Постанова № 67400389, 23.06.2017, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/577/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петросян К.Є.,

при секретарі судового засідання Дюкаревій М.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Відповідачем здійснено реєстрацію у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 02.07.2009.

Відповідно до ОСОБА_3 подання підприємствами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 №70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, відповідач надав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою 10-ПІ.

29.03.2017 позивачем було направлено до державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови у працевлаштуванні осіб, направлених для працевлаштування. Крім того, було запитано про здійснення відповідачем замовлення на професійне навчання або перепідготовку осіб з інвалідністю.

Згідно відповіді служби зайнятості, відповідач у 2016 році протягом шести місяців надавав інформацію про наявність вільних робочих днів для осіб з інвалідністю, замовлень щодо професійного навчання або підготовки не надходило від роботодавця.

Тому, на думку позивача, відповідачем здійснено не всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, а лише подано до центру зайнятості звітну форму 3-ПН, що є найпростішим варіантом з численних, передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивач повідомив відповідача про сплату адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2016 рік в строк до 15 квітня 2017 року, направивши на його адресу лист від 29.03.2017 № 04-03/393. У звязку з тим, що адміністративно-господарські санкції сплачені не були, позивачем нараховано пеню з прострочення відповідачем сплати адміністративно господарської санкції з 19.04.2017 з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 13% річних за кожен день прострочення.

Однак, до цього часу оплату адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем не здійснено, що є підставою для звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2016 рік у сумі 8277,78 грн., пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 19.04.2017 по 19.04.2017 у розмірі 3,31 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду звітність форми 3-ПН, яка була подана ним до центру зайнятості від 28.07.2016, 29.08.2016, 28.09.2017, 27.10.2016, 25.11.2016 та 27.12.2016. Зазначив, що відповідно до листа ОСОБА_4 районного центру зайнятості від 28.04.2017 №16/1-712 жодна особа з обмеженими фізичними можливостями протягом 2016 року до нього не направлялась та не була працевлаштована, відмов у працевлаштування осіб з інвалідністю з боку фізичної особи-підприємця не було. Крім того, суду пояснив, що у 2016 році він почав надавати до центру зайнятості звіти форми №-ПН лише з червня 2016 року, оскільки у звязку із проведенням на території Луганської області антитерористичної операції до того часу позивач не здійснював свою діяльність на підконтрольній українській владі території, а саме у м.Рубіжне Луганської області. Довідка про реєстрацію работодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів датована 13.06.2016, що на його думку свідчить про початок роботи позивача у м.Рубіжне Луганської області саме з червня 2016 року. Відповідно просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши надані суду докази та надавши їм оцінку, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та зареєстрований в якості роботодавця Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 02.07.2009 за № 44/209/81, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 13.06.2016 № 184 (а.с.13,32).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ФОП ОСОБА_2 за 2016 рік від 23.02.2017 форми № 10-ПІ, наданого до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 9 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа (а.с.14).

Позивачем нараховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2016 рік в строк до 15.04.2017 у розмірі 8277,78 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 3,31 грн. (а.с.18).

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-ХII ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 875)).

За змістом ст. 20 Закону №875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За змістом частин 2 та 3 ст.19 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів; самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Частинам 9 та 10 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постанові від 20 червня 2011 року по справі №21-60а11, від 26 червня 2012 року по справі №21-105а12, від 02 квітня 2013 року по справі №21-95а13, від 16 квітня 2013 року по справі №21-81а13.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону №875).

Згідно пункту 2 ОСОБА_3 подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 2.1 розділу ОСОБА_3 подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ФОП ОСОБА_2 за 2016 рік від 23.02.2017 форми № 10-ПІ, наданого до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 9 осіб, з них кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа. Втім, дане робоче місце особою з інвалідністю зайнято не було (а.с.14).

ОСОБА_4 районного центру зайнятості від 28.04.2017 № 16/1-712 повідомлено, що жодна особа з обмеженими фізичними можливостями протягом 2016 року до відповідача не направлялась та не була працевлаштована, відмов у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку відповідача не було (а.с.47).

На виконання ухвали суду від 04.05.2017 ОСОБА_4 районним центром зайнятості надано письмову інформацію № 16/5-842 від 25.05.2017 (вх. №12283 від 29.05.2017), відповідно до якої зазначено, що роботодавець ОСОБА_2 (іден. номер НОМЕР_1) дійсно протягом 2016 року надав інформацію за встановленою формою статистичної звітності (ф. 3-ПН) про потребу в працівниках з вакансією «електрик» з позначкою, що може використовуватися праця інвалідів. Крім того, ФОП ОСОБА_2 приймав у 2016 році участь у заходах щодо можливостей укомплектування вакансій для інвалідів, а саме: 30.09.2016 у семінарі з роботодавцями Білокуракинського району; 23.11.2016 - «День роботодавця», де були розглянуті питання щодо організації профнавчання на замовлення роботодавця та ін.; 30.11.2016 у ярмарку вакансій осіб з обмеженими фізичними можливостями. Факти відмови ФОП ОСОБА_5 у працевлаштуванні інвалідів відсутні (а.с.64).

Одночасно, ОСОБА_4 районним центром зайнятості на адресу суду надано звітність ФОП ОСОБА_2 за формою 3-ПН інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 11.03.2016, 09.06.2016, 29.06.2016, 28.07.2016, 01.08.2016, 29.08.2016, 28.09.2016,27.10.2016, 15.11.2016 та27.12.2016 (а.с.65-84).

Разом з тим, у судовому засіданні було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на виконання вимог ОСОБА_3 подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), форма № 3-ПН була подана до центру зайнятості з порушенням встановленого 10-ти денного строку з дати відкриття вакансії.

Так, з наданого під час розгляду справи відповідачем трудового договору від 08.01.2013 вбачається, що у ФОП ОСОБА_2 з 08.01.2013 за вакансією «електрик» працювала особа з інвалідністю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний трудовий договір зареєстрований ОСОБА_4 районним центром занятості та розірвано сторонами 26.04.2013 (а.с.90). Тобто, з 26.04.2013 у відповідача виникла вакансія електрика для особи з інвалідністю,

ОСОБА_4 районного центру зайнятості від 13.06.2017 №16/5-965 повідомлено, що работодавець ОСОБА_2 протягом 2013-2015 років надавав інформацію за встановленою формою статистичної звітності форми №3-ПН про потребу в працівниках, але без позначки, що може використовуватися праця інваліда (а.с.107).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення діючого законодавства не здійснено обов'язок зі створення робочого місця для інваліда, оскільки ФОП ОСОБА_2 форма №3-ПН була подана без позначки, що може використовуватися праця інваліда. Відповідач про наявність вакансії для працевлаштування особи з обмеженими можливостями у 2016 році почав звітувати лише з березня місяця, при цьому повинен був не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто після розірвання трудового договору зі ОСОБА_6

Отже, судом встановлено, що відповідачем у 2016 році не виконано норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, визначений статтею 19 Закону № 875.

Таким чином, суд вважає, що ФОП ОСОБА_2 не вжив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, та, відповідно, безпосереднього працевлаштування інвалідів на вказані робочі місця, не проінформував центр зайнятості про наявну вакансію з моменту її відкриття, шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 218 ГК України підставою настання господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях субєкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Суд вважає, що в даному випадку відповідачем не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону № 875).

У відповідності із ОСОБА_3 нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 1 календарний день відповідачу нарахована пеня в сумі 3,31 грн (а.с.18). Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону № 875.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача стосовно наявності у відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному розмірі знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що він був зареєстрований у позивача з червня 2016 року відповідно до довідки (а.с.100), а тому ним звіт за формою №3-ПН було подано до центру зайнятості лише з червня 2016 року, з огляду на наступне.

Згідно довідки про реєстрацію работодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, яка наявна в матеріалах справи, відповідач зареєстрований Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 02.07.2009 за №44/209/81 (а.с.100). 13.06.2016 це є дата видачі зазначеної довідки, а не дата реєстрації відповідача. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач був перерєєстрований 12.11.2014 у м.Рубіжне, у звязку із проведення на території м.Луганська антитерористичної операції (а.с.99). Слід зазначити, що згідно листа ОСОБА_4 районного центру зайнятості № 16/5-842 від 25.05.2017, звітність за формою №3-ПН ФОП ОСОБА_2 у 2016 році подав 11.03.2016, а не в червні, як зазначає відповідач.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача, що він не повинен був надавати до центру зайнятості звітність за формою №3-ПН у 2013 році через те, що центр зайнятості було повідомлено про розірвання трудового договору №12161300001 від 08.01.2013 та відповідно було відомо про наявність вакансії для особи з інвалідністю, оскільки діючим законодавством передбачений обовязок работодавця подавати інформацію та звітність за формою №3-ПН до територіального органу Державної служби зайнятості.

Питання по судовому збору не вирішується оскільки, відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені,- задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (92252, Луганська область, Білокуракинський район, с.Нещеретове, вул.Центральна, 37, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13396264, 93003, Луганська область, м.Рубіжне, вул Словянська, 28) адміністративно-господарську санкцію за 2016 рік у сумі 8277,78 грн. (вісім тисяч двісті сімдесят сім гривень 78 коп.), пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 19.04.2017 по 19.04.2017 у розмірі 3,31 грн. (три гривні 31 коп.) на розрахунковий рахунок 31214230700118 в ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код ОКПО 38016022, код доходу 50070000.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано 27 червня 2017 року.

Суддя ОСОБА_7