Ухвала суду № 67402566, 20.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 червня 2017 року м. Київ К/800/16890/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 3 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, -

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Центр) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати йому щорічної разової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII, в редакції періоду спірних правовідносин, спірна грошова допомога, спірна бездіяльність відповідно); стягнути з відповідача на його користь спірну грошову допомогу в розмірі, встановленому частиною 5 статті 12 Закону № 3551-XII, а не постановами Кабінету Міністрів України.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач здійснив йому виплату спірної грошової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено частиною 5 статті 12 Закону № 3551-XII, чим порушив його права, а тому ОСОБА_1 просив про задоволення позову.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 3 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 8 червня 2017 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

У встановлений судом процесуальний строк скаржником виконано вимоги ухвали у повному обсязі, однак у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що позивач пропустив встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду і не вказав на наявність поважних причин, які б свідчили про необхідність його поновлення.

Так, за змістом статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Судами встановлено, що спірну грошову допомогу позивачу виплачено 19 травня 2016 року, а тому саме з цієї дати необхідно обчислювати перебіг строку звернення до адміністративного суду, оскільки у цей день ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав.

Звертаючись до суду позивач просив поновити пропущений ним процесуальний строк посилаючись на положення статті 17-1 Закону № 3551-XII, якою встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що саме починаючи з 30 вересня 2016 року і необхідно обчислювати строк звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, такі причини пропуску строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України не можна визнати поважними, оскільки вони не відповідають вищевказаним критеріям і могли бути подолані позивачем, тобто не носили об'єктивний характер і були переборними.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач пропустив встановлений законодавством процесуальний строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, оскільки дізнався про порушення своїх прав 19 травня 2016 року, а звернувся з позовом лише 3 березня 2017 року, тобто майже через 10 місяців після цього.

Ураховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідають дійсним обставинам справи та нормам процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 3 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк