Ухвала суду № 67379204, 15.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/5902/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Москаленко К.О.

757/6518/15-ц Доповідач Чобіток А.О.

УХВАЛА

Іменем України

15 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Чобіток АП.

суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Печерського районного суду м. Києва 08 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України у м. Києві,Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції України у м. Києві,Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

25.02.2015 року позивач пред'явив вказаний позов до відповідачів та зазначав,що 07.04.2011 року він був затриманий за підозрою у вчиненні злочину,передбаченого ч.ч.1,2 ст.307 КК України і постановою Дарницького районного суду м. Києва від 15.04.2011 року було обрано йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 10.01.2013 року йому було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2014 року,залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21.10.2014 року його визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 та ч.2 ст.307 КК України та виправдано за недоведеністю його винуватості.

Посилаючись на незаконність перебування під кримінальним переслідуванням з 07.04.2011 року по 13.03.2014 року, внаслідок якого він втратив заробіток за вказаний період,який дорівнює 999 днів, позивач просив відшкодувати йому заробіток у розмірі 43 026 грн.93 коп.. Крім того, просив зобов'язати Головне управління національної поліції України у м. Києві,Дарницьке управління поліції Головного управління національної поліції України у м. Києві повернути йому мобільний телефон Нокіа-8800 з сім-картою мобільного оператора «Київстар».

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 43026 грн.93 коп..

В апеляційній скарзі представник Державної казначейської служби України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що 07.04.2011 року позивача ОСОБА_2 було затримано за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеним 07.04.2011 року старшим слідчим СВДарницького РУ ГУМВС України Іваніним П.В..

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 15.04.2011 року обрано позивачу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2013 року змінено застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.12.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ 21.10.2014 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. І та ч.2 ст.307 КК України та виправдано за недоведеністю його винуватості. Запобіжний захід, застосований до позивача, у виді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили-скасовано.

Відповідно до ст.. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пред»явивши даний позов, ОСОБА_2, зазначав, що до незаконного його затримання він з 01.11.2010 року працював у ТОВ «Вест-Плюс-2000» на посаді головного менеджера з продажу товарів та з 07.04.2011 року був відсторонений від виконання посадових обов'язків у зв'язку з арештом та перебуванням у слідчому ізоляторі Поновлений на посаді з 03.01.2014 та переведений на неповний робочий день у зв'язку з судовими процесами. Його середній заробіток за період з листопада 2010 року по березень 2011 року складав 4 652 грн. 00 коп., середньоденна заробітна плата - 43 грн. 07 коп.. Оскільки позивач ОСОБА_2 перебував під слідством та судом з 07.04.2011р. по 03.01.2014, тобто 999 днів, то розмір відшкодування матеріальної шкоди становить 43 026 грн. 93 коп.. Вказані обставини підтверджував довідкою ТОВ «Вест-Плюс-2000».

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що є всі передбачені чинним законодавством підстави до задоволення даного позову.

Таке рішення суду, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, відповідним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, які регулюють даний вид правовідносин, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2,7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановленния виправдувального вироку суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. З Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

При цьому відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, З, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету ( ст.. 4 Закону).

Достовірно встановлено та підтверджено належними доказами той факт, що ОСОБА_2 незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 07.04.2011 року по 13.03.2014 року, внаслідок чого він втратив заробіток за вказаний період.

Отже у позивача виникло право на відшкодування заробітку, який він втратив внаслідок незаконних дій, а у держави обов'язок відшкодувати завдану шкоду, розмір якої доведений позивачем належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненою позивачу шкодою, на увагу не заслуговують, оскільки даний позов безпосередньо до Державної казначейської служби України не заявлявся та не пов'язувався з йогодіяльністю і відповідні кошти на відшкодування шкоди позивач просив стягнути з Держави Україна, а не з окремих органів державної влади.

При цьому відповідно до вищевказаних норм закону, шкода відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, в зв»язку з чим посилання відповідача на те, що з урахуванням інкримінованого позивачу злочину, застосування відносно нього міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було цілком логічним з точки зору кримінально-процесуального законодавства України, на увагу не заслуговує.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва 08 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -