Постанова № 67400298, 20.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року № 810/1060/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління №50" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

15 березня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово-будівельне управління №50" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 3 березня 2017 р. №№ 0007721401, 0007711401, 0007741401, 0007751401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення. Стверджував, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтергал" (далі - ТОВ "Компанія "Інтергал"), товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдорівнвест" (далі - ТОВ "Укрдорінвест") та ФОП Шибіко О.А. є реальними господарськими операціями, спрямованими на реальне настання наслідків (т. 1 а.с. 3-20).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Компанія "Інтергал", ТОВ "Укрдорінвест" та ФОП Шибіко О.А. здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за первинними документами (щодо господарських операцій з цими контрагентами) є неправомірним. Стверджував, що позивач є платником акцизного податку, проте, ним протиправно не було проведено декларування названого податку з продажу дизельного палива (т. 1 а.с. 63-76).

14 червня 2017 р. позивачем було подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 21 листопада 2016 р. по 7 лютого 2017 р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 р. по 30 червня 2016 р., за результатами якої 14 лютого 2017 р. складено акт перевірки № 36/10-36-14-01-13/05408668 (т. 1 а.с. 87-111).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 526 303 грн 00 коп., в тому числі: у 2014 р. - 132 109 грн 00 коп., 2015 р. - 1 130 048 грн 00 коп., І кварталі 2016 р. - 1742 грн 00 коп., півріччі 2016 р. - 264 146 грн 00 коп.;

- п.п."а" п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 681 381 грн 00 коп., в тому числі: у січні 2014 р. - 6291 грн 00 коп., квітні 2014 р. - 65 749 грн 00 коп., травні 2014 р. - 79 094 грн 00 коп., вересні 2015 р. - 356 426 грн 00 коп., жовтні 2015 р. - 173 963 грн 00 коп., грудні 2015 р. - 714 375 грн 00 коп., червні 2016 р. - 285 483 грн 00 коп.;

- п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, в результаті чого занижено акцизний податок на загальну суму 32 973 грн 00 коп., в тому числі: у березні 2014 р. - 438 грн 00 коп., квітні 2014 р. - 1182 грн 00 коп., травні 2014 р. - 957 грн 00 коп., червні 2014 р. - 2997 грн 00 коп., липні 2014 р. - 4010 грн 00 коп., серпні 2014 р. - 3524 грн 00 коп., вересні 2014 р. - 3235 грн 00 коп., жовтні 2014 р. - 1589 грн 00 коп., листопаді 2014 р. - 1941 грн 00 коп., березні 2015 р. - 128 грн 00 коп., вересні 2015 р. - 1858 грн 00 коп., жовтні 2015 р. - 2811 грн 00 коп., листопаді 2015 р. - 3245 грн 00 коп., грудні 2015 р. - 2084 грн 00 коп.;

- п. 223.1 ст. 223 ПК України, в результаті чого позивачем не було подано податкові декларації з акцизного податку за березень-листопад 2014 р., березень-травень, серпень-грудень 2015 р. (т. 1 а.с. 110 на звороті).

3 березня 2017 р. відповідачем на підставі висновків названого акта перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0007711401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 724 431 грн 00 коп., з яких за основним платежем - 1 526 303 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 198 128 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0007711401) (т. 1 а.с. 79);

- № 0007721401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 512 635 грн 00 коп., з яких за основним платежем - 1 675 090 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 837 545 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 000772140) (т. 1 а.с. 81);

- № 0007751401, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2890 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення №0007751401) (т. 1 а.с. 83);

- № 0007741401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 41 216 грн 00 коп., з яких за основним платежем - 32 973 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8243 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0007741401) (т. 1 а.с. 85).

Узв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності".

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Як убачається з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 223.1 ст. 223 ПК України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Відповідно до вимог п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Як убачається з п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

І. Стосовно правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень №№ 0007711401, 0007721401, судом встановлено таке.

Відповідачем було поставлено під сумнів господарські відносини між позивачем та ТОВ "Компанія "Інтергал", ТОВ "Укрдорінвест" та ФОП Шибіко О.А.

Проте, суд вважає такий висновок відповідача помилковим, враховуючи наступне.

Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ "Компанія "Інтергал", судом встановлено таке.

15 травня 2013 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Інтергал" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 15/05/1-13 (далі - договір № 15/05/1-13) (т. 2 а.с. 1-8).

Згідно з п. 1 названого договору постачальник взяв на себе обов'язок протягом строку дії договору передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, визначених договором, товар: нафтопродукти (т. 2 а.с. 1).

Відповідно до п. 1.1.3 якість товару визначалася згідно з паспортом якості заводу-виробника та сертифікатом відповідності.

На підтвердження реальності виконання сторонами договору № 15/05/1-13, позивачем було надано суду копії:

- додаткових угод, згідно з якими було визначено вартість товару (т. 2 а.с. 9-11);

- податкових накладних від 17 січня 2014 р. № 86 на загальну суму 37 742 грн 95 коп., в тому числі ПДВ у сумі 6290 грн 49 коп., 29 квітня 2014 р. № 223 на загальну суму 394 496 грн 02 коп., в тому числі ПДВ у сумі 65 749 грн 34 коп., 13 травня 2014 р. № 38 на загальну суму 474 561 грн 00 коп., в тому числі ПДВ у сумі 65 749 грн 34 коп. (т. 2 а.с. 13-15);

- рахунків на оплату, згідно з якими позивач зобов'язувався оплатити поставлений ТОВ "Компанія "Інтергал" товар (т. 2 а.с. 27, 32, 37);

- видаткових накладних, згідно з якими ТОВ "Компанія "Інтергал" відвантажив, а позивач отримав товар за договором № 15/05/1-13 (т. 2 а.с. 28, 33, 38);

- актів прийому-передачі, згідно з якими було передано контрагентом позивача товар (т. 2 а.с. 29, 35, 40);

- товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, згідно з якими здійснювалося перевезення товару за договором № 15/05/1-13 (т. 2 а.с. 30, 34, 39);

- прибуткових накладних, згідно з якими було оприбутковано поставлений за договором № 15/05/1-13 (т. 2 а.с. 31, 36, 41);

- сертифікатів відповідності, згідно з якими встановлено якість поставленого дизельного палива за договором № 15/05/1-13 (т. 8 а.с. 237-238).

Оплата за поставлений товар підтверджується копіями платіжних доручень (т. 2 а.с. 95-97).

Поставлені нафтопродукти позивачем було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями:

- договорів про надання послуг та додаткових угод до них, згідно з якими контрагенти позивача надавали йому у користування транспортні засоби (т. 5 а.с. 1-12, 30-45, 73-84, 94-109, 124-135, 140-145, 147-152, 162-165, 170-176);

- відомостей (т. 2 а.с. 191-233, т. 3 а.с. 3-250, т. 4 а.с. 1-48, т. 5 а.с. 13-29, 55-72, 85-93, 110-123, 136-139, 153-161, 166-169, 177-180);

- справок про рух водіїв автотранспорту, які підтверджують використання пального (т. 3 а.с. 1-2, т. 4 а.с. 49-50);

- оборотно-сальдовими відомостями, згідно з якими відбувалося використання поставленого ТОВ "Компанія "Інтергал" дизельного палива (т. 3 а.с. 139-142, 144);

- видаткових накладних (т. 5 а.с. 181-203);

- актів здачі-прийняття робіт, згідно з якими було прийнято надані послуги (т. 5 а.с. 204-207);

- відомостей по амортизації, згідно з якими визначено розмір амортизації (т. 5 а.с. 208);

- платіжних доручень, згідно з якими позивач оплатив надані контрагентами послуги з перевезення (т. 9 а.с. 2-135);

- свідоцтв про реєстрацію тз, згідно з якими у позивача у власності перебували транспортні засоби (т. 8 а.с. 231);

- наказу про закріплення автомобілів управління за працівниками (т. 8 а.с. 232-234);

- рахунків на оплату, згідно з якими здійснювалася оплата (т. 9 а.с. 137, т. 13 а.с. 27, 38, 47, 51, 61);

- актів здачі-приймання робіт, надання послуг (т. 9 а.с. 136, т. 11 а.с. 1, 50, 133, т. 12 а.с. 1, 93, т. 13 а.с. 25, 37, 46, 50, 62, 90, 139, 170, 191, 201, 205, 222, 231, т 14 а.с. 1, 49, 127, 160, 190, 196, 200);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення автотранспортом товару (т. 11 а.с. 2-49, 51-132, 134-232, т. 12 а.с. 3-92, 94-248, т. 13 а.с. 124, 29-36, 40-45, 48-49, 52-60, 63-89, 92-138, 141-169, 172-190, 193-200, 203-204, 207-221, 224-230, 233-244, т. 14 а.с. 3-48, 50-125, 128-159, 161-189, 192-193, 197-199);

- податкових накладних (т. 13 а.с. 26).

Судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 15/05/1-13 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ " Компанія "Інтергал", зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент на дату укладання та виконання договору № 15/05/1-13 був зареєстрований як юридична особа (т. 5 а.с. 231-235).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 15/05/1-13 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 15/05/1-13 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 15/05/1-13 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ " Компанія "Інтергал", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 15/05/1-13 між позивачем та ТОВ " Компанія "Інтергал".

Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ "Укрдорінвест", судом встановлено таке.

1 липня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Укрдорінвест" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 14-Б (далі - договір № 14-Б) (т. 2 а.с. 12).

Згідно з п. 1.1 названого договору предметом договору була купівля-продаж бітуму нафтового дорожного вязкого марки БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазут, пічне паливо (т. 2 а.с. 12).

Відповідно до п. 2.1 договору № 14-Б поставка товару здійснювалася погодженими партіями автомобільним і/або залізничним транспортом відповідно до усних чи письмових заяв покупця.

На підтвердження реальності виконання сторонами договору № 14-Б, позивачем було надано суду копії:

- податкових накладних від 14 червня 2016 р. № 15 на загальну суму 331 568 грн 50 коп., в тому числі ПДВ у сумі 55 261 грн 42 коп., 16 червня 2016 р. № 17 на загальну суму 353 591 грн 50 коп., в тому числі ПДВ у сумі 58 931 грн 92 коп., 21 червня 2016 р. № 19 на загальну суму 346 250 грн 50 коп., в тому числі ПДВ у сумі 288 542 грн 08 коп., 23 червня 2016 р. № 20 на загальну суму 338 909 грн 50 коп., в тому числі ПДВ у сумі 56 484 грн 92 коп., 25 червня 2016 р. № 21 на загальну суму 342 580 грн 00 коп., в тому числі ПДВ у сумі 57 096 грн 67 коп., 21 серпня 2015 р. № 13 на загальну суму 1 717 875 грн 00 коп., в тому числі ПДВ у сумі 286 312 грн 50 коп., 30 вересня 2015 р. № 21 на загальну суму 420 679 грн 50 коп., в тому числі ПДВ у сумі 70 113 грн 25 коп., 7 жовтня 2015 р. № 22 на загальну суму 428 320 грн 50 коп., в тому числі ПДВ у сумі 71 386 грн 75 коп., 30 жовтня 2015 р. № 26 на загальну суму 615 455 грн 40 коп., в тому числі ПДВ у сумі 102 575 грн 90 коп., 22 грудня 2015 р. № 33 на загальну суму 3 430 350 грн 00 коп., в тому числі ПДВ у сумі 571 725 грн 00 коп., 30 грудня 2015 р. № 34 на загальну суму 855 900 грн 00 коп., в тому числі ПДВ у сумі 142 650 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 16-26);

- рахунків, згідно з яким визначено вартість поставленого ТОВ "Укрдорінвест" бітуму (т. 2 а.с. 42, 48, 54-55, 60, 64, 70, 75, 79, 83, 87, 91);

- накладних, згідно з якими ТОВ "Укрдорінвест" відпустив товар - бітум, а позивач прийняв його (т. 2 а.с. 43, 45-46, 49, 61, 65, 68, 71, 73, 76, 80, 84, 88, 92);

- актів прийому-передачі товару, які підтверджують факт приймання-передачі товару (т. 2 а.с. 44, 50, 56, 66, 67, 72, 77, 81, 85, 89, 93);

- прибуткових накладних, які підтверджують оприбуткування поставленого товару (т. 2 а.с. 47, 53, 59, 63, 69, 74);

- товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, згідно з якими ТОВ "Укрдорінвест" було відпущено для перевезення товар (т. 2 а.с. 51-52, 57-58, 62, 78, 82, 86, 90, 94);

- листа ТОВ "Укрдорінвест", який підтверджує факт реального виконання договору № 14-Б (т. 8 а.с. 239);

- паспортів, які підтверджують якість поставленого бітуму (т. 8 а.с. 80-83).

Оплата за поставлений товар було здійснена в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (т. 2 а.с. 98-112).

У подальшому поставлений бітум було перероблено на заводі позивача, що підтверджується копіями:

- актів на опис матеріалів у переробку;

- розрахунків матеріалів, використаних для приготування сумішей (т. 2 а.с. 113-190).

- оборотно-сальдових відомостей, згідно з якими обліковувалося надходження та використання товару (т. 4 а.с. 143, 146-184);

- довідки позивача, з якої убачається кількість виробленої асфальтобетонної суміші у період з 20 серпня 2015 р. по 30 вересня 2016 р. (т. 5 а.с. 210);

- калькуляціями вартості, згідно з якими визначено визначено вартість 100 тонн асфальтобетонної суміші (т. 5 а.с. 211-217).

Судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 14-Б у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Укрдорінвест", зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент на дату укладання та виконання договору був зареєстрований як юридична особа (т. 8 а.с. 52-59).

При вирішенні справи судом враховано, що договір № 14-Б було укладено на виконання договорів на виконання будівельних робіт. Зокрема,

- № 01/24-03/14, укладеного 24 березня 2014 р. між позивачем (підрядник) та ТОВ "Компанія Інтер-Профіт" (замовник) (т. 15 а.с. 1-7);

- укладеного 7 травня 2014 р. між позивачем (підрядник) та ТОВ "Прокрет енд Гембл Україна" (замовник) (т. 15 а.с. 12-26);

- № 26-08-4-3, укладеного 7 травня 2014 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 29-36);

- № 15, укладеного 27 вересня 2013 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 61-68);

- № 03/04/14-ПР/Л-2, укладеного 3 квітня 2014 р. між позивачем (підрядник) та ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Сфера" (замовник) (т. 15 а.с. 96-104);

- № 75-10, укладеного 21 червня 2016 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 110-124);

- № 176-11, укладеного 29 липня 2016 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 136-150);

- № 159, укладеного 11 вересня 2015 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 169-176);

- № 49, укладеного 19 серпня 2015 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 183-190);

- № 129, укладеного 9 вересня 2015 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 197-204);

- № 26-08-7/2, укладеного 6 серпня 2015 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 212-221);

- № 50, укладеного 19 серпня 2015 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 227-233);

- № 143, укладеного 11 вересня 2015 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 15 а.с. 240-246);

- № 58, укладеного 25 серпня 2015 р. між позивачем (підрядник) та КК "Київавтодор" (замовник) (т. 16 а.с. 1-8).

На підтвердження виконання названих договорів позивачем було надано суду копії:

- додатків до договорів (т. 15 а.с. 8-9);

- актів приймання виконаних будівельних робіт, згідно з якими позивачем було здійснено роботи на виконання названих договорів (т. 15 а.с. 10-11, 27-28, 37-60, 69-95, 105-109, 125-135, 151-168, 177-182, 191-196, 205-211, 222- 226, 234-239, 247-251).

Названими контрагентами позивачу було оплачено за надані послуги відповідно до вказаних договорів, що підтверджується копіями банківських виписок (т. 16 а.с. 65-103).

Крім того, позивачем надано суду копію довідки зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між КК "Київавтодор" та позивачем за період з 1 січня 2015 р. по завершений звітний місяць 2016 р. Державної фінансової інспекції в м. Києві від 20 травня 2016 р. № 09-31/594, згідно з якою проведено зустрічну звірку в розрізі договору від 24 вересня 2015 р. № 26-08/10/2 (т. 16 а.с. 39-42).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 14-Б дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 14-Б призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 14-Б у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "Укрдорінвест", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 14-Б між позивачем та ТОВ "Укрдорінвест".

Стосовно господарських відносин між позивачем та ФОП Шибіко О.А., судом встановлено таке.

Між позивачем (замовник) та ФОП Шибіко О.А. (підрядник) було укладено 8 договорів підряду, зокрема:

- 3 березня 2016 р. № 03/03-16ЕВР (т. 4 а.с. 51-52);

- 1 квітня 2015 р. № 01/04-15ЕВР (т. 4 а.с. 55-56);

- 5 квітня 2015 р. № 05/04-15ЕВР (т. 4 а.с. 59-60);

- 11 квітня 2016 р. № 11/04-16ЕВР (т. 4 а.с. 63-64);

- 13 квітня 2016 р. № 13/04-16ЕВР (т. 4 а.с. 67-68);

- 7 червня 2016 р. №07/06-16ЕВР (т. 4 а.с. 71-72);

- 21 липня 2015 р. № 21/07-15ЕВР (т. 4 а.с. 75-76);

- 11 грудня 2015 р. № 11/12-15ЕВР (т. 4 а.с. 79-80).

Згідно з п. 1.1 названих договорів замовник доручив, а підрядник зобов'язувався виконати технічне обслуговування.

На підтвердження реальності виконання названих договорів позивачем надано суду копії:

- актів здачі-прийняття виконаних робіт, згідно з якими ФОП Шибіко О.А. було надано позивачу послуги відповідно до названих договорів (т. 4 а.с. 53, 57, 61, 65, 69, 73, 77, 81);

- платіжних доручень, згідно з якими позивачем було оплачено ФОП Шибіко О.А. за надані послуги (т. 4 а.с. 54, 58, 62, 66, 70, 74, 78, 82);

- технічного звіту, відповідно до якого ФОП Шибіко О.А. було перевірено технічний стан діючих електроустановок, заземлювачів, трансформаторних підстанцій. автоматичних вимикачів та ліній електропередачі разом з електровимірювальними та випробувальними роботами згідно з вимогами та нормами ПТЕЕС та ПУЕ (т. 4 а.с. 83-119, 129-138);

- протоколів, згідно з якими ФОП Шибіко О.А. було здійснено випробування діелектричних гумових засобів захисту (т. 4 а.с. 120-128);

- оборотно-сальдових відомостей, згідно з якими визначено надходження послуг від ФОП Шибіко О.А. (т. 4 а.с. 145).

Судом враховано, що на дату укладення та виконання названих договорів у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ФОП Шибіко О.А., зокрема, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент на дату укладання та виконання договору був зареєстрований як юридична особа (т. 8 а.с. 75-).

Крім того, на підтвердження можливості ФОП Шибіко О.А. виконувати роботи за укладеними з позивачем договорами, останнім було надано суду дозвіл № 1792.15.32 та ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т. 8 а.с. 77-78).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів № 03/03-16ЕВР, № 01/04-15ЕВР, № 05/04-15ЕВР, № 11/04-16ЕВР, № 13/04-16ЕВР, №07/06-16ЕВР, № 21/07-15ЕВР, № 11/12-15ЕВР дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ФОП Шибіко О.А., що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів № 03/03-16ЕВР, № 01/04-15ЕВР, № 05/04-15ЕВР, № 11/04-16ЕВР, № 13/04-16ЕВР, №07/06-16ЕВР, № 21/07-15ЕВР, № 11/12-15ЕВР між позивачем та ФОП Шибіко О.А..

Водночас, при вирішенні справи судом також враховано, що на підтвердження фізичної можливості позивачем здійснювати господарську діяльність, останнім надано суду довідку, що станом на 27 березня 2017 р. у позивача працює 269 осіб (т. 5 а.с. 218).

Крім того, позивачем надано суду дозволи на проведення земляних робіт, що виконуються в зоні підземних комунікацій № 1687.13.32 , виконання робіт в діючих електроустановках під напругою понад 1000В, зварювальні, газополум'яні роботи № 3317.12.32, на експлуатацію спеціального обладнання № 3319.12.32, № 1706.13.32, № 2150.13.32 (т. 7 а.с. 181-189).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та на підставі належним чином оформлених первинних документів було включено до складу податкового кредиту та до валових витрат суми, зазначені у первинних документах, виданих названими контрагентами позивача.

Наведене свідчить, що податкові повідомлення-рішення №№ 0007711401, 0007721401 відповідачем винесено протиправно, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Стосовно правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень №№ 0007741401, 0007751401, судом встановлено таке.

Податкове повідомлення-рішення № 0007751401 винесено з посиланням на порушення позивачем п. 223.1 ст. 223 ПК України.

Як вже зазначалося, названою нормою визначено базовий податковий період для сплати акцизного податку, який відповідає календарному місяцю.

Податкове повідомлення-рішення № 0007741401 винесено з посиланням на порушення позивачем п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 та п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, якими визначено ставки акцизного податку.

Як убачається з акта перевірки, відповідач дійшов висновку, що у період з 1 січня 2014 р. по 30 червня 2016 р. позивачем не проводилося декларування акцизного податку, та позивач не був зареєстрований платником такого податку (т. 1 а.с. 106).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою проведеною за період з 1 січня 2015 р. по 30 вересня 2016 р. встановлено, що на визначення показників акцизного податку мало вплив нарахування такого податку на суми виручки від реалізації підакцизних товарів (пального). На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що позивач обслуговував автомобілі, які належать на праві власності позивачу та іншим контрагентам. А тому відповідач дійшов висновку, що позивачем було здійснено реалізацію пального з власної АЗС кінцевим споживачам (підприємствам та фізичним особам-підприємцям) (т. 1 а.с. 107).

Проте, суд вважає такий висновок відповідача помилковим, враховуючи таке.

Згідно з вимогами пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку, зокрема, є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Як вже зазначалося, судом було встановлено, що 15 травня 2013 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Інтергал" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 15/05/1-13 (т. 2 а.с. 1-8).

Поставлений на виконання названого договору товар позивачем було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями:

- договорів про надання послуг та додаткових угод до них, згідно з якими контрагенти позивача надавали йому у користування транспортні засоби (т. 5 а.с. 1-12, 30-45, 73-84, 94-109, 124-135, 140-145, 147-152, 162-165, 170-176);

- відомостей (т. 2 а.с. 191-233, т. 3 а.с. 3-250, т. 4 а.с. 1-48, т. 5 а.с. 13-29, 55-72, 85-93, 110-123, 136-139, 153-161, 166-169, 177-180);

- справок про рух водіїв автотранспорту, які підтверджують використання пального (т. 3 а.с. 1-2, т. 4 а.с. 49-50);

- оборотно-сальдовими відомостями, згідно з якими відбувалося використання поставленого ТОВ "Компанія "Інтергал" дизельного палива (т. 3 а.с. 139-142, 144);

- видаткових накладних (т. 5 а.с. 181-203);

- актів здачі-прийняття робіт, згідно з якими було прийнято надані послуги (т. 5 а.с. 204-207);

- відомостей по амортизації, згідно з якими визначено розмір амортизації (т. 5 а.с. 208);

- платіжних доручень, згідно з якими позивач оплатив надані контрагентами послуги з перевезення (т. 9 а.с. 2-135);

- свідоцтв про реєстрацію тз, згідно з якими у позивача у власності перебували транспортні засоби (т. 8 а.с. 231);

- наказу про закріплення автомобілів управління за працівниками (т. 8 а.с. 232-234);

- рахунків на оплату, згідно з якими здійснювалася оплата (т. 9 а.с. 137, т. 13 а.с. 27, 38, 47, 51, 61);

- актів здачі-приймання робіт, надання послуг (т. 9 а.с. 136, т. 11 а.с. 1, 50, 133, т. 12 а.с. 1, 93, т. 13 а.с. 25, 37, 46, 50, 62, 90, 139, 170, 191, 201, 205, 222, 231, т 14 а.с. 1, 49, 127, 160, 190, 196, 200);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення автотранспортом товару (т. 11 а.с. 2-49, 51-132, 134-232, т. 12 а.с. 3-92, 94-248, т. 13 а.с. 124, 29-36, 40-45, 48-49, 52-60, 63-89, 92-138, 141-169, 172-190, 193-200, 203-204, 207-221, 224-230, 233-244, т. 14 а.с. 3-48, 50-125, 128-159, 161-189, 192-193, 197-199).

Наведене свідчить, що поставлені нафтопродукти позивач використовував з метою здійснення власної господарської діяльності на виконання укладених між ним та його контрагентами договорів.

До того ж згідно з довідкою позивача від 16 червня 2017 р. № 398/14 у перевіряємий період позивач не був платником акцизного податку, а отже, не був зобов'язаний здійснювати відповідне декларування (т. 16 а.с. 34).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у період з 1 січня 2014 р. по 30 червня 2016 р. позивач не здійснював реалізацію підакцизних товарів (пального), а тому на нього не було покладено обов'язку щодо сплати акцизного податку та подачі декларації з акцизного податку.

Крім того, судом враховано, що 13 грудня 2016 р. позивач зареєструвався як платник акцизного податку, що підтверджується витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального, а отже, саме з цієї дати на нього покладено обов'язок щодо подачі декларації з такого податку та сплати відповідних зобов'язань (т. 16 а.с. 35).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №№ 0007741401, 0007751401 відповідачем винесено протиправно, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні справи суд не приймає до уваги подані відповідачем заперечення, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 3 березня 2017 р. №№ 0007721401, 0007711401, 0007741401, 0007751401.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління №50" судові витрати у сумі 64 217 (шістдесят чотири тисячі двісті сімнадцять) гривень 58 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.