Постанова № 67403898, 21.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Справа № 910/5703/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Удовиченко О.С.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київна ухвалувід 09.02.2017 господарського суду міста Києва (в частині розгляду грошових вимог Державної іпотечної установи та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк")та постанову від 21.03.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/5703/16 господарського суду міста Києвапро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО", м. КиївкредиторДержавна іпотечна установа, м. КиївліквідаторОлефіренко О.І., м. Київ

в судовому засіданні взяли участь представники:

Державної іпотечної установи ПАТ "Дельта Банк"Дяченко В.С., довір.; Тодосієнко В.М., довір.; Потапенко С.Ю., довір.;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/5703/16 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО" (далі - ТОВ "Т.Л. АВТО", боржник), порушена в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство).

Постановою від 17.05.2016 у справі № 910/5703/16 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Олефіренка О.І., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2017 (суддя Пасько М.В.) за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, внесено окремо до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", скаржник) в сумі 149 770 074 грн. та Державної іпотечної установи на суму 6 590 670,63 грн. як вимоги, які забезпечені заставою майна боржників.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 (судді: Верховець А.А. - головуючий,Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) за наслідками перегляду ухвали попереднього засідання в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи, ухвалу від 09.02.2017 залишено без змін в цілому.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог Державної іпотечної установи та часткового задоволення грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" на суму 149 770 074 грн.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник посилається на те, що судами не надано належної оцінки спірному характеру грошових вимог Державної іпотечної установи.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.06.2016 ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду, у встановлений ст. 23 Закону про банкрутство строк, з заявою про визнання грошових вимог на загальну суму 193 705 686, 26 грн.

Зазначені грошові вимоги виникли на підставі укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та боржником договору кредитної лінії № ВКЛ-2005191 від 30.01.2010. В забезпечення виконання вказаного договору сторони уклали: іпотечний договір № ВКЛ-2005191/S-6 від 30.11.2010; договір застави товарів в обороті № ВКЛ-2005191/S-11 від 07.12.2010 та договір застави майнових прав № ВКЛ-2005191/S-13 від 11.04.2011.

Разом з тим, 22.06.2016 від Державної іпотечної установи до місцевого господарського суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 6 590 670, 63 грн. Вказані вимоги виникли на підставі договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015 та договору відступлення права вимоги № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, які були укладені між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013.

За умовами договору відступлення права вимоги № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, ПАТ "Дельта Банк" відступив Державній іпотечній установі право вимоги за іпотечним договором № ВКЛ-2005191/S-6 від 30.11.2010, предметом застави якого є нерухоме майно боржника, заставною вартістю 245 000 грн. та договором застави товарів в обороті № ВКЛ-2005191/S-11 від 07.12.2010, предметом застави якого є товари в обороті, загальною заставною вартістю 6 342 914, 63 грн.

Ухвалою від 09.02.2017, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/5703/16, визнано грошові вимоги Державної іпотечної установи на суму 6 590 670,63 грн. з огляду на відсутність фактів недійсності договорів застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015 та відступлення права вимоги № Д-2.1/2015 від 04.02.2015. Натомість грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" визнано судом лише на суму 149 770 074 грн., оскільки вимога до боржника за цією сумою не була предметом договору відступлення права вимоги № Д-2.1/2015 від 04.02.2015.

Системний аналіз приписів ст. 25 Закону про банкрутство дає підстави дійти висновку, що у попередньому засіданні господарський суд, за наслідками розгляду всіх вимог кредиторів, вирішує питання про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали попереднього засідання від 09.02.2017, місцевий господарський суд не дав жодної правової оцінки заявленим у справі про банкрутство вимогам кредиторів, вказавши, що мотиви їх визнання наведені в письмових висновках ліквідатора.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції в ході апеляційного перегляду ухвали від 09.02.2017 в частині грошових вимоги ПАТ "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи, не з'ясував всіх необхідних обставин щодо характеру спірної заборгованості, періоду її виникнення, сум основного боргу, нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

Слід зазначити, що з поданої до господарського суду заяви Державної іпотечної установи не вбачається наявності розрахунків заявленої заборгованості. Заяви з грошовими вимогами кредиторів також не містять докази фактичної видачі кредиту; відомостей щодо періоду обрахованої кредиторами заборгованості та її складу ( відсутнє чітке розмежування сум основного боргу (тіла кредиту), відсотків та штрафних санкцій). При цьому, судами попередніх інстанцій в порядку ч. 4 ст. 38 ГПК України не було витребувано необхідну первинну документацію для встановлення вищезазначених обставин справи.

Крім того, абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство, у якій наведено визначення грошового зобов'язання боржника, встановлено, що до складу грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Останні враховуються до реєстру вимог кредиторів окремо у шосту чергу (ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство).

Разом з тим, визнаючи грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржника та включаючи їх до реєстру вимог кредиторів окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника, судами не надано оцінку тій обставині, що з 193 705 686, 26 грн. грошових вимог кредитора - 117 836 144 грн. складають суми штрафних санкцій.

Також, ч. 2 ст. 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням третейського суду не мають преюдиційного характеру. Отже, з огляду на приписи статей 34, 35 ГПК України, які у справі про банкрутство підлягають застосуванню з урахуванням ст. 41 цього Кодексу, рішення третейського суду не може бути доказом грошових вимог до боржника.

При цьому, Державна іпотечна установа у підтвердження заявленої заборгованості посилається на рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.10.2014 у справі № д-06/14 та від 07.11.2014 у справі № д-08/14. Однак, вказані рішення третейського суду до заяви кредитора не додані.

Більше того, як зазначає кредитор, згідно рішення третейського суду від 24.10.2014 у справі № д-06/14 з боржника стягнено, в тому числі 875 040,69 грн. пені за несплату сум кредиту, 2 850 040, 17 грн. пені за несплату процентів та 1 601 090,94 грн. штрафу. А згідно рішення від 07.11.2014 у справі № д-08/14 з боржника стягнено 294 014,72 грн. пені за несплату сум кредиту, 95 788,03 грн. пені за несплату процентів та 1 250 000 грн. штрафу.

На вказані обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули та визнали грошові вимоги Державної іпотечної установи до боржника на всю заявлену кредитором суму в 6 590 670, 63 грн., а грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" визнали в частині всієї суми, що не була відступлена Державній іпотечній установі - 149 770 074 грн., й віднесли ці вимоги кредиторів окремо до реєстру як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Вищезазначене свідчить, що суди попередніх інстанцій виходили виключно з факту наявності спірної заборгованості та грубо порушили, встановлений статтями 23, 25 Закону про банкрутство, порядок розгляду грошових вимог до боржника та проведення попереднього засідання.

Таким чином, суди припустились порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблені такі, що відповідають нормам чинного законодавства, висновки щодо зобов'язань сторін.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи у вказаній частині місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином встановити правову природу грошових зобов'язань боржника перед кредиторами на підставі первинної документації; з'ясувати періоди заявленої заборгованості, з чітким розмежуванням сум основного боргу, відсотків та штрафних санкцій; визначити черговість задоволення спірних грошових вимог й розглянути справу у відповідній частині згідно з вимогами чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 34, 35, 38, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.02.2017 (в частині розгляду грошових вимог Державної іпотечної установи та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк") та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/5703/16 скасувати.

3. Справу № 910/5703/16 в частині розгляду грошових вимог Державної іпотечної установи та публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

О.С. Удовиченко