Постанова № 67371939, 06.06.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року

15 год. 40 хв.

Справа № 808/1571/17

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням Головного управління ДФС у Запорізькій області до Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)” про стягнення коштів за податковим боргом

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується – заявник) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується – суд) з поданням до Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)” (далі іменується – відповідач), в якому просить суд стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)” (код ЄДРПОУ 080680081) кошти у сумі податкового боргу у розмірі 27 092,00 грн. з рахунків платника податків у банках, що Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)”.

Заявлені згідно подання вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачені у встановлені законом строки суми узгоджених податкових зобов’язань по податку на додану вартість, самостійно визначені у поданій до контролюючого органу податковій декларації. При реалізації владної управлінської функції суб’єктом владних повноважень відносно платника податків винесено податкові вимоги, якими покладено обов’язок здійснити платіж на користь Державного бюджету України. Дані податкові вимоги являються невідкликаними, а відтак сума податкового боргу підлягає стягненню. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення подання, оскільки згідно даних обліку та звітності відповідач має податковий борг по сплаті податку на додану вартість у сумі 27 092 грн. 00 коп.

Ухвалою судді від 01.06.2017 відкрито провадження у справі за поданням, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.06.2017.

Представник заявника прибув у судове засідання, підтримав вимоги, вказані у поданні.

В судове засідання представник Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)” не з’явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі матеріалів. Крім того, 06.06.2017 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення проти подання, в яких він зазначає, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів охорони здоров'я не допускається. Таким чином, на майно Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)” поширюється статус майна підприємства установи виконання покарань, яким спеціальним Законом України "Про Державну, кримінально-виконавчу службу України" звернення стягнення на майно підприємства не допускається. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні подання.

Керуючись приписами статті 122 та частини восьмої статті 183-3 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до вимог частини шостої статті 12 та статті 41 КАС України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За приписами статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)” пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб’єкта господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 №755-IV.

З матеріалів справи вбачається, що за платником податків обліковується податковий борг зі сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 27 092 грн. 00 коп., який виник внаслідок наступного.

Платником податків подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість №9090739190 за 16.05.2017, у якій визначено до сплати в бюджет суму податкового зобов’язання у розмірі 27 092 грн. 00 коп.

Вказана сума у встановлені законом строки сплачена не була та набула статусу податкового боргу.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 67 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР та підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У зв’язку з несплатою платником податків сум податкових/грошових зобов’язань (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України) у строки, визначені статтею 57 ПК України, зазначені зобов’язання набули статусу податкового боргу (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Позивачем вживались заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку. Так, контролюючим органом у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (що діяв на час направлення податкових вимог) виставлені податкові вимоги від 17.10.2001 №1/102 та від 20.12.2001 № 2/571, які отримані відповідачем.

Податкові вимоги на момент розгляду справи по суті є невідкликанимим (чинними).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог, заявлених у поданні та необхідність їх задоволення.

Щодо доводів відповідача, викладених у запереченнях суд зазначає наступне.

У своїх запереченнях відповідач наголошує на недопущенні звернення стягнення на майно органів та установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів охорони здоров’я.

Згідно з пп. 95.1 – 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відтак законодавством чітко передбачена черговість вчинюваних контролюючим органом дій з погашення податкового боргу.

Як встановлено судом, предметом розгляду за даним поданням податкового органу є стягнення з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)” узгодженого податкового боргу шляхом стягнення заявленої у поданні суми боргу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Таким чином, питання щодо звернення стягнення на майно відповідача наразі не розглядається.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у наданих суду запереченнях не спростовано наявності суми боргу, заявленої до стягнення.

Таким чином, суд вважає вимоги подання щодо стягнення з відповідача суми податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 27 092 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158 - 163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання Головного управління ДФС у Запорізькій області до Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)” про стягнення коштів за податковим боргом – задовольнити.

Стягнути з рахунків платника податків Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 77)” (код ЄДРПОУ 08680081) у банках, обслуговуючих такого платника податків суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 27 092 (двадцять сім тисяч дев’яносто дві) грн. 00 (нуль) коп., яку зарахувати на р/р №31115029700011, код платежу 14060100, код ОКПО 38042560, отримувач: Бердянський УДКСУ Запорізької області, МФО 813015.

Постанову суду підлягає негайному виконанню.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко