Постанова № 67371655, 25.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 р. Справа № 804/2775/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. при секретаріВербному Д.С. за участю: представника позивача: представника відповідача: Мартинова М.В., Чуфарової Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркоалтрейдінг»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоалтрейдінг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:

Визнати дії Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області по застосуванню до ТОВ "Інтеркоалтрейдінг", при обчисленні податку на додану вартість за січень 2017 року, пільги по звільненню від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, згідно УКТ ЗЕД, передбаченої п.45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, протиправними.

Зобов'язати Головне управління ДФС України у Дніпропетровській області не застосовувати до ТОВ "Інтеркоалтрейдінг", при обчисленні податку на додану вартість за січень 2017 року, пільги по звільненню від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, згідно УКТ ЗЕД, передбаченої п.45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 22 березня 2017 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2017 року ТОВ "Інтеркоалтрейдінг", за результатами якої був складений акт №824/04-62-12-01/37912002 від 22 березня 2017 року Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності за січень 2017 року, висновки якого позивач вважає безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких позов не визнав, та зазначив що податковим органом були вчинені дії згідно діючого законодавства, було проведено камеральну перевірку підприємства позивача за результатами якої було складено акт №824/04-62-12-01/37912002 від 22 березня 2017 року. Актом було встановлено недотримання платником податків строків, передбачених пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо завчасного подання Заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. У зв'язку з цим, позивач не мав права нараховувати податкові зобов'язання у січні 2017 року з застосуванням ставки податку 20% в адресу власних покупців при реалізації вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00. Тобто, за результатами перевірки зафіксовано саме порушення строку подання такої заяви. Також відповідач зазначив, що позивач в подальшому не подавав заперечень на акт перевірки в порядку встановленому пунктом 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України. Також представник відповідача зазначив, що висновки які були викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, а такий акт відповідно не порушує прав позивача, оскільки подальших дій, як винесення податкового повідомлення-рішення, або інших дій які б порушили права позивача, податковим органом здійснено не було.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що оскаржує акт лише тому, що вважає що у майбутньому він якось зможе вплинути на його права. Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи позицію відповідача, викладену у письмових поясненнях, дослідивши всі матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд вважає, що дії по складенню акта, а також висновки викладені в акті та сам акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача. Акт є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі, та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Правовий акт індивідуальної дії - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб. Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду України у постанові від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13. Зокрема, Верховний Суд України відзначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки, викладені в акті перевірки, не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, тому такі вимоги не можуть бути предметом спору.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що захисту підлягають порушені або оспорюванні права особи.

Між тим, самі висновки ревізорів-інспекторів, які викладені в актах перевірок (звірок), не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчиненої дії) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень. А оцінку самого акта слід здійснювати з врахуванням ч.1 ст.79 КАС України, згідно якої письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно - правових відносин.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

На підставі зазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій по проведенню камеральної перевірки та складення акта за результатами такої перевірки ТОВ «Інтеркоалтрейдінг» № 824/04-62-12-01/37912002 від 22 березня 2017 року, отже позовні вимоги ТОВ «Інтеркоалтрейдінг» не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 69 - 71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркоалтрейдінг» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 30 травня 2017 року

Суддя Р.З. Голобутовський