Ухвала суду № 67402921, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ К/800/63973/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Єрьоміна А.В. Мороз Л.Л.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року

у справі № 826/8149/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк"

до 1) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної

служби України Дурицької Марії Євгенівни,

2) Державної реєстраційної служби України,

треті особи: 1) Споживче товариство "Діамед",

2) Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни, Державної реєстраційної служби України, треті особи: Споживче товариство «Діамед», Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Дурицької М.Є. від 27 травня 2014 року №13357121 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на нежиле приміщення №1, №2 (групи приміщень №7), №1 (групи приміщень №7а), №1, №2 (групи приміщень №8), з №1 по №6 (групи приміщень №1) (в літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17 А, загальною площею 264,7 кв. м., за суб'єктом: ПАТ "ПроКредит Банк" та видати позивачу відповідний витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27 травня 2014 року № 13357121. Суд вийшов за межі позовних вимог та зобов'язано Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву представника Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» Вєтрової Н.А., прийнятої 08 травня 2014 року за реєстраційним № 6531585, для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17а, з урахуванням висновків даної постанови.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна реєстраційна служба України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову в частині зобов»язання до Державна реєстраційна служба України відмовити.

На адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення від позивача на касаційну скаргу, в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 травня 2014 року представником ПАТ «ПроКредит Банк» Вєтровою Н.А. подано заяву, прийняту відповідачем за реєстраційним № 6531585, для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17а.

27 травня 2014 року за результатами розгляду вказаної заяви Державним реєстратором Дурицькою М.Є. прийнято рішення № 13357121 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 20, 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Вищевказаним рішенням відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17а за ПАТ "ПроКредит Банк".

Зазначене рішення мотивоване тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме, арешт щодо усього нерухомо майна, яке належить іпотекодавцю (СТ "Діамед").

Переглядаючи рішення, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій виходить з наступного.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку.

Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до змісту частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частина четверта статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

За результатами розгляду про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень може мати місце за наявності вичерпних підстав, визначених Законом.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно вийшли за межі позовних вимог зобов»язавши Державну реєстраційну службу України розглянути питання державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженням скаржника та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору іпотеки від 22 березня 2006 року № 498-Д3 12, укладеного між ВАТ «ПроКредит Банк» (правонаступником якого є позивач) (іпотекодержатель) та СП «Діамед» (іпотекодавець), та договору про внесення змін до договору іпотеки від 18 липня 2012 року № 1, іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно: нежилі приміщення № 1, № 2 (групи приміщень № 7), № 1 (групи приміщень № 7а, № 1, № 2 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) (в літ. "А"), загальною площею 264,70 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17а, та нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 5) (в літ. "А"), загальною площею 291,40 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17а. (а.с. 16 - 23)

Відповідно до розділу 7 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» договору іпотеки, викладеного в новій редакції згідно договору про внесення змін до договору іпотеки від 18 липня 2012 року № 1, передбачено, сторони домовились, що іпотекодержатель (ПАТ «ПроКредит Банк») у випадку набуття права звернення на предмет іпотеки справі на власний вибір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом, зокрема набуття прав власності на предмет іпотеки. (а.с. 21)

Право власності переходить до іпотекодержателя на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя, яким дане застереження, з моменту виконання іпотекодержателем усіх, передбачених законодавством, дій, необхідних для звернення стягнення у такий спосіб, без необхідності вчинення іпотекодавцем будь-яких додаткових дій чи документів.

У зв'язку із порушенням СП «Діамед» кредитних зобов'язань ПАТ «ПроКредит Банк» надіслало йому вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки від 21 березня 2014 року № 1-2/14/1046, в якій вимагало протягом 30 календарних днів погасити заборгованість та попереджало, що у разі непогашення заборгованості банк змушений буде розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». (а.с. 25 - 26)

Вказану вимогу отримано представником СП «Діамед» 27 березня 2014 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи. (а.с. 27 - 30)

18 квітня 2014 року сторонами договору іпотеки складено акт про підтвердження отримання вимоги від 21 березня 2014 року № 1-2/14/1046. (а.с. 24)

У вищевказаному акті зазначено, що СП «Діамед» 27 березня 2014 року отримало вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки від 21 березня 2014 року № 1-2/14/1046 та погоджується з набуттям ПАТ «ПроКредит Банк» права власності на предмет іпотеки.

Згідно частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Карткою прийому заяви № 12913328 встановлено, що разом із завою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2014 року за реєстраційним № 6531585 позивач подав наступні документи: договір іпотеки від 22 березня 2006 року, договір № 1 від 21 березня 2014 року, акт № 911 від 21 березня 2014 року, копію вимоги від 21 березня 2014 року № 1-2/14/1046, рекомендоване повідомлення від 21 березня 2014 року, опис від 08 травня 2014 року, копії свідоцтва, виписки та статуту ПАТ «ПроКредит Банк», довіреність на уповноважену особу, копію наказу, копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. (а.с. 13)

27 травня 2014 року за результатами розгляду вказаної заяви Державним реєстратором Дурицькою М.Є. прийнято рішення № 13357121 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. (а.с. 14)

Рішення про відмову у державній реєстрації прав базується на тому, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме: арешт щодо усього нерухомо майна, яке належить іпотекодавцю (СТ «Діамед»).

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором не наведено дати реєстрації обтяження та в якому реєстрі воно зареєстроване, а також не надано відповідних доказів на підтвердження мотивів оскаржуваного рішення. Крім того, відповідачами не надано доказів, які б свідчили, що арешт усього нерухомого майна іпотекодавця СТ «Діамед» зареєстрований до державної реєстрації іпотеки за ПАТ «ПроКредит Банк».

Тому, не доведено наявності у межах спірних правовідносин підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, що визначені у частині першій статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що спірне рішення Державного реєстратора Дурицької М.Є. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27 травня 2014 року № 13357121 прийнято не на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та є протиправним. А також правильним є висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання провести державну реєстрацію права власності на вищевказане нежиле приміщення, оскільки такі дії відносяться до дискреційних повноважень відповідача.

Протиправність оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень вказує, що сторони повертаються у стан, який існував до його прийняття, тобто на стадію прийняття документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, та реєстрації заяви.

Тому, з метою захисту прав та інтересів позивача, суди дійшли вірного висновку про необхідність зобов'язати Державну реєстраційну службу повторно розглянути заяву представника ПАТ «ПроКредит Банк» Вєтрової Н.А., прийняту 08 травня 2014 року за реєстраційним № 6531585, для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17а, з урахуванням висновків даної постанови.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі № 826/8149/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді