Постанова № 67401700, 25.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 р.Справа № 2-а-10177/09/1570

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарях Руденко І.Ю. та Тулба О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Роздільнофф Люкс»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Роздільнофф Люкс»до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (раніше Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009 року ТОВ «Роздільнофф Люкс»звернулось до суду з позовом до Роздільнянської МДПІ Одеської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2009 року № 0000392300/0 та № 0000402300/0.

У листопаді 2009 року ТОВ «Роздільнофф Люкс»звернулось до суду з позовом до Роздільнянської МДПІ Одеської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2009 року № 0003971500/0 та від 17 листопада 2009 року № 0003991500/0.

В обґрунтування позовів зазначалось, що з 25 травня по 07 липня 2009 року посадовими особами Роздільнянської МДПІ Одеської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24 травня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт за № 1369-132/23-00/34302603 від 14 липня 2009 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2009 року № 0000392300/0 та № 0000402300/0, якими у звязку з порушенням п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. п. 7.3.3 п. 7.3, п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. п. 7.2.4 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 645314 грн. за основним платежем та 182504 грн. 40 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також з податку на додану вартість у розмірі 24879 грн. за основним платежем та 12439 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

02 листопада 2009 року посадовою особою Роздільнянської МДПІ Одеської області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість, поданим ТОВ «Роздільнофф Люкс»за липень-серпень 2009 року. За результатами перевірки складено акт за № 2089-387/1502/34302603, яким встановлено порушення підприємством п. п. 7.7.5 та п. п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0003971500/0, яким позивачу визначено зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 119431 грн.. Крім того, за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток посадовою особою відповідача складено акт за № 2088-386/15-01/34302603 від 02 листопада 2009 року, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. п. 7.3.3 п. 7.3, п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На підставі акта перевірки Роздільнянською МДПІ Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року № 0003991500/0, яким позивачу визначено зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 290150 грн. 30 коп.. На думку позивача, вказані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням абз. 6 п. п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року зазначені вище адміністративні справи обєднано в одне провадження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року ТОВ «Роздільнофф Люкс»відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ТОВ «Роздільнофф Люкс»в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, а саме Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник Роздільнянської МДПІ Одеської області просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про відмову у її задоволенні, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 25 травня по 07 липня 2009 року посадовими особами Роздільнянської МДПІ Одеської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Роздільнофф Люкс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24 травня 2006 року по 31 березня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 липня 2009 року за № 1369-132/23-00/34302603, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. п 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 та п. п. 7.3.3 п. 7.3, п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток на 645314 грн. та завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 5951736 грн..

Крім того, в акті перевірки також зазначено про порушення ТОВ «Роздільнофф Люкс»п. п. 7.2.4 п. 7.2, п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 24879 грн. та завищення відємного значення ПДВ у розмірі 133049 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2009 року № 0000392300/0 та № 0000402300/0, якими у звязку з зазначеними вище порушеннями позивачу визначено відповідно суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 645314 грн. за основним платежем та 182504 грн. 40 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також з податку на додану вартість у розмірі 24879 грн. за основним платежем та 12439 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

02 листопада 2009 року посадовою особою Роздільнянської МДПІ Одеської області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість, поданим ТОВ «Роздільнофф Люкс»за липень-серпень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 02 листопада 2009 року за № 2089-387/1502/34302603, яким встановлено порушення підприємством п. п. 7.7.5 та п. п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0003971500/0, яким позивачу визначено зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 91870 грн. за основним платежем та 27561 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток посадовою особою відповідача складено акт за № 2088-386/15-01/34302603 від 02 листопада 2009 року, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. п. 7.3.3 п. 7.3, п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки Роздільнянською МДПІ Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року № 0003991500/0, яким позивачу визначено зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 263773 грн. за основним платежем та 26377 грн. 30 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що Роздільнянською МДПІ Одеської області доведено порушення ТОВ «Роздільнофф Люкс»в період з 24 травня 2006 року по 31 березня 2009 року вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», що є підставою для визначення підприємству податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств і податку на додану вартість, а також штрафних санкцій, розрахованих відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому відсутні підстави для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

1. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2009 року № 0000392300/0 щодо визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 827818 грн. 40 коп..

Як встановлено матеріалами справи, визначаючи позивачу зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, податковий орган, з доводами якого погодився і суд першої інстанції, виходив з того, що позивач неправомірно формував валовий дохід та валові витрати з урахуванням результату перерахунку балансової вартості валютного фінансового кредиту. Крім того, за висновком відповідача, позивачем необґрунтовано включено до складу валових витрат витрати на оплату послуг з виготовлення ветеринарних свідоцтв та карантинних сертифікатів, оскільки вказані витрати не повязані з господарською діяльністю підприємства.

Згідно п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, кредитом є кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що 14 вересня 2007 року ТОВ «Роздільнофф Люкс»укладено договір позики за № 1 з компанією oil Grain S.A.», Швейцарія. Згідно вказаному договору позикодавець (компанія Grain S.A.») надає позичальнику (ТОВ «Роздільнофф Люкс») грошові кошти на умовах строковості, поворотності, платності та використання за цільовим призначенням (т. 1 а. с. 128-130).

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Згідно п. п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 названого Закону балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість»розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) обєкта фінансового лізингу; платежі за такий обєкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

На виконання наведених вище вимог п. 6.1 ст. 6 та п. п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Роздільнофф Люкс»відображав збиток або прибуток від операції умовного погашення валютної заборгованості, розраховуючи його як різницю між балансовою вартістю заборгованості на початок звітного періоду та балансовою вартістю заборгованості на останній день кожного звітного періоду, виходячи з обмінного курсу НБУ на останній день такого звітного періоду. При підвищенні офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні балансова вартість суми фінансового кредиту зростала, що за результатами операції умовного погашення кредиту враховувалося підприємством до збитків позивача. При зменшенні офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні балансова вартість суми фінансового кредиту зменшувалася, що за результатами операції умовного погашення кредиту враховувалося підприємством як прибуток позивача.

Із врахуванням встановлених обставин справи та наведених вище положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неправомірності висновків податкового органу та суду першої інстанції про порушення позивачем п. п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не ґрунтуються на законі і висновки податкового органу щодо неправомірного включення до складу валових витрат позивача витрат на оплату послуг з виготовлення ветеринарних свідоцтв та карантинних сертифікатів.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону (у вказаній вище редакції) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ТОВ «Роздільнофф Люкс», серед іншого, є оптова торгівля зерном та масляничними культурами.

Протягом перевіреного податковим органом періоду ТОВ «Роздільнофф Люкс»укладено угоди з ТОВ «Новікъ»по наданню послуг з перевалки зерна від 07 липня 2008 року за № 2-НК, додаткову угоду № 2 від 11 липня 2008 року, а також угоду по наданню послуг з сертифікації зернових та масляничних культур врожаю 2008 - 2009 років від 15 липня 2008 року № 4-НК з додатковою угодою від 17 липня 2008 року (т. 1 а. с. 68 74, т. 2 а. с. 11).

Витрати на загальну суму 488062 грн., понесенні позивачем у звязку з оплатою послуг за вказаними угодами, віднесено ТОВ «Роздільнофф Люкс»до складу валових витрат.

В акті перевірки посадовими особами Роздільнянської МДПІ Одеської області зроблено висновки, що підприємство позивача зависило відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат вартість послуг, придбаних у постачальника ТОВ «Новікъ». Проте, підприємством не доведено звязок понесених витрат із виготовлення карантинного та ветеринарного сертифікату із власною господарською діяльністю у розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В обґрунтування такої позиції відповідача в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Роздільнофф Люкс»на протязі 2008 року укладало договори поставки зерна на умовах поставки EXW Миколаївський портовий елеватор. Умови укладених договорів із покупцями ТОВ «Роздільнофф Люкс»не передбачають передачу у якості товаросупровідних документів карантинних та ветеринарних сертифікатів, виготовленням яких займалось ТОВ «Новікъ»за зазначеними вище угодами. Крім того, згідно наданих до перевірки первинних документів вартість послуг із виготовлення ветеринарних і карантинних сертифікатів окремо не враховувалась ТОВ «Роздільнофф Люкс»при продажу товару на умовах EXW Миколаївський портовий елеватор.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Новікъ»укладено договір із ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»від 23 червня 2008 року за № 95/23 по наданню послуг з перевалки. ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»здійснює господарську діяльність по наданню послуг по перевалці (перевалка, розгрузка, зберігання та інше) зернових культур, лабораторний аналіз. Згідно п. 4.2 Договору поставка вантажу замовника супроводжується карантинними сертифікатами та ветеринарними свідоцтвами.

Угодою від 15 липня 2008 року № 4-НК та додатковою угодою від 17 липня 2008 року замовник (ТОВ «Роздільнофф Люкс») доручає, а виконавець (ТОВ «Новікъ») зобовязується виконувати послуги з сертифікації зернових та масляничних культур врожаю 2008 - 2009 років, які поступають залізничним та автомобільним транспортом на Миколаївський портовий елеватор.

Необхідність оформлення карантинного сертифіката та ветеринарного свідоцтва на вантаж, який поставляється на портовий елеватор, передбачена ст. ст. 1, 6 та 12 Закону України «Про карантин рослин», ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину», а також розділом ІІ наказу Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року № 661 «Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах».

Крім того, обовязковість наявності ветеринарного свідоцтва та карантинного сертифіката при прийманні вантажу (зерна) Миколаївським портовим елеватором підтверджується листом директора ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»від 10 листопада 2009 року № 917/10 (т. 2 а. с. 9 - 10).

З урахуванням викладеного, здійснення сертифікації зернових та масляничних культур є обовязковою складовою забезпечення діяльності позивача з оптової торгівлі зерновими та масляничними культурами, а тому витрати ТОВ «Роздільнофф Люкс»по виконанню названих вище угод з ТОВ «Новікъ»безпосередньо повязані із власною господарською діяльністю позивача у розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Роздільнофф Люкс», суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Новікъ»включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів угод по наданню послуг з перевалки зерна та по наданню послуг з сертифікації зернових та масляничних культур врожаю 2008 - 2009 років, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, а також платіжних доручень (т. 1 а. с. 75 - 93), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому податковим органом не оспорюються факти виконання ТОВ «Новікъ»та ТОВ «Роздільнофф Люкс»умов угоди по наданню послуг з перевалки зерна від 07 липня 2008 року за № 2-НК і додаткової угоди № 2 від 11 липня 2008 року, а також угоди по наданню послуг з сертифікації зернових та масляничних культур врожаю 2008 - 2009 років від 15 липня 2008 року № 4-НК та додаткової угоди до неї.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат ТОВ «Роздільнофф Люкс»витрат за названими вище угодами з ТОВ «Новікъ».

2. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2009 року № 0000402300/0 щодо визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 37318 грн. 50 коп..

Визначаючи позивачу зобовязання з податку на додану вартість, податковий орган, з доводами якого погодився і суд першої інстанції, виходив з того, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні послуг з сертифікації зернових культур, оскільки вказані витрати не повязані з господарською діяльністю підприємства, а також суми названого податку, сплачені постачальнику товару ПП «Монте Негро», державну реєстрацію якого визнано недійсною.

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено вище, придбані ТОВ «Роздільнофф Люкс»у ТОВ «Новікъ»послуги з сертифікації зернових культур безпосередньо повязанні із господарською діяльністю позивача.

Витрати за названими вище угодами з ТОВ «Новікъ»включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів угод по наданню послуг з перевалки зерна та по наданню послуг з сертифікації зернових та масляничних культур врожаю 2008 - 2009 років, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, а також платіжних доручень (т. 1 а. с. 75 - 93), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що протягом перевіреного відповідачем періоду позивач формував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «Монте Негро».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача по господарським операціям з ПП «Монте Негро»підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037) (т. 1 а. с. 105 111, т. 1 а. с. 124 - 125).

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо порушення податкового законодавства його контрагентом. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій продавець товару був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ПП «Монте Негро»податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за липень жовтень 2008 року.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Роздільнянської МДПІ Одеської області щодо недійсності свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Монте Негро»на час укладання угоди з ТОВ «Роздільнофф Люкс», оскільки постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області свідоцтво про державну реєстрацію підприємства та свідоцтво платника податку на додану вартість визнано недійсними лише 29 грудня 2008 року, а акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Очаківською ОДПІ Миколаївської області складено 26 січня 2009 року, тобто після укладання та виконання договорів купівлі-продажу від 24 липня 2008 року за № Х24/07-1По та від 04 серпня 2008 року за № Х04/08-5По (т. 2 а. с. 12 17).

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача по визнанню протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення відповідача від 23 липня 2009 року № 0000402300/0 не є обґрунтованим.

3. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0003971500/0, яким позивачу визначено зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 119431 грн., та податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року № 0003991500/0, яким позивачу визначено зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 290150 грн. 30 коп..

В обґрунтування правомірності зазначених податкових повідомлень-рішень Роздільнянська МДПІ Одеської області зазначала, що позивачем податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2009 року № 0000392300/0 та № 0000402300/0 оскаржено до суду з порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому податкове зобовязання являється узгодженим і повинно бути погашено в строк, встановлений законом. Не погашення такого зобовязання є підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, визначених п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.2.2 встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобовязаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Підпунктом 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як встановлено матеріалами справи, 23 липня 2009 року Роздільнянською МДПІ Одеської області на підставі акта перевірки від 14 липня 2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000392300/0 та № 0000402300/0, які отримано позивачем 24 липня 2009 року.

Згідно п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 названого вище Закону у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону, ТОВ «Роздільнофф-Люкс»03 серпня 2009 року, тобто в строк, встановлений законодавством, звернулось до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача від 23 липня 2009 року № 0000392300/0 та № 0000402300/0.

При цьому копія позовної заяви ТОВ «Роздільнофф Люкс»була отримана відповідачем 11 серпня 2009 року (т. 1 а. с. 134). Однак податковим органом 16 та 17 листопада 2009 року, тобто більш ніж через три місяці після отримання копії позовної заяви ТОВ «Роздільнофф Люкс»та відкриття провадження у справі, прийнято оскаржені податкові повідомлення рішення з посиланнями на узгодженість податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2009 року № 0000392300/0 та № 0000402300/0.

За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16 листопада 2009 року № 0003971500/0 та від 17 листопада 2009 року № 0003991500/0, прийнятих на підставі актів перевірок від 02 листопада 2009 року за № 2089-387/1502/34302603 та за № 2088-386/15-01/34302603, як таких, що прийняті з порушенням ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Роздільнофф Люкс»задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Роздільнофф Люкс»задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Роздільнянської Міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 23 липня 2009 року № 0000392300/0, від 23 липня 2009 року № 0000402300/0, від 16 листопада 2009 року № 0003971500/0 та від 17 листопада 2009 року № 0003991500/0.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: