Ухвала суду № 67384130, 21.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/34/17 Справа № 201/3714/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 січня 2008 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/3729/5/09412 з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 24900 доларів США. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 28 січня 2008 року укладено договір застави №014/3729/5/09412/1. Згодом, між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» було укладено договір відступлення права вимоги №6 від 30 вересня 2014 року, згідно умов якого банк відступив свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками. Крім того, 30 вересня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» укладено договір відступлення права вимоги за договорами застави №5. Оскільки відповідач зобовязання за кредитним договором належним чином не виконував, то станом на 22 вересня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 190952,49 грн.

У звязку з чим, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в розмірі 190952,49 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» були задоволені та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №014/3729/5/09412 від 28 січня 2008 року в розмірі 190952,49 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 146041,88 грн.; заборгованість по відсотках 22976,35 грн.; пеня 21934,26 грн. Окрім цього, з відповідача на користь ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» було стягнуто судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1690,18 грн.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №014/3729/5/09412 від 28 січня 2008 року в розмірі 190952,49 грн.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 січня 2008 року між ПАТ «Фідобанк» та відповідачем було укладено кредитний договір №014/3729/5/09412, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 24900 доларів США строком до 23 січня 2014 року зі сплатою 10,99% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 28 січня 2008 року укладено договір застави №014/3729/5/09412/1, за яким відповідач зобовязався передати в заставу належний йому автомобіль легковий-седан-В, марки Honda Civic, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1.

30 вересня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» було укладено договір відступлення права вимоги №6, згідно умов якого банк відступив свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками.

Згідно із ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В звязку із неналежним виконанням боржником зобовязань по кредитному договору, станом на 22 вересня 2014 року виникла заборгованість в розмірі 190952,49 грн., яка складається із: заборгованість за кредитом 10826,17 доларів США, що еквівалентно 146041,88 грн.; заборгованість по відсотках 1703,25 доларів США, еквівалент 22976,35 грн.; пеня 21934,26 грн.

Статтею 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідач повідомлявся про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, проте на сьогоднішній день вимоги ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» не викоанні, заборгованість не погашена.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тож, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України та виходив із того, що ОСОБА_2, не виконуючи зобовязання за спірним кредитним договором, порушує права ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість на загальну суму у розмірі 190952,49 грн.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, які полягають у розгляді справи без участі відповідача, що позбавило його права на захист і надання доказів, та у відсутності в матеріалах справи належних документів в обґрунтування вимог позивача, зокрема, відсутні докази переходу обовязків за договорами кредиту та застави до ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», що відповідно до ст. 517 ЦПК України дає право боржнику не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання доказів переходу прав у зобовязанні, а також, апелянт вважає, що стягуючи заборгованість, суд не врахував страхування предмету застави - автомобіля легковий-седан-В, марки Honda Civic, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1 і сплату страхових виплат вигодонабувачем ПрАТ «УАСК АСКА» в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2

Однак, колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

В ході перегляду апеляційною інстанцією оскаржуваного рішення, представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 подав клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року було задоволено та виконано ПАТ «Фідобанк»: надано виписки з особового рахунку, що відображають нарахування та сплати за кредитним договором №014/3729/5/09412 від 24 січня 2008 року, укладеного між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2

Після чого, представником ОСОБА_2 ОСОБА_4 було заявлено клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

Враховуючи великий обсяг документів наданих ПАТ «Фідобанк», складність у перевірці розрахунку заборгованості відповідача, зясування дійсного розміру заборгованості за спірним кредитним договором та з метою забезпечення можливості захисту своїх прав і інтересів не тільки позивачу, а й відповідачу, на що останній посилався в апеляційній скарзі, колегія суддів задовольнила клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ухвалою від 10 жовтня 2016 року призначила у справі судову економічну експертизу.

Так, перед експертами Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України було постановлено ряд питань, серед яких: Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №014/3729/5/09412 від 24 січня 2008 року (зі змінами та доповненнями); Чи відповідає кредитний договір №014/3729/5/09412 від 24 січня 2008 року (зі змінами та доповненнями), укладений між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 вимогам, визначеним положеннями Постанови Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року; Яка сукупна вартість кредиту, отриманого за кредитним договором №014/3729/5/09412 від 24 січня 2008 року (зі змінами та доповненнями), укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2; Який розмір складає документально обґрунтований щомісячний платіж за кредитним договором (в тому числі заборгованість за кредитом, проценти за кредитним договором), виходячи з умов, викладених у кредитному договорі №014/3729/5/09412 від 24 січня 2008 року (зі змінами та доповненнями), укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2; Чи відповідає розмір щомісячних платежів, викладених та визначених Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» у кредитному договорі №014/3729/5/09412 від 24 січня 2008 року відсотковій ставці, визначеній в договорі; Якою є реальна відсоткова ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту за укладеним кредитним договором №014/3729/5/09412 від 24 січня 2008 року (зі змінами та доповненнями), укладеному між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2.

Оплату експертизи було покладено на ОСОБА_2

Проте, 24 січня 2017 року Дніпропетровським НДІСЕ Міністерства юстиції України було повернуто цивільну справу №201/3714/15-ц без судової економічної експертизи у звязку із несплатою ОСОБА_2 її вартості.

Після відновлення ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року провадження та призначення справи до розгляду ні відповідач, ні його, належним чином повідомлений, представник до суду апеляційної інстанції не зявились, ОСОБА_2 судові повістки не отримує, через що всі конверти повертаються із позначкою «по закінченню терміну зберігання».

Також, відповідно до ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, в тому числі оплата її вартості замовником, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач та його представник зловживають своїми процесуальними правами, можливість скористатися якими була надана апеляційною інстанцією в повному обсязі, та нехтують виконанням покладених на них законодавством цивільних обовязків.

Водночас, враховуючи передбачені законодавством наслідки ухилення ОСОБА_2 від участі в експертизі, колегія суддів вбачає підстави для відмови у прийнятті та визнанні доводів апеляційної скарги відповідача щодо невідповідності наявних в матеріалах справи розрахунків фактичному розміру заборгованості та погодитись із наданими документально підтвердженими в обґрунтування своїх вимог доказами позивача.

Щодо вищевказаних доводів апелянта про відсутність належних доказів переходу права вимоги до ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» та ігнорування при визначені розміру заборгованості страхових платежів, сплачених ПрАТ «УАСК АСКА» в погашення заборгованості відповідача, то колегія суддів звертає увагу, що пунктами 3.1.1, 3.1.3. договору про відступлення права вимоги №6 від 30 вересня 2014 року, передбачено, що права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором на дату укладення договору про відступлення права вимоги.

Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту укладення ОСОБА_4 приймання-передачі прав вимоги, після чого новий кредитор набуває прав кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості за кредитними договорами та/або іншими договорами про надання банківських послуг та їх зобовязань за договорами.

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що в підтвердження укладеного договору відступлення права вимоги між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» є акт приймання-передачі права вимоги від 30 вересня 2014 року та реєстр прав вимоги №1.

Відповідно до п. 2.7 Додаткової угоди до Договору СТД №7287926 від 24 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «УАСК АСКА», виплата страхового відшкодування здійснюється банку і страхувальнику.

Сума, яка підлягає перерахуванню на рахунок банку, повинна бути погоджена страхувальником з банком.

Ознаками погодження є відповідний лист банку із зазначенням суми фактичної заборгованості страхувальника перед банком на момент виникнення страхової виплати.

Вказані листи-погодження будь-яких сум із ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» в матеріалах справи відсутні, при перегляді оскаржуваного рішення в підтвердження своїх обґрунтувань апелянтом не надані.

Окрім цього, згідно розрахунків, наданих ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» сума заборгованості в розмірі 190952,49 грн. була висунута позивачем з урахуванням усіх наявних платежей та прострочень.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Тож, керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_5