Ухвала суду № 67393114, 27.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5646/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1175/2017

Головуючий в І інстанції Назаренко Г.В. Єдиний унікальний номер 235/5646/16-ц

Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/1175/2017

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Папоян В.В.

суддів: Гапонова А.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 23 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом на обґрунтування якого зазначав, що з метою розміщення строкового вкладу на умовах депозитного продукту між ним та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено декілька договорів, а саме: 25.04.2012 року договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи №040000223131; 30.12.2013 року договір банківського вкладу «Швейцарський «Постійний» «Тринадцяти місячний» №713149/2013 (в доларах США); 28.10.2014 року договір банківського вкладу «НВУ» №857729/2014 (в національній валюті України); 13.11.2014 року договір банківського вкладу «НВУ» №861194/2014 (в доларах США).

03.10.2014 року Правлінням НБУ було прийнято постанову № 531/БТ про віднесення Банку до категорії проблемних, згідно пункту 2 якої в діяльності Банку встановлені обмеження. 20.03.2015 року згідно рішення №63 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) розпочато ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк». Та 03.04.2015 року в рамках відшкодування Фондом його вкладів в цьому банку йому було виплачено гарантовану Фондом суму 200000 грн. Решта суми не повернута.

Тобто умови частини договорів до сьогодні банком в повному обсязі не виконані. Вважає, що відповідальність у банку та відповідачів щодо повернення грошових коштів за цими зобовязаннями виникає солідарна, оскільки банк, заздалегідь знаючи про обмеження НБУ уклав з ним договори банківського вкладу, прийняв кошти на депозит, розуміючи, що враховуючи вказані обмеження не зможе виконати вказаний обовязок, а НБУ зі свого боку в супереч вимогам Закону України «Про Національний банк України» та ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» допускає з боку Банку вчинення таких дій, повністю ігноруючи чинне законодавство України, а саме, ст. 41 Конституції України, яка гарантує право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.

Оскільки кожна зі сторін грошового зобовязання повинна повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину (зобовязання), то просив стягнути з відповідачів на його користь як вкладника неповернутий вклад та проценти за договорами до моменту припинення їх дії з урахуванням суми інфляції у загальній сумі 3163658,70грн.

Крім того, посилаючись на положення ч. 5 ст. 10, ст. 21 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів», просив стягнути на його користь завдану порушенням його права як споживача фінансових послуг моральну шкоду у сумі 5 000 000 грн та штраф 3% за кожен день затримки у загальній сумі 5 944 822,25грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 23 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23 травня 2017 року та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема зазначає, що судом першої інстанції порушені ст.ст. 4, 15,16 ЦК України, не враховані положення ст..13 ЦК України. Всупереч вимогам ст. 8 ЦПК України суд не застосував норми матеріального права, які повинні бути застосовані, що призвело до прийняття незаконного рішення. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволені позову та не врахував, що зобовязання за договорами банківських внесків, які були укладені під час коли НБУ вже підозрювало банк в махінаціях з фінансами та не припинило укладання договорів депозиту, не виконані, залишок вкладів позивач повинен чекати в четвертій черзі кредиторів банку.

Особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмою, отриманою сторонами та рекомендованим повідомлення про вручення повісток. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не зявилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2012 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (скорочене офіційне найменування - ПАТ «ВіЕйБі Банк») та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи, відповідно до умов якого банк відкрив поточний рахунок на імя держателя №040000223131у гривнях та видано держателю міжнародну платіжну картку Maestro AC BASE NO PERS.

30 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір строкового банківського вкладу «Швейцарський» Постійний» «Тридцятимісячний» про розміщення початкового вкладу в 2000 дол. США з виплатою процентів по закінченню строку дії вкладу строком на 13 місяців до 30 січня 2015 року.

28 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу «НВУ» про розміщення строкового вкладу на умовах депозитного продукту в національній валюті з сумою початкового вкладу в 150 000 грн. строком на три місяці з щомісячною виплатою процентів до 28 січня 2015 року.

13 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу «НВУ» №861194/2014 про розміщення початкового вкладу в 130 000 дол. США з виплатою процентів по закінченню строку дії вкладу строком до 13 лютого 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатожоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідно до якого з 21 листопада 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

24 листопада 2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №128 призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб з 20 березня 2015 року. 26.03.2015 року було розміщено оголошення про початок прийому кредиторських вимог та початок виплати коштів вкладникам банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 213 від 22.02.2016 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до 19.03.2018 року.

03.04.2015 року Фондом відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачу було виплачено суму банківського вкладу в розмірі 200000 грн., що не оспорюється позивачем.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.01.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договорами банківського вкладу, процентів, інфляційний втрат, штрафу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідачів.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги оскільки з матеріалів справи убачається, що між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» виникли правовідносини які витікають з договорів банківського вкладу. Та після прийняття Національним банком України рішення про запровадження у банку тимчасової адміністрації й призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 вказаного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду щодо ліквідації банку, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банку та органів контролю, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку.

Таким чином, з моменту запровадження у ПАТ «ВіЕйБі Банк» тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволення вимог вкладників та інших кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про банки та банківську діяльність в Україні» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з ч. 5 п. 1 ст. 36 зазначеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

За змістом ч. 6 ст. 36 Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами 200 000 грн., встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

03.04.2015 року Фондом відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачу було виплачено суму банківського вкладу в розмірі 200000 грн., що не оспорюється позивачем.

Доводи апеляційної скарги щодо солідарної відповідальності відповідачів за договірними зобовязаннями ПАТ «ВіЕйБі Банк» не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини другої статті 3 цього Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 5 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право виступати від імені банку як сторони за цивільно-правовою угодою, що ні є підставою для його солідарної відповідальності за укладеними банком договорами.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, якій згідно з вимогами ст.. 19 Конституції України діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про Національний банк України» та частиною третьою статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не відповідає за зобовязаннями банків, а банки не відповідають за зобовязаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що між сторонами у справі не існувало будь-яких зобовязань, вони не знаходились у договірних відносинах, тому не виникає обовязок відповідачів перед позивачем щодо виплати сум, належних від ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо застосування положень ст.ст. 1166, 1167, 1173 та 1190 ЦК України оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності заподіяння шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, противоправне діяння особи, котра її заподіяла, причинний звязок між ними, а також вину заподіювача шкоди (за винятком випадків передбачених законом). Тобто обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, та за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Наявність підстав для відшкодування відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1173 ЦК України є обставинами які підлягають доказуванню позивачем на загальних підставах.

Згідно положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України. Згідно зі ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте позивачами не надано будь-яких доказів на обґрунтування зазначених вимог.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Папоян

Судді: А.В. Гапонов

ОСОБА_4