Постанова № 67401769, 17.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р.Справа № 2-а/3840/11/1470

Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників сторін:

від позивача- Потапов В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року по справі за позовом Приватного підприємства «ЛОГОС»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій , -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року Приватне підприємство «ЛОГОС»(далі - ПП «ЛОГОС») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі ДПІ) про визнання протиправними дій.

В обґрунтування позову зазначалося, що викладення в акті перевірки висновку про нікчемність правочинів суперечить нормам цивільного законодавства та не входить до повноважень органів державної податкової служби, а правочини, які зазначені в акті перевірки як нікчемні, не відповідають визначенню нікчемного правочину, яке міститься в Цивільному кодексі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, щодо визнання та визначення у акті перевірки від 06.04.11р. №1244/23-100/32819525 нікчемними правочинів, укладених Приватним підприємством «Логос»з ТОВ «ОСОБА_1 Сервіс»у грудні 2010 р. та штучного формування податкового кредиту на суму 50520,09 грн. та податкових зобовязань на суму 98469,43 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Предметом розгляду по зазначеній справі є визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, щодо визнання та визначення у акті перевірки від 06.04.11р. №1244/23-100/32819525 нікчемними правочинів, укладених Приватним підприємством «Логос»з ТОВ «ОСОБА_1 Сервіс»у грудні 2010 р. та штучного формування податкового кредиту на суму 50520,09 грн. та податкових зобовязань на суму 98469,43 грн.

Для вирішення спірного питання щодо правомірності або протиправності дій ДПІ, необхідно дослідити та встановити чи використовувались повноваження державною податковою інспекцією з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації: пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з подальшими змінами та доповненнями від 04.12.1990 року -XII (далі - Закон № 509-ХІІ), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами,що не мають статусу юридичної особи.

На час проведення перевірки 11.11.2011р. діяв Податковий кодекс України ( надалі ПК України), в главі 8 якого визначено види перевірок та порядок їх проведення. Документальні перевірки можуть бути планові або позапланові, виїзні або невиїзні. Згідно ст.ст.77-79 ПК України позапланові документальні перевірки (як виїзні, так і невиїзні) здійснюються лише при наявності обставин визначених у п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до ч.79.1. ст..79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється уразі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 78.1.1 ст.78 ПК України позапланові документальні перевірки як виїзні, так і невиїзні здійснюються за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на о6ов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Розглядом матеріалів справи встановлено,що відповідачем в повному обсязі дотримані вимоги ПК України щодо процедури призначення та проведення перевірки, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Позивач не погоджується лише з висновками акту перевірки, та на будь-які порушення з боку ДПІ при проведенні цієї перевірки ПП»Логос»не вказує.

Судова колегія вважає помилковим та таким що не відповідає вимогам закону висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову відносно визнання та визначення у акті перевірки від 06.04.11р. №1244/23-100/32819525 нікчемними правочинів, укладених Приватним підприємством «Логос»з ТОВ «ОСОБА_1 Сервіс»у грудні 2010 р. та штучного формування податкового кредиту на суму 50520,09 грн. та податкових зобовязань на суму 98469,43 грн. та надання в рішенні суду правової оцінки та правомірності висновків акту перевірки, яким встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків з огляду на наступне.

Задовольняючи позов в частині протиправність дій органу ДПІ щодо зазначення певних положень в акті перевірки, суд першої інстанції по суті фактично надав правову оцінку акту перевірки суб'єкта владних повноважень , що є неприпустимим.

Акт перевірки це службовий двосторонній документ, який стверджує факт перевіряючих дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені порушення в системі оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки в цьому разі є лише засобом документування дій контролюючого органу та не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України, а тому не може бути предметом оскарження в суді.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору, тому оскарженню підлягають дії або бездіяльність відповідача щодо проведення перевірки та встановлення їх законності.

Крім того,відповідно до ч.1 ст..244-2 КАС України суди зобовязані привести свою судову практику у відповідності з рішенням Верховного суду України.

Відповідно до Рішення Верховного Суду України №21-102во05 від 24.01.2006 р. про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005р. у справі № 9/175-04 (за позовом АКБ Мрія до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки), суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист повязане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105 КАС України)

Суд, встановивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені ; спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у субєкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Таким чином зясувавши усі обставини по справі, зокрема, передбачені законом підстави та порядок проведення перевірки, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту перевірки і його відповідність вимогам закону, судова колегія дійшла до висновку про необґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по призначенню та проведенню перевірки ПП «Логос», оскільки судом встановлена компетенції та повноваження у субєкта владних повноважень , зокрема Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на вчинені дії по призначенню та проведенню перевірки, порядок, строки та повідомлення платника податків про проведення перевірки та її результати у встановлені законом строки та спосіб були дотримані ДПІ,що також підтвердив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а зміст акту перевірки-це особиста думка перевіряючих осіб , а сам акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення в системі оподаткування та не являється актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2012 р.

Головуючий суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.