Ухвала суду № 67400465, 21.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6447/14

У Х В А Л А

21 червня 2017 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Судді - Завальнюка І.В.

Судді - Марина П.П.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю

Від відповідачів:

Від Міністерства доходів і зборів України та Південної митниці Міндоходів: ОСОБА_3 за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про поновлення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України (ДФС України), Південної митниці Міндоходів (Одеська митниця ДФС) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.03.2015 року), в якій позивач просить суд визнати дії Міністерства доходів і зборів України направлені на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Південної митниці Міндоходів протиправними; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника першого оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Південної митниці Міндоходів; скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 №2173-о.; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 27.04.2015 року зупинено провадження у справі №815/6447/14 до набрання чинності рішенням Конституційного Суду України у справі:

- за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про очищення влади;

- за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини пятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про очищення влади;

- за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України „Про очищення влади, обєднаних в одне конституційне провадження.

24.04.2017 року від позивача за вх. №11988/17 до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. В обґрунтування означеного клопотання позивач вказує, що на сьогоднішній час розгляд справи Конституційного Суду України перенесено на невизначений строк, разом з чим відповідно до приписів ст.122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута та вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Невизначеність у даній справі, відсутність позитивного чи негативного рішення фактично позбавляє позивача права на працю, оскільки на сьогоднішній час навіть трудова книжка перебуває у відповідача, тобто ОСОБА_1 не може влаштуватися на будь-яку роботу протягом вже майже двох років. На думку позивача, рішення Конституційного Суду України не має вирішального значення по даній справі, оскільки позиція позивача ґрунтується на фактичному перебуванні на посаді менше року, а не на відповідність закону в цілому чи окремих його положень вимогам діючої конституції України. У звязку з чим, провадження у даній справі підлягає поновленню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про поновлення провадження у справі та просив суд задовольнити його.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечувала проти поновлення провадження у справі, в своїх поясненнях наголосила, що обставини, з яких дана справа була зупинена, на даний час не відпали.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення провадження у справі, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.5 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій воно було зупинено.

Згідно інформації на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України (http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/271213) в провадженні Конституційного суду України перебувають справи:

- за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади";

- за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої та восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII;

- за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади", які ухвалою колегії суддів КСУ об'єднано в одне конституційне провадження.

Відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і не двозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до свавілля (п. 5.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005).

Принцип законності передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012р. № 3-рп/2012).

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 13.12.2001р. у справі Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови Європейського суду з прав людини зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Відповідно до статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996 р. №422/96-ВР, Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституційності, зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України приймає рішення. Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Також суд зазначає, що в разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними (частина третя статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Згідно статті 69 Закону України "Про Конституційний суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, враховуючи зазначене, Конституційний Суд України, за результатами розгляду конституційних подань, може визнати окремі положення Закону України "Про очищення влади" такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, невизначеність у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України "Про очищення влади" нормам Конституції України унеможливлює розгляд даної адміністративної справи до вирішення справи, яка перебуває на розгляді Конституційного суду України.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України, справи за вказаними конституційними поданнями об'єднані в одне конституційне провадження, розглядається єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні з 16 квітня 2015 року.

За змістом положень статті 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, за результатами конституційного провадження щодо положень Закону України "Про очищення влади" правове регулювання спірних правовідносин, в залежності від рішення Конституційного Суду України, може змінитися.

За таких умов прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі вимагає врахування висновків єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні щодо відповідності Конституції України положень Закону України „Про очищення влади".

Наразі, Конституційним Судом України не прийнято остаточного судового рішення щодо конституційності положень (відповідності Конституції України) Закону України "Про очищення влади", з посиланням на які відповідачем у спірному наказі зроблено висновок про звільнення позивача.

Варто зауважити, що будь-який орган державної влади зобов'язаний діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Неухильне виконання зазначеної норми Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Оскільки вирішення питання щодо конституційності нормативно-правового акту (окремих його положень) належить до виключної компетенції Конституційного Суду України, то до прийняття Конституційним Судом України рішення щодо конституційності деяких положень Закону України "Про очищення влади", суд не може надати належну правову оцінку оскаржуваним у даній адміністративній справі наказу Міністерства доходів і зборів України "Про звільнення ОСОБА_1В." від 29.10.2014 №2173-о.

При цьому, пункт 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає від суду зупинення провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року не оскаржена та відповідно до положень статті 255 КАС України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, тому посилання на недоцільність зупинення провадження суд до уваги не бере.

Стосовно тверджень позивача щодо неможливості реалізувати своє право на працю суд зазначає наступне.

Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року про зупинення провадження не може перешкоджати працевлаштуванню позивача, оскільки підстави звільнення та обмеження щодо подальшого працевлаштування встановлені Законом України "Про очищення влади", відповідно до положень якого він був звільнений.

Враховуючи, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі № 815/6447/14, на час вирішення питання щодо наявності підстав для поновлення провадження не відпали, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

Керуючись ст. 156, 160, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі №815/6447/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Південної митниці Міндоходів про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.06.2017р.

Головуючий суддя Аракелян М.М.

Судді Завальнюк І.В.

Судді Марин П.П.