Постанова № 67372931, 07.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 червня 2017 року 12:00 справа №826/11081/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Гранд Галерея"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ "Гранд Галерея" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТМ "Гранд Галерея") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2014 №100626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року.

Постановою Верховного Суду України від 19 квітня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11081/14.

У зв'язку із закінченням повноважень судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В.П., справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року адміністративну справу №826/11081/14 прийнято до провадження суддею Кузьменком В.А. та призначено до судового розгляду.

Судом замінено ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі).

В судовому засіданні 25 травня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів від 27 травня 2014 року №100626552208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацами 1, 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 1, пунктів 98.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ТМ "Гранд Галерея" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7 633 329,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6 106 663,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 526 666,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 04 липня 2014 року №594/26-55-22-08/37142199 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТМ "Гранд Галерея" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Торенія" за період з 01.09.2012 по 31.03.2014" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки серед іншого встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 106 663,45 грн., у тому числі за жовтень-грудень 2012 року, січень 2013 року - січень 2014 року.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, сплачених у вартості товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам із ТОВ "Торенія" у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій та не наданням до перевірки первинних документів по відносинам із вказаним контрагентом; зокрема висновки акта перевірки ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торенія", яким не встановлено об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів/послуг, та розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, засновник і директор ТОВ "Торенія" ОСОБА_1, від імені якого підписані видані цим товариство позивачу первинні документи, заперечив свою участь у товариства та у підписанні будь-яких документів.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення з підстав не вжиття відповідачем достатніх заходів із вивчення та аналізу первинних документів, які на час проведення перевірки були вилучені прокуратурою в Луганській області, а тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та порушення Податкового кодексу України не підтверджуються доказами та є надуманими.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки, та додатково зазначив про безпідставність тверджень позивача щодо вилучення первинних документів прокуратурою Луганської області, оскільки остання повідомила, що ТОВ "ТМ "Гранд Галерея" надано копії первинних бухгалтерських документів, оригінали документів не вилучались. Крім цього, відповідач послався на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року у справі №826/11082/14 між тими самими сторонами, залишену в силі постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, в якій судом встановлено факт відсутності реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торенія", та на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року, якою ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Верховний Суд України у постанові від 19 квітня 2016 року зазначив наступне:

"Відповідач послався на фіктивність контрагента позивача як суб'єкта господарювання і свої доводи підтверджував тим, що ОСОБА_1 - засновник і директор ТОВ "Торенія" зареєстрував товариство за грошову винагороду, проте заперечує свою участь у створенні та фінансово-господарській діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних податкових та бухгалтерських документів.

Водночас, скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з рішенням якого погодився і Вищий адміністративний суд України, виходив із того, що за формально правильного оформлення господарської операції, в тому числі первинними документами бухгалтерського обліку, сам факт фіктивності контрагента не може бути встановлений.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з таким висновком не погоджується виходячи з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку…

…Разом з тим під час розгляду заяви у Верховному Суді України представник ДПІ долучив копію ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, з підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 49 зазначеного Кодексу, у зв'язку із закінченням строків давності.

Отже, перевірка та встановлення фактичних обставин має значення для правильного вирішення спору.

Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв'язку з неповним встановленням обставин справи.".

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окружний адміністративний суд міста Києва, досліджуючи позовні вимоги з урахуванням вказівок Верховного суду України, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Торенія" мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

З наявних у праві доказів вбачається, що ТОВ "ТМ "Гранд Галерея" мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Торенія".

Згідно з накладними-специфікаціями ТОВ "Торенія" за період жовтень-грудень 2012 року, січень 2013 року - січень 2014 року поставило позивачу одяг жіночий, чоловічий та дитячий в асортименті та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 36 639 980,70 грн., у тому числі податок на додану вартість 6 106 663,45 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт оплати за поставлений ТОВ "Торенія" товар встановлений в акті перевірки та сторонами визнається.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період у складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Торенія".

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених первинних документів та податкових накладних, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що межах спірних правовідносин в графі підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну від імені ТОВ "Торенія", у податкових накладних зазначено ОСОБА_1

Разом з тим, Верховний Суд України, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 19 квітня 2016 року вказав, що в даному випадку відповідач послався на фіктивність контрагента позивача як суб'єкта господарювання і свої доводи підтверджував тим, що ОСОБА_1 - засновник і директор ТОВ "Торенія" зареєстрував товариство за грошову винагороду, проте, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Тому, наявні у справі податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаним повноважною особою.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у справі відсутні докази на підтвердження мети використання придбаного товару для провадження господарської діяльності та реальності господарських операцій, зокрема позивач не надав суду доказів перевезення, оприбуткування, зберігання придбаного товару, докази подальшого руху товару чи знаходження його у якості залишків на складі.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Торенія" носять реальний характер, а отримані товари пов'язані із господарською діяльністю ТОВ "ТМ "Гранд Галерея".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач направив позивачу запит від 20 червня 2014 року №28703/10/26-55-22-08-10 про надання первинних документів та податкового обліку фінансово-господарської діяльності та податкового обліку фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ "Торенія" за період з 01 вересня 2012 року по 31 березня 2014 року, у відповідь на який позивач повідомив про вилучення первинних документів прокуратурою Луганської області. Проте, на запит контролюючого органу прокуратурою Луганської області копії запитуваних матеріалів не надано.

Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів районі від 22 липня 2014 №100626552208 є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ТМ "Гранд Галерея" про скасування податкового повідомлення-рішення документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ТМ "Гранд Галерея" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ТМ "Гранд Галерея" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко