Ухвала суду № 67401492, 16.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р.Справа № 1570/1036/2012

Категорія:11.5Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби (далі ДВС) України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови,

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що 09 грудня 2011 року вона звернулась до ДВС України з заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа №2а/1570/2166/2011, виданого Одеським окружним адміністративним судом 07 грудня 2011 року про стягнення з Державного бюджету України на її користь судових витрат в сумі 47, 70 грн. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 04 січня 2012 року позивачці відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

На думку позивача, дії державного виконавця по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження не відповідають вимогам норм Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до ДВС України про визнання протиправними дій щодо порушення Закону України "Про виконавче провадження", громадянських прав на своєчасне, повне виконання рішення суду, виконавчого листа; винесення постанови від 04 січня 2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, відмови в прийнятті до провадження виконавчого листа №2а/1570/2166/2011; визнання необґрунтованою, незаконною та скасування постанови від 04 січня 2012 року про відмову в відкритті виконавчого провадження, відмову в прийнятті до виконання виконавчого листа №2а/1570/2166/2011; визнання неправомірною бездіяльності щодо розгляду заяви від 09 грудня 2011 року, направлення постанови від 04 січня 2012 року про відмову в відкритті виконавчого провадження; стягнення судового збору та матеріальних витрат, відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

07 грудня 2011 року Одеським окружним адміністративним судом на виконання постанови від 06 травня 2011 року по справі №2а/1570/2166/2011, яка набрала законної сили 08 листопада 2011 року, видано виконавчий лист №2а/1570/2166/2011 про стягнення з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_4 судових витрат в сумі 47, 70 грн., з яких судовий збір в розмірі 3, 40 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 44, 30 грн.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_5 04 січня 2012 року розглянуто заяву стягувача - ОСОБА_4 від 09 грудня 2011 року, яка надійшла до відділу примусового виконання рішень ДВС України 30 грудня 2011 року, про примусове виконання виконавчого листа №2а/1570/2166/2011, та на підставі п.8 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 04 січня 2012 року, яку було направлено позивачу 30 січня 2012 року за №Ф-2286/5/3.

Згідно до зазначеної постанови, державним виконавцем в процесі розгляду заяви ОСОБА_4 встановлено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного Казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку і регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ", у зв'язку з чим зроблено висновок, що зазначені обставини виключають здійснення виконавчого провадження.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються виключно органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, та не підлягають виконанню органами Державної виконавчої служби України в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" і, тому, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є правомірною. Також, суд виходив з того, що заява позивача та відповідь їй, відповідно, розглянута та надана своєчасно, у зв'язку з чим доводи позивача про допущення відповідачем протиправних дій та бездіяльності є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм ст.ст. 3, 26 Закону України "Про виконавче провадження", п.п.1, 3, 16, 17 "Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказується, що висновки суду першої інстанції про те, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються виключно органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, та не підлягають виконанню органами Державної виконавчої служби України в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" є необгрунтованими, а також, є необгрунтованими висновки про недопущення відповідачем протиправних дій та бездіяльності щодо розгляду заяви та надання відповіді.

Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", - рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до вказаної частини ст. 3 цього Закону, Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 затверджено "Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" (далі Порядок), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до Закону мають право приймати такі рішення (п.1 Порядку).

Згідно з цим Порядком, - рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів (п.3).

У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

-заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

-оригінал виконавчого документа;

-судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності) (п.7).

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів;

2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;

3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;

4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;

5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;

6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку (п.16).

Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку (п.17).

Таким чином, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів виконуються виключно органами Державного казначейства України та не підлягають виконанню органами ДВС України в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених Законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до відповідача за виконанням виконавчого листа щодо стягнення на її користь судових витрат з Державного Бюджету України, однак їй було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що таке стягнення здійснюється органами Державного казначейства, а не органами ДВС України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що вказана відмова є цілком обгрунтованою і, тому, не має підстав для визнання її протиправною, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Також, колегія суддів не приймає довід апелянта про несвоєчасний розгляд відповідачем заяви про примусове виконання виконавчого листа, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказана заява надійшла до державного виконавця 30 грудня 2011 року (а не 16 грудня 2011 року, як вказує апелянт) та була розглянута 04 січня 2012 року, тобто в межах строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:/підпис/Л ОСОБА_1 Суддя:/підпис/ОСОБА_2 Суддя:/підпис/ОСОБА_3