Постанова № 67400177, 22.06.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2017 рокум. Ужгород№ 807/556/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, представник ОСОБА_1;

відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 14841,86 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця. Відповідачем подано до відділення фонду звіт за формою № 10-ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2016 рік, з якого випливає, що відповідач вимогу закону не виконав. Згідно рядка 03 звіту, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст. 19 Закону становить 1 особу, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2016 року середньооблікова кількість інвалідів становила 0. У відповідності до вимог ст. 20 Закону підприємства, у яких середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Отже, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за кроком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2016 році становила 14830,00 грн., то за не працевлаштування інвалідів в необхідній кількості, а отже невиконання нормативу відповідач повинен сплатити в дохід державного бюджету 14830,00 грн. Однак, відповідач до 15.04.2017 року, в строк, встановлений законом, адміністративно-господарські санкції не сплатив. Окрім цього, позивач, посилаючись на ст. 20 Закону, зазначив, що відповідач також зобовязаний сплатити пеню в розмірі 11,86 грн. за прострочення платежу протягом 2 днів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився та не забезпечив явку свого представника, заперечення на позовну заяву, а також заяви про розгляд справи без його участі суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ІІІ (далі Закон № 875-ІІІ): цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами

У відповідності з ч. 1 ст. 19 Закону України Закону № 875-ІІІ: для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8-25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-ІІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону № 875-ІІІ.

Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ІІІ: підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Зокрема, відповідачем було подано до позивача звіт форми № 10-ПІ річна «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2016 рік (а.с.8). Відповідно до рядка 01 звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 20 осіб.

Однак, у відповідності до поданого звіту випливає, що відповідач не виконав вимогу ст. 19 Закону України № 875-ІІІ, оскільки відповідно до рядка 03, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві повинна становити як мінімум 1 особа, однак на підприємстві протягом 2016 року, у відповідності до рядка 02 середньооблікова кількість інвалідів становила 0 осіб (а.с.8).

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV: робоче місце інваліда місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження осіб у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону № 875-ІІІ: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, з частиною першою статті 19 Закону № 875-ІІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підстав звільнення від виконання обов'язку закон не містить.

Отже, згідно вимог чинного законодавства, на підприємство покладено обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та, при цьому, принаймні інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, зокрема державну службу зайнятості.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України: підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано звітів, які він зобовязаний подавати до органів державного центру зайнятості щодо інформації про наявні вакансії для інвалідів, а відтак відповідачем не було вжито всіх достатніх та належних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ІІІ: підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ІІІ: адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ІІІ: порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки, середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача в 2016 році становила 14830,00 грн., то за не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості (1 інвалід), відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарську санкцію в розмірі середньої річної заробітної плати, а саме: 14830,00 грн., відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій (а.с.9).

Але, відповідач, в строк встановлений законодавством України, а саме до 15.04.2017 року, вказану суму адміністративно-господарських санкцій самостійно не сплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача щодо сплати адміністративно-господарських санкцій становить 14841,86 грн. (включаючи суму пені в розмірі 11,86 грн. згідно з даними розрахунку пені за прострочення сплати протягом 2 днів а.с.10).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкти владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 14841,86 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (90514, Закарпатська обл., Тячівський район, село Угля, вул. Гагаріна, буд. 112, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа ОСОБА_3, буд. 14, офіс 34, КОД ЄДРПОУ 13592841) адміністративно-господарські санкції в розмірі 14830,00 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень) грн. та пеню в розмірі 11,86 (одинадцять гривень вісімдесят шість копійок) грн.

3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_4

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 22 червня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 червня 2017 року.