Ухвала суду № 67402937, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ К/800/470/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (далі - КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства") до Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області (далі -УПФ), Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання дій ВДВС щодо винесення постанови від 2 червня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 43528662 неправомірними; скасування постанови від 2 червня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 43528662 з примусового виконання документа, виданого УПФ, а саме рішення № 0214 від 16 березня 2009 року про стягнення з нього грошових коштів у розмірі 7633,65 грн.; визнання виконавчого документу, а саме рішення № 0214 від 16 березня 2009 року про стягнення з нього грошових коштів у розмірі 7633,65 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Справа розглядалась неодноразово, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області 16 березня 2009 року прийнято рішення №0214 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у вигляді стягнення суми штрафу та пені в розмірі 7633,65 грн.

Позивачем зазначене рішення оскаржено у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року по справі №2-а-9607/090470 адміністративний позов КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" до УПФ про скасування рішення залишено без розгляду.

2 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43528662 з примусового виконання рішення Пенсійного фонду № 0214 від 16 березня 2009 року про стягнення з підприємства грошових коштів у розмірі 7633,65 грн.

Відповідно до оскаржуваного рішення Пенсійного фонду № 0214 від 16 березня 2009 року, датою набрання чинності зазначено 6 травня 2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Пунктом 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів, з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, у разі надходження до державної виконавчої служби виконавчого документа державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, до компетенції державного виконавця не належить перевірка правильності зазначення дати набрання законної (юридичної) сили рішенням.

Оскільки вимога про сплату боргу відповідала вимогам виконавчого документа, встановленим статтею 18 Закону №606-ХІV, та у зв'язку з тим, що були відсутності підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Пенсійного фонду про стягнення коштів.

Також, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання виконавчого документу, а саме рішення Управління Пенсійного Фонду України в м. Нікополь та Нікопольському районі № 0214 від 16 березня 2009 року, таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий спосіб захисту прав боржника не передбачено нормами Закону України "Про виконавче провадження" і такий зміст вимог не узгоджується з вимогами, які можуть бути заявлені в адміністративному позові та які визначені частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

О.П. Стародуб

І.В.Штульман