Ухвала суду № 67373379, 21.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/16473/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Рихтік О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа: Тернопільській обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 січня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся у суд із позовом до Міністерства оборони України, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст.ст. 16, 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; стягнути з відповідача на його користь зазначену грошову допомогу у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 679 542 грн.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 січня 2017 року позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату вказаної грошової допомоги у вказаному розмірі. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена саме Міністерством оборони України у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності без урахування вже виплачених сум.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи, приймав участь у бойових діях на території інших країн, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою Чортківського об'єднаного міського військового комісаріату від 24 червня 2016 року №2131 та копіями посвідчень.

12 травня 2009 року позивач отримав первинно ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 12 травня 2009 року серії ТЕР №168062.

07 червня 2016 року позивач отримав первинно ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 07 червня 2016 року серії АВ №0621398.

Після звернення позивача до Міністерства оборони України через Тернопільський військовий комісаріат щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю ІІ групи, останній листом від 06 вересня 2016 року повідомив позивача, що протоколом від 19.08.2016 року №72 комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідність осіб, звільнених з військової служби, розглянувши подані документи, дійшла до висновку про необхідність їх повернення на доопрацювання, оскільки в наданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся у суд із адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16, підпункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Відповідно до ч. 4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Відповідно до пункту 2 Порядку особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, оскільки інвалідність IІ групи позивачу встановлено після звільнення з військової служби та набранням чинності Законом України від 04 липня 2012 року №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, що визначають розмір та порядок виплати одноразової грошової допомоги, інвалідність настала внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач має право на отримання одноразової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2014 року у справі № 21-446а14, від 21 квітня 2015 року у справі № 21-183а13.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі щодо того, що із наданих позивачем документів не убачається, що травма ним отримана саме під час виконання військового обов'язку, є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, у тому числі випискою з акту огляду МСЕК серії АВ №0621398, відповідно до якої позивачу 19.05.2016 року довічно (безстроково) встановлено другу групу інвалідності, причина: травма отримана при виконанні обов'язків військової служби.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання відповідача на те, що ним не приймалося рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки заяву про таку виплату позивач адресував саме до Міністерства оборони України через військовий комісаріат. Окрім того, під час розгляду справи представник відповідача заперечував право ОСОБА_4 на її отримання. Тобто, фактично йдеться про відмову у нарахуванні допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року у справі №761/38345/14-а.

Доводи апелянта про те, що обов'язок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги належить військовому комісаріату, а не Міністерству оборони України, є необґрунтованими, оскільки частиною 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко передбачено, що обов'язок щодо призначення і виплати вказаної допомоги покладено на Міністерство оборони України.

Окрім того, твердження відповідача в апеляційній скарзі з приводу того, що суд не може підміняти інший орган влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, також не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, в цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку, коли поданих документів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - залишенню без змін, на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 січня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606 грн. 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 23 червня 2017 року).

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.