Ухвала суду № 67401363, 20.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/3626/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Качмара В.Я.

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Куціль С.І.,

за участю представників позивача ОСОБА_1,

та відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВCТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 29.06.2016 №131702-13 (далі ППР).

Позовні вимоги мотивовані тим, що транспортний податок з фізичних осіб, визначений у ст.267 Податкового кодексу України (далі ПК), у редакції, яка покладає на позивачку обовязок сплачувати його у розмірі 25000 грн, був запроваджений Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі Закон №71-VIII) та набрав чинності 01.01.2015. Зміни що були встановленні у ст.267 ПК на підставі Закону №71-VIII суперечать вимогам пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК, так як внесенні до чинного законодавства за кілька днів до початку бюджетного періоду у 2015 році, а не пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду в якому будуть діяти нові правила та ставки, з огляду на це у неї не виникло будь-якого обовязку щодо сплати визначеної оскаржуваним ППР суми податку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року у справі №803/22/17 позов задоволено.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що судом достовірно не було встановлено та безпідставно взято до уваги твердження позивачки, що пробіг транспортного засобу марки AUDI модель Q7, тип універсал В легковий, з обємом двигуна 2967 куб.см, 2015 року випуску (далі ТЗ), що належить їй на праві власності, є значно вищим ніж зазвичай для автомобілів таких моделей, що в результаті призводить до заниження вартості автомобіля, так як визначальним критерієм у визначенні вартості ТЗ і відповідно віднесення його до обєктів оподаткування транспортним податком у розумінні ст.267 ПК є саме пробіг автомобіля. Несвоєчасність ж прийняття Луцькою міською радою (далі Міська рада) рішення про внесення змін до елементу транспортного податку, не впливає на можливість його справляння, оскільки такий податок до прийняття рішення міської ради має справлятися виходячи з норм ст.267 ПК.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем не вживалися будь-які заходи для проведення звірки даних, зокрема щодо визначення правильної вартості ТЗ позивача, шляхом встановлення його пробігу, що потягло за собою невірне визначення середньоринкової вартості автомобіля і відповідно безпідставного прийняття ППР.

Такі висновки цього суду є правильними з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником ТЗ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії CXT 048309 (а.с.29).

02.02.2016 Міською радою прийнято рішення №3/10 «Про встановлення транспортного податку у м.Луцьку» (далі Рішення; а.с.37-39).

29.06.2016 ОДПІ було прийняте ППР, яким позивачу визначено грошове зобовязання з транспортного податку в сумі 25000грн (а.с.5)

Позивач посилаючись на неправомірність оскаржуваного ППР звернулася до суду з даним позовом.

01.01.2015 набрав чинності Закон №71-VIII, яким введено новий податок транспортний податок, який відповідно до ст.265, п.10.2 ст.10 ПК є місцевим податком.

Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесені зміни до ПК, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК є об'єктами оподаткування.

Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено, що з 01.01.2016 мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Звідси, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Відповідно до пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 ПК базою оподаткування є легковий автомобіль, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.267.4 цієї ж статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування Нормами пп.267.5.1 п.267.5. ст.267 ПК передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 18.02.2016 №66 затверджено «Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів» (далі Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п.3 «Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 №403 (далі Порядок)., де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля, з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно п.4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.13 Методики).

З матеріалів справи видно, що сторонами в суді першої інстанції подавались відповідні розрахунки щодо визначення середньоринкової вартості ТЗ за формулою, вказаною у Методиці. При цьому кожна сторона у розрахунку зазначала різний пробіг автомобіля: позивач вказувала 89000 км., з якого вартість ТЗ становила 919177 грн, а відповідач 34000 км і вартість дорівнювала 1038553,80 грн (а.с.33, 40).

Зважаючи на вказані розбіжності між розрахунками, а також те, що ОДПІ під час прийняття оскаржуваного ППР достовірно не встановила чи підпадав належний позивачці ТЗ під визначення обєкта оподаткування транспортним податком на 2016 рік у відповідності до вимог пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК в частині його вартості, яка не повинна була бути нижчого за 1033500 грн, то суд першої інстанції з посиланням на п.56.21 ст.56 ПК, прийшов до вірного висновку про можливість в спірних правовідносинах прийняти рішення на користь платника податків.

Що ж до інших висновків цього суду в частині не дотримання Міською радою при прийнятті Рішення обмежень передбачених пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК, який встановлює заборону змін до будь-яких елементів податку, що не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, то такі є помилковими, так як Рішенням не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК, чим, фактично, запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, саме у 2016 році. В розглядуваному випадку, такий податок не підлягає сплаті позивачем, оскільки ОДПІ, при прийнятті оскаржуваного ППР не було дотримано вимог норми ПК, яка встановлює критерії, щодо визначення вартості обєкта справляння таким податком.

З огляду на це, доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст виготовлений 26 червня 2017 року.