Постанова № 67407826, 07.06.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «МПК-Альянс» (далі - Товариство) до Державної реєстраційної служби України (далі - ДРС), реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, державного реєстратора ДРС Дурицької Марії Євгеніївни (далі - Держреєстратор), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарини Геннадіївни, ТОВ «Норберт Груп», третя особа - ТОВ «Райзе Групп», про визнання протиправним та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень,

установила:

У серпні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними і скасувати: рішення Держреєстратора про державну реєстрацію за ТОВ «Райзе Групп» права власності на нерухоме майно - нежилі приміщення адміністративного корпусу літери «А», розташовані в м. Херсоні на вул. Червонофлотській, буд. 17 (далі - Спірне майно); рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ТОВ «Норберт Груп» прав на Спірне майно на підставі договору його купівлі-продажу від 13 серпня 2014 року.

Вимоги мотивовано тим, що оскаржені рішення реєстраторів прийняті з порушенням чинного законодавства, без дотримання обов'язкових правил щодо перевірки відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також без з'ясування того, чи немає суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, чи мають право і повноваження заявники на реєстрацію нерухомого майна, чи виконані умови правочинів, з якими закон або договір пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2014 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 лютого 2016 року постанову суду першої інстанції скасував і закрив провадження у цій справі. Приводом для цього рішення стало клопотання представника ТОВ «Норберт Груп» від 17 грудня 2015 року про закриття провадження у справі з тієї підстави, що є рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 24 липня 2015 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 8 грудня 2015 року, з того самого спору і між тими самими сторонами [пункт 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)]. Цим рішенням суд першої інстанції частково задовольнив позов Товариства: скасував рішення про державну реєстрацію права власності на Спірне майно та відмовив у задоволенні решти позовних вимог про визнання недійсним правочину між Товариством і ТОВ «Райзе Групп», визнав недійсним договір купівлі-продажу від 13 серпня 2014 року та скасував рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію Спірного майна на підставі цих правочинів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 квітня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження у зв'язку з пропуском строку на касаційне оскарження. Названі Товариством причини пропуску цього строку визнав неповажними.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 3 частини першої статті 165 та частини четвертої статті 214 КАС у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року, 3 березня, 29 травня, 9 та 16 червня 2015 року (справи №№ К/9991/94440/11, К/800/2784/15, К/800/15858/15, К/800/25528/15, К/800/26738/15 відповідно), у яких суд касаційної інстанції задовольнив клопотання скаржників про поновлення строку на касаційне оскарження, підставами яких було несвоєчасне отримання копії рішення суду апеляційної інстанції, та відкрив касаційне провадження у цих справах.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, в якій оскаржується ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на подання касаційної скарги, оскільки вона була подана поза встановленим статтею 212 КАС строком, а названі у клопотанні причини його пропуску неповажні. Суд виходив із того, що представник Товариства брав участь у перегляді справи судом апеляційної інстанції і йому була відома резолютивна частина прийнятого цим судом рішення. Ухвала суду апеляційної інстанції була проголошена в обсязі вступної і резолютивної частин, а копію повного тексту ухвали представник Товариства міг одержати у строк, передбачений частиною третьою статті 160 КАС. Зокрема, вступна і резолютивна частини ухвали були проголошені 4 лютого 2016 року. Повний текст ухвали мав бути виготовлений і представник Товариства міг отримати її копію щонайменше через п'ять днів від дня проголошення її вступної і резолютивної частин. Після закінчення строку на виготовлення повного тексту ухвали і настання дня, коли учасник судового розгляду може отримати (чи отримав) її копію, починається відлік двадцятиденного строку на касаційне оскарження.

За частиною четвертою статті 205 КАС судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому статтями 160 і 167 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 167 КАС на вимогу особи, яка бере участь у справі, <…> суд у цей самий день видає копію постанови (або її вступної та резолютивної частин) чи ухвали суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час, коли особи, які беруть участь у справі, можуть одержати копію постанови в повному обсязі. Суд складає повний текст постанови у строк, передбачений частиною третьою статті 160 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 160 КАС складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 212 КАС касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, <…>, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як установив суд касаційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу 14 березня 2016 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження. Отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції 24 лютого 2016 року, від дня якого, на переконання касатора, необхідно починати відлік строку на касаційне оскарження, визнав невагомою причиною для його поновлення.

У справах, в яких прийняті ухвали, надані для порівняння, суд касаційної інстанції фактично не інтерпретував названі вище норми процесуального права, не досліджував, чи були дотримані строки складання судових рішень у разі ухвалення їх відповідно до положень статей 160, 167, 205 КАС та за умови присутності учасника судового розгляду під час проголошення вступної і резолютивної частин ухвали суду апеляційної інстанції. У цих рішення суд касаційної інстанції поновив строки на касаційне оскарження, позаяк касатори документально підтвердили поважність причин їх пропуску.

Відсутність рішень касаційного суду із правозастосовними висновками, які за змістом і значенням відрізняються від правового висновку судового рішення, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми процесуального закону щодо спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-Альянс» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда