОСОБА_5 викликав поліцію і він пішов викликати, повернувся вже після того, як батько та мати були з тілесними ушкодженнями.

Свідок ОСОБА_17 надав показання, що є працівником поліції 21.12.2014 перебував на чергуванні у складі слідчо-оперативної групи, надійшов виклик про конфлікт у с. Зарічне, було здійснено виїзд на місце події де побачили, що відбулась сварка між ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_1, ОСОБА_7, наявність тілесних ушкоджень у зазначених осіб не памятає.

Свідок ОСОБА_18 надав показання, що є працівником поліції і 21.12.2014 перебував на чергуванні в складі слідчо-оперативної групи, надійшов виклик про конфлікт у с. Зарічне, було здійснено виїзд на місце події де побачили, що відбулась сварка, як стало відомо пізніше конфлікт був через корову.

Свідок ОСОБА_10 надав показання, що 21.12.2014 після обіду до нього приїхав ОСОБА_12В, щоб повернути причіп, який він позичав, останній завозив його на подвіря, а ОСОБА_10 одягався вдома, коли вийшов на подвіря побачив на вулиці сварку між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а через його подвіря пробігла ОСОБА_8, самої бійки він не бачив.

Свідок ОСОБА_7 надала показання, що до її чоловіка ОСОБА_1 подзвонив ОСОБА_5 і запитав чи є корова на продаж, оскільки їхня корова дає мало молока. Однак, такої корови не було. Через деякий час 19.12.2014 вони їхали через с. Зарічне, і в них на машині була корова первістка, подзвонили до ОСОБА_5, запропонували подивитися корову, на що ОСОБА_5 погодився і вони зустрілися на околиці села, приїхав ОСОБА_5 з дружиною та своєю матірю ОСОБА_8, біля двох годин вони всі оглядали корову. Потім, поїхали дивитися на їхню домашню корову, яку оцінили в 7 тис. грн., а ту корову яку привезли оцінили в 8,5 тис. грн., тобто їм потрібно було доплатити 1,5 тис. грн., які вони довго шукали, десь позичали. Завантажили їхню корову та поїхали додому. У подальшому, 21.12.2014 до чоловіка подзвонила ОСОБА_8 і попросила приїхати забрати корову, оскільки вона дає мало молока і взагалі їм потрібні кошти. Приблизно о 15:00 год. приїхавши в с. Зарічне, автомобіль лишили на початку вулиці, а чоловік пішов до подвіря Захарків. Через деякий час побачила, що до автомобіля йде її чоловік позаду нього веде корову ОСОБА_4, йде поруч ОСОБА_8 та ОСОБА_5 Підійшовши до автомобіля чоловік попросив, щоб вона передала вже відраховані кошти у сумі 8 тис. грн. ОСОБА_8, однак остання відмовилася брати кошти, і попросила передати кошти сину ОСОБА_6, він взяв кошти і почав тікати. В цей час ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4, щоб забрати корову і завантажувати на автомобіль, однак останній відійшов та корову не віддав та почав бити її чоловіка, а ОСОБА_8 почала йти на нього тримаючи в руці кухонний ніж, чоловік просив схаменутись їх, однак остання металевою трубою вдарила чоловіка по руці, в цей час ззаду, ОСОБА_7 металевою трубою вдарив по голові ОСОБА_5, і вона присіла на землю, після чого останній підбіг і наніс удар цією ж трубою ОСОБА_1 по голові, від удару останній впав на землю. Потім, ОСОБА_4Є почав тягнути на себе корову, яка передніми ногами впала на нього та мордую йому в обличчя. В цей час ОСОБА_8 підбігла до автомобіля забрала ключі, вдарили металевою трубою в лобове скло, і втекла з ними на сусідське подвіря. Після чого, чоловік намагався наздогнати останню, але не зміг, оскільки на подвірї куди втекла ОСОБА_8 була собака. У подальшому приїхали працівники поліції і всі поїхали у м. Тульчин.

Також, крім показів свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме:

-витягом з кримінального провадження № 12014020310000701 від 21.12.2014, відповідно до якого від ОСОБА_4 та ОСОБА_8 надійшли заяви, про те, що біля їхнього домогосподарства за адресою: вул. Польова, 3, с. Зарічне, Тульчинський район Вінницька область, ОСОБА_1 та ОСОБА_19 нанесли їм тілесні ушкодження;

-заявою ОСОБА_4 від 21.12.2014 про нанесення йому тілесних ушкоджень;

-висновком судово-медичної експертизи № 161 від 22.12.2014, відповідно до якого, у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою мяких тканин, синців, забійних ран в області голови, завушної ділянки справа, лівої верхньої кінцівки, а також забою лівої кисті з порушенням її функції. Зазначені тілесні ушкодження виникли не внаслідок падіння з стоячого положення з послідуючим ударом (ударами) об тверді тупі предмети, а безпосередньо від неодноразової дії твердого тупого предмету (предметів), що могли бути в термін і за обставин на які вказує обстежений, і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя;

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого, свідків та обвинуваченого від 13.01.2015, 07.02.2015 та 04.03.2015 відповідно до якого останній показував як саме відбувалися всі події;

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 21 від 12.02.2015, відповідно до якого, у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою мяких тканин, синців, забійних ран в області голови, обличчя, завушної ділянки справа, лівої верхньої кінцівки, а також забою лівої кисті з порушенням її функції. Зазначені тілесні ушкодження виникли не внаслідок падіння з стоячого положення з послідуючим ударом (ударами) об тверді тупі предмети, а безпосередньо від неодноразової дії твердого тупого предмету (предметів), що могли бути в термін і за обставин на які вказує обстежений. Забій мяких тканин, синців, забійних ран в області голови, обличчя, завушної ділянки справа, забій лівої верхньої кінцівки,і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоровя. Забій лівої кисті з порушенням її функції по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

-висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи № 146 від 05.05.2015, відповідно до якого, дані підсумки в частині визначення характеру, локалізації та механізму утворення узгоджуються з підсумками у «Висновку експерта» № 161 від 23.12.2014 та «Висновку експерта» № 21 від 12.02.2015, на імя ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження - «Забій мяких тканин, синців, забійних ран в області голови, обличчя, завушної ділянки справа, лівої верхньої кінцівки, забій лівої кисті». Дані тілесні ушкодження у ОСОБА_4, а в частині визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень змінено на «легкі тілесні ушкодження, оскільки в наданих для експертизи матеріалах не підтверджений короткочасний розлад здоровя».

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_7, оскільки вона являється дружиною обвинуваченого, вони спростовуються показами потерпілого та інших свідків, а також висновками судово-медичної експертизи, які виключають утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 внаслідок падіння з стоячого положення з послідуючим ударом об тверді тупі предмети.

Посилання захисника на визнання доказів недопустимими, а саме протоколу проведення слідчого експерименту від 04.03.2015 за участю обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки в протоколі не зазначено номеру кримінального провадження та висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 146 від 05.05.2017 тому, що слідчим не поставлено на вирішення питання експертам, щодо можливості отримання тілесних ушкоджень при падінні корови на потерпілого ОСОБА_4 оскільки відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належність та допустимість доказів регламентовані ст. 85, 86 КПК України, а саме: належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частина 1 ст. 86 КПК, встановлює юридичну форму даних, що встановлюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК, передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб'єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.

Частиною 2 ст. 86 КПК України, передбачено, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Питання про допустимість доказів вирішується судом при постановленій судового рішення під час їх оцінки в нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження та потерпілим у порядку передбаченим цим Кодексом.

Обов'язок доказування обставин, що є підставою для виключення доказів покладається саме на сторону, що заявила таке клопотання, однак, посилання захисника про визнання доказів, недопустимими не містять чітко викладеної підстави (неналежності доказів, отримання з порушенням встановленого КПК порядку, незаконність джерела, отримання доказу неналежним суб'єктом і т. ін.)

Даючи оцінку доводам обвинуваченого про те, що він не вчиняв даного злочину, суд вважає, що вони в повній мірі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 370 КПК України. За вказаних обставин, суд вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_1, які не знайшли свого об'єктивного підтвердження, є одним із способів його захисту для уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Таким чином, оцінивши у сукупності надані по кримінальному провадженні докази, досліджені у судовому засіданні, оцінюючи показання свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у інкримінованому злочині доведена повністю та його дії органами досудового слідства кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, а також те, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставин, що відповідно до ст. 66, 67 КК України пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

За таких обставин, з урахуванням особи обвинуваченого, який вину не визнав, шкоду потерпілому не відшкодував, вибачення не просив, з метою попередження нових злочинів, виправлення обвинуваченого з врахуванням вимог ст. 50 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, в межах санкції визначеної ч. 1 ст. 125 КК України, у виді громадських робіт.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в сумі 9000 грн. суд виходить з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ПП ВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Враховуючи зазначене, а також те, що у судовому засіданні доведено винуватість обвинуваченого, його протиправну поведінку, заподіяння тілесних ушкоджень, що безумовно призвело до страждань та вплинуло на нормальний спосіб життя потерпілого, суд вважає доведеним заподіяння обвинуваченим ОСОБА_1 моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4

Разом з тим, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходячи з засад розумності та справедливості вважає, що сума, визначена в цивільному позові ОСОБА_4 в розмірі 9000 грн. є завищеною та приходить до висновку, про необхідність задоволення позову частково в сумі 1000 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне вирішити питання процесуальних витрат у справі.

Так, згідно ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу. До вказаних витрат, згідно ч. 2 ст. 120 КПК України, належать витрати на правову допомогу, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором та їх несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ст. 124 КПК України, що регулює розподіл процесуальних витрат, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

З квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.05.2015 вбачається, що потерпілим ОСОБА_4 сплачено за правову допомогу адвокату ОСОБА_20 1500 грн., що зумовлює стягнення зазначених процесуальних витрат з обвинуваченого на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65-67, 125 КК України, 100, 124, ст. 368 - 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 140 (сто сорок) годин.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати у справі, а саме витрати на правову допомогу у сумі 1500 (одна тисяча пятсот) гривень.

Речові докази CD-R диски, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: