Ухвала суду № 67376548, 26.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н. 415/1095/16-к

Н.п. 1-кп/415/63/17

У Х В А Л А

26.06.17 року Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області

у складі головуючого судді Березіна А.Г.

суддів: Грибанової Л.О.

ОСОБА_1

за участю секретаря Литвиненко Л.О.

прокурора Кожушок Д.М.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

17 березня 2016 року до Лисичанського міського суду надійшов обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою Лисичанського міського суду був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Під час судового засідання прокурор звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який, згідно санкції статті, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8-ми до 15-ти років, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились. Про те, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, має постійне місце реєстрації у безпосередній близькості до лінії розмежування, має звязки на території Луганської області, яка тимчасово не підконтрольна правоохоронним органам України, при цьому терористична організація «Луганська народна республіка», незаконній діяльності якої він сприяв, продовжує діяльність на території Луганської області. Враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 не закінчений, не досліджені всі докази по справі, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, який відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від 8-ми до 15-ти років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»).

Також суд зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя.

При цьому зазначено, що небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту викладених на користь обвинуваченого, вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обовязків та запобіганню процесуального ризику, ухилення від суду, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

Вказані суспільні інтереси, на думку колегії суддів, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи, а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає можливим клопотання прокурора задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.331 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.258-3 КК України на 60 днів, тобто по 24 серпня 2017 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.Г.Березін

Судді: Л.О.Грибанова

ОСОБА_1