Ухвала суду № 67382275, 22.06.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

22 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаПрокопенка О.Б.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., -

розглянувши заяву представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - ОСОБА_5 (далі - представник уповноваженої особи Фонду; уповноважена особа Фонду відповідно) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до уповноваженої особи Фонду про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 9 березня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року, рішення суд першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позовних вимог.

Не погодившись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року, представник уповноваженої особи Фонду подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року (№ К/800/40534/15) та 22 березня 2017 року (№№ К/800/9674/16 та К/800/11430/16), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Так, в оскаржуваному рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для визнання договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та банком, нікчемним відсутні. Відповідач не надав доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення прав і свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном.

Водночас в ухвалах від 28 січня 2016 року (№ К/800/40534/15) та 22 березня 2017 року (К/800/9674/16), наданих на порівняння, суд касаційної інстанції, з'ясувавши обставини справи, зазначив, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про нікчемність укладених позивачами правочинів, тому правомірно не включив позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалу ж Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2017 року (№ К/800/11430/16), на яку заявник посилається як на підставу для перегляду ухвали касаційного суду від 11 квітня 2017 року, не можна вважати такою, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 22 березня 2017 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто судовий розгляд справи по суті не закінчив. Прийняття судом касаційної інстанції таких рішень не є остаточним вирішенням спору, тому на них не може здійснюватися посилання як на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального та процесуального права, про які йдеться у заяві представника уповноваженої особи Фонду.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_6 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії за заявою представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда