Ухвала суду № 67403656, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/24551/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

28.07.2016р. ОСОБА_4 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з заявою, в якій зазначав, що при обміні його паспорта громадянина СРСР на паспорт громадянина України на першій сторінці останнього його особові дані було внесено неправильно (зазначено «ОСОБА_4», замість правильного «ОСОБА_4»), в зв'язку з чим просив зобов'язати відповідний державний реєструючий орган внести в паспорт його особові дані в належній формі.

Зазначена заява була зареєстрована Ізюмським міськрайонним судом Харківської області як цивільна справа, про що свідчить літера «ц» у присвоєному їй єдиному унікальному номері 623/2013/16-ц.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03.08.2016р. заяву ОСОБА_4 залишено без руху в зв'язку з встановленням її невідповідності вимогам ст.ст.119,257,258 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), із наданням строку для усунення недоліків, а ухвалою від 12.08.2016р. - на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України визнано неподаною та повернуто, з огляду на невиконання вимог ухвали про залишення заяви без руху.

Отже, зазначені ухвали Ізюмським міськрайонним судом Харківської області були постановлені на підставі норм ЦПК України.

Вважаючи, що ухвала від 12.08.2016р. судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись (крім норм матеріального права) на положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просив її скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 07.09.2016р. Харківський апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України з посиланням на те, що апеляційну скаргу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки розгляд заяви ОСОБА_4 судом першої інстанції здійснювався за правилами ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому пунктами 1 та 7 ст.3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як передбачено частиною 1 та п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Разом з тим, адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень й зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії (п.1 та п.2 ч.4 ст.105 КАС України).

Отже, якщо особа вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, вона має право звернутись до суду за їх захистом в порядку адміністративного судочинства, подавши позов, зокрема, про зобов'язання такого суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Однак, як вже зазначалось, Харківський апеляційний адміністративний суд, постановляючи ухвалу від 07.09.2016р. про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12.08.2016р., виходив лише з того, що остання була постановлена на підставі норм ЦПК України, проте зазначена обставина без надання відповідної оцінки спірним у дані справі відносинам в контексті їх підвідомчості сама по собі не може вважатись достатньою підставою для відмови в апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції.

Аналогічна позиція щодо застосування норм процесуального права викладена і в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015р. у справі №752/11738/14-ц.

Згідно з ч.1 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016р.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Штульман І.В.