Ухвала суду № 67401365, 22.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6297/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання Мацьків М. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 травня 2017 року про повернення позовної заяви в справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2017 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання дій адміністративної комісії виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо складання постанови 102/17 від 16 березня 2017 року про адміністративне правопорушення щодо накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. за порушення ст. 152 КУпАП незаконними; визнання протиправною та скасування постанови № 102/17 від 16 березня 2017 року та закриття провадження в справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 травня 2017 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою для повернення позовної заяви стало невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2017 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву належить залишити без руху, оскільки всупереч ч. 3 ст. 106 КАС України до неї не долучено документ про сплату судового збору та не надано доказів звільнення від його сплати.

ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Вимоги до позовної заяви визначені у статті 106 КАС України, частиною 3 якої передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини другої статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 № 3674-VI «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Цим Законом (статті 3 і 5) особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

ОСОБА_2 України «Про судовий збір» не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної ОСОБА_3 України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону (пункт 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, відносини щодо звільнення від сплати судового збору врегульовуються не тільки статтею 5 Закону України «Про судовий збір», яка не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, а й іншими законами України.

Так, частиною четвертою статті 288 КУпАП, норми якої є спеціальними порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір» встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху у звязку з недолученням документа про сплату судового збору, так як судовий збір за подання розглядуваного позову не справляється.

Відтак, і ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 травня 2017 року про повернення позовної заяви не відповідає нормам чинного законодавства.

В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де ОСОБА_3 Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, спочатку залишивши без руху позовну заяву позивача, а потім і повернувши її, позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст. 6 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необєктивно і всебічно не зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому таку слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 202, 205, 206, ч. 2 ст. 211, ст. 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 травня 2017 року про повернення позовної заяви в справі № 308/3140/17 скасувати.

Справу № 308/3140/17 направити для продовження розгляду до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_3 ОСОБА_5

Повний текст судового рішення виготовлено 26 червня 2017 року.