Рішення № 67378043, 21.06.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/270/17

Провадження № 2/645/833/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року Фрунзенський районний суд м.Харкова

у складі: головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.,

при секретарі Момот О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ПАТ «Український міжнародний банк», ОСОБА_2 про звільнення заставленого майна з-під арешту та скасування заборони відчуження,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ПАТ «Український міжнародний банк», ОСОБА_2 про звільнення заставленого майна з -під арешту та скасування заборони відчуження, накладені постановою Фрунзенського ВДВС ХМУЮ 04.08.2015 р. за виконавчим провадженням №48266828 від 04.08.2015 р. та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 23406894; постановою Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 22.08.2012 р. за виконавчим провадженням №39484471, скасувати арешт, накладений на нежитлову будівлю літ «Е-1», загальною площею 62,4 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 39484471. Також стягнути з відповідача на їх користь сплачений судовий збір. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 23 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3був укладений кредитний договір №CM-SME703/290/2008. 23.07.2008 року, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та гр. ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № РM-SME703/290/2008, за умовами якого ОСОБА_2 передала ПАТ «ОТП Банк» у іпотеку нежитлову будівлю літ. «Е-1», загальною площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві власності. 27 вересня 2012 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., відповідно до якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права іпотекодержателя за договорами іпотеки № РM-SME703/290/2008.

На виконання умов договорів та на підставі наданих кредитних заявок відповідачу ОСОБА_3позивач перерахував кредитні кошти. Таким чином, банком був виконаний обов'язок щодо надання грошових коштів у позику, умови щодо якого були визначені кредитним договором. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за даними кредитними договорами - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлової будівлі літ. «Е-1», загальною площею 62,4кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченим 20 червня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Шудріковим І.О. за реєстровим № 867, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 20 липня 2008 року, реєстраційний номер 2973374, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 6116658, виданий приватним нотаріусом ХМНО Шудріковим І.О., та який зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта 23720842, запис № 1660 в книзі 1, підтверджується Витягом, про реєстрацію права власності на нерухоме майно, наданим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 19277025 від 23 червня 2008 року.

Реалізації ТОВ «ОТП Факторинг Україна» свого законного права на продаж предмету іпотеки, на який звернено стягнення в позасудовому порядку перешкоджає зокрема обтяження щодо іпотечного майна, що виникло на підставі: постанови Фрунзенського ВДВС Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 48266828, 04.08.2015 року, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, і зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 05.08.2015 року за № 23406894, постанови Фрунзенського ВДВС Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 39484471, 22.08.2013 року, якою накладено арешт на нежитлову будівлю літ. «Е-1», загальною площею 62,4кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, і зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 22.08.2013 року за №39484471.

З посиланням на вимоги ч.2 ст. 17 Закону України «Про заставу», якою передбачено, що відчуження заставленого майна допускається тільки за згодою заставодержателя, позивач просить задовольнити позовні вимоги, тому як у державного виконавця були відсутні підстави для накладення арешту на предмет застави в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, де стягувачем не є заставодержатель. На теперішній час позивач не може звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом добровільного продажу іпотеки з подальшим направленням коштів від ревлізації на рахунок ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

В судове засідання представник позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Збицька Е.П. не з*явилася, про день та час слухання справи повідомлялася своєчано та належним чином, надала заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Фрунзенського ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області - Цурков С.І звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідачі ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлялися завчасно, належним чином про що свідчать зворотні повідомлення в матеріалах справи, про причини неявки не сповістили, заперечень не надали.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Відповідно до укладеного кредитного договору №CM-SME703/290/2008 від 23.07.2008 р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 36000 доларів США.

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № РM-SME703/290/2008, за умовами якого ОСОБА_2 передала ПАТ «ОТП Банк» у іпотеку нежитлову будівлю літ. «Е-1», загальною площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві власності.

27.09.2012 р. між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого до Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли права іпотекодержателя за договорами іпотеки № РM-SME703/290/2008.

Постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС від 04.08.2015 р. відкрито виконавче провадження ВП № 48266828 по примусовому виконанню виконавчого листа №645/6201/13, виданого 26.03.2014 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором №6514909 від 20.06.2008 р. в розмірі 56181,66 доларів США, за офіційним курсом НБУ становить еквівалент 449060,00 грн.

Постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС від 22.08.2013 р. відкрито виконавче провадження ВП № 39484471 по примусовому виконанню виконавчого напису №5199, виданого 23.07.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. «Е-1», загальною площею 62,4 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_2 та за рахунок коштів від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 331542,57 грн.

Відповідно до п. 6.2а Договору іпотеки, іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку несплати боржником будь-якої сумми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому поряку, як встановлено в кредитному договорі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, примусова реалізацію майна, що знаходиться в іпотеці без відповідного судового рішення про звернення стягнення на це майно або виконавчого напису нотаріуса порушують норми чинного законодавства, зокрема положення ст.ст. 33, 41 Закону України «Про іпотеку» та ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Нормами Закону України «Про виконавче провадження» дозволяється державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, лише у разі наявності таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягування на заставлене майно боржника може бути звернуто в разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Тобто, зазначені норми закону передбачають можливість задоволення вимог кредитора, які не забезпечені заставою/іпотекою, проте за певних умов, визначених наведеною вище нормою права.

Частиною 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладання арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться в заставі, роз'яснює заставодержателю право звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Отже, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно, але має довести, що заборгованість відповідача перед ним значно перевищує вартість предмета застави.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за змістом частини четвертої статті 54 Закону про виконавче провадження у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Згідно зі ст.ст. 167, 170 ЦК України Держава діє у цивільних відносинах на рівні з іншими учасниками цих відносин, може створювати юридичні особи публічного права, набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом та діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» виконання рішень судів покладено на державну виконавчу службу. Здійснює виконання судових рішень, виконання яких покладено на державну виконавчу службу, державний виконавець (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Обтяження, пов'язані із укладенням договорами іпотеки № РM-SME703/290/2008 від «23» липня 2008 року виникло ще в 2008 роках відповідно, в той час обтяження, які просить зняти позивач - виникли пізніше, в 2013-2015 роках.

За правилами ч. 5 ст. 18 Закону України «Про заставу» якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Відповідно до вимог Інструкції «Про проведення виконавчих дій» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставне майно може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів? якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно зі ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Таким чином, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має переважне право перед іншими кредиторами, як заставодержатель, задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.

З огляду на викладене, у державної виконавчої служби не було правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно на користь стягувачів, які не є заставодержателями.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212, 214215, 218 ЦПК України, ст.ст. 572, 585 ,589, 590 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 16, 18, 19 Закону України «Про іпотеку», ст. 14 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити.

Звільнити з-під арешту та скасувати заборону відчуження, накладені на нежитлову будівлю літ. «Е-1», загальною площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3на підставі права власності, за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчену 20 червня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Шудріковим І.О. за реєстровим № 867, що був накладений постановою Фрунзенського ВДВС Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 48266828, 04.08.2015 року та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер23406894.

Зняти арешт та скасувати заборону відчуження, накладені на нежитлову будівлю літ. «Е-1», загальною площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3на підставі права власності за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчену 20 червня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Шудріковим І.О. за реєстровим № 867, що був накладений постановою Фрунзенського ВДВС Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 39484471, 22.08.2013 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 39484471.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПННОМЕР_1) на користь ТОВ «ОТП Факторинг» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28 Д , ЄДРПОУ 36789421, р/р 2650700233333 у Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк» в м. Харкові )судовий збір в розмірі 2756,00 (дві тисячі сімсот п*ятдесят шість) грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя -