Постанова № 67367759, 22.06.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1783/17

Провадження № 2-а/361/283/17

22.06.2017

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 червня 2017 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі судді Селезньової Т.В., при секретарі Власик Л.Г., розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними та зобовязання вчинити певні дії, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

встановив:

В позовній заяві, поданій суду 22.03.2017р., позивач ОСОБА_1 просить суд:

-визнати протиправними дії (бездіяльність) Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі Броварське ОУПФУ Київської області), щодо неправомірного виключення заборгованості по пенсійним виплатам із пенсійної справи та щодо відмови відповідача поновити заборгованість по пенсійним виплатам, підтверджену судовими рішеннями, на рахунках де раніше обліковувалась заборгованість у розмірі 37987,86 грн.;

-визнати протиправними дії (бездіяльність) Броварського ОУПФУ Київської області щодо порушення положень ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді його заяви, що полягають у незапрошенні на розгляд його заяви, у відмові надати вмотивовану та обґрунтовану відповідь на його звернення, а також зазначення недостовірних даних у відповіді на його звернення та не повідомлення способу оскарження прийнятого рішення за результатами його звернення;

-зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області поновити заборгованість по його пенсійним виплатам, підтверджену судовими рішеннями, на рахунках, де раніше обліковувалась заборгованість по пенсійним виплатам в розмірі 37987,86 грн.;

-зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області надати відповідь на його звернення від 16.12.2016 р. відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» та запросити його на розгляд заяви від 16.12.2016р.;

-зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області компенсувати завдані йому матеріальні збитки в розмірі 1000 грн. та стягнути з Броварського ОУПФУ Київської області кошти у розмірі 1000 грн. за виключення заборгованості по пенсійним виплатам з матеріалів пенсійної справи та за відмову поновити його порушені права, в тому числі щодо обліку в його пенсійній справі заборгованості по пенсійним виплатам підтверджену судовими рішеннями;

-зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області компенсувати йому завдані моральні збитки у розмірі 1000 грн., які полягають в тому, що Броварське ОУПФУ Київської області зловживаючи службовим становищем, принижуючи його честь і гідність виключило заборгованість по пенсійним виплатам з обліку в його пенсійній справі та відмовляється без жодних на то підстав та всупереч вимог діючого законодавства та Конституції України поновити заборгованість по пенсійним виплатам та надати належну відповідь;

-зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області надати йому та суду звіт про виконання судового рішення.

В позовній заяві, поданій суду 10.04.2017р., позивач просить :

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Броварського ОУПФУ Київської області, що полягають у відмові в переведенні його з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за віком з 26.10.2016 р., у звязку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії;

- зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області перевести його на пенсію за віком з 26.10.2016 р., у звязку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії відповідно до ст.ст. 6,29 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення», та нараховувати пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС ІІІ виходячи з розміру встановленого ч.1 ст. 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з урахуванням норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення серії ІІ № 471074, та доходів отриманих позивачем під час служби в рядах радянської армії, з індексацією;

- визнати протиправними дії (бездіяльності) Броварського ОУПФУ Київської області за ненадання даних про відмову в переведенні на іншу пенсію в передбачений термін 10 днів, ненадання результатів щодо того, які розміри пенсійних виплат міг отримати позивач при отриманні пенсії за віком, або по пенсії з інвалідності, також у відповіді не зазначено згідно якої статті ОСОБА_2 № 2263-ХІІ позивач отримує пенсійні нарахування, та при цьому одноособово змінено підстави переведення пенсії за віком, у звязку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та одноособову відмову в переводі на іншу пенсію, в той час це виключне право позивача на вибір пенсійних виплат, в тому числі на більшу або мешу пенсію, за надання недостовірних даних у відповіді;

- зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області здійснити та надати позивачу результати перерахунки пенсійних виплат в разі отриманні пенсії за віком з урахуванням ст. 6.29 ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення», та як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, та доходів отриманих позивачем від час служби і рядах радянської армії, з індексацією;

- зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області компенсувати завдані матеріальні збитки в розмірі 10000 грн., та стягнути з відповідача кошти в розмірі 10000 грн. за відмову в переведенні на пенсію за віком;

- зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області компенсувати моральні збитки 10000 грн., та стягнути з відповідача 10000 грн., які підтверджуються тим, що відповідач зловживаючи службовим становищем безпідставно відмовив в переведенні його на пенсію за віком, в звязку з чим позивач зазнав емоційного стресу та був змушений лікуватися;

- зобовязати Броварське ОУПФУ Київської області надати суду та йому звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог за позовом від 22.03.2017р. позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ групи безстроково та користується пільгами відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та має право на пенсію відповідно до ст. 21 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», також він відноситься до інвалідів ІІІ групи та має право на пільги та переваги встановлені законодавством СРСР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, крім того, він відноситься до постраждалих від ЧАЕС ІІІ категорії та користується пільгами передбаченими ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач неодноразово та неправомірно нараховував йому пенсію у розмірі меншому ніж було передбачено положеннями законодавства України, такі дії оскаржувались ним у судовому порядку, і були предметом неодноразового судового розгляду. Постановою від 01.06.2011 р. (справа № 2-а-1322/10) Київський апеляційний адміністративний суд зобовязав УПФУ у м.Броварах провести ОСОБА_1 з 11.11.2010 р. перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно до ст.22 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» із розрахунку 110% від 3,5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та додаткової пенсії як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. скасовано за змінено дату початку періоду перерахунку пенсії з «11.01.2010 р.» на «11.12.2009 р.». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. змінено спосіб виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. у справі № 2-а-1322/10 шляхом стягнення з УПФУ у м.Броварах на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 37987, 86 грн. 16 грудня 2016 року позивач звернувся до Броварського ОУПФУ Київської області із заявою, в якій просив повідомити про наявність (відсутність) боргу по пенсійним виплатам в розмірі 37987,86 грн., і поновити даний борг у пенсійній справі управління. На дане звернення від отримав письмову відповідь від 26.12.2016р. , в якій відповідач послався на те, що за ним не рахується вказана заборгованість. Позивач вважає, що відповідач неправомірно виключив заборгованість з пенсійної справи і відмовив поновити заборгованість, підтверджену судовими рішеннями. Крім того, в обґрунтування позовних вимог, викладених в позовній заяві від 22.03.2017р., позивач послався на порушення відповідачем ОСОБА_2 «Про звернення громадян» при розгляді його звернення від 26.12.2016р. та за результатами такого розгляду. Неправомірність дій відповідача при розгляді його звернення позивач вбачає в тому, що відповідач відмовився надати вмотивовану та обґрунтовану відповідь, надав недостовірні дані у відповіді, і, крім того, неправомірно відмовився запросити його на розгляд його заяви, чим порушив його права, зокрема право бути присутнім при розгляді його звернення.

Позовні вимоги, викладені в позовній заяві від 10.04.2017р., позивач вмотивував тим, що 26 жовтня 2016 року він звернувся до Броварського ОУПФУ Київської області із заявою про перерахунок пенсії у звязку з досягненням пенсійного віку 55 років та переведення на пенсію за віком, але листом - відповіддю від 17.11.2016р. відповідач відмовив йому у переведенні його на пенсію за віком, посилаючись на те, що після умовного переведення на пенсію за віком розмір виплачуваних йому пенсійних виплат зменшиться. Вважає, що відповідач порушив його право на пенсію за віком, неправомірно відмовив у переведенні на пенсію за віком; порушив вимоги чинного законодавства щодо розгляду заяви і надання відповіді протягом 10 днів; порушив вимоги закону при розгляді його заяви, а саме, у відмові щодо переводу на інший вид пенсії відповідач лише зазначив, що призначення пенсії за віком є недоцільним, оскільки при умовному переведенні пенсії за віком розмір виплачуваних пенсійних виплат буде меншим, ніж він отримує на даний час, але детального розрахунку відповідач не надав і не зазначив конкретні розрахунки розміру пенсії , яку він міг би отримувати, і з чого складається пенсія; що позбавило його права вибору виду пенсії з декількох, на які він має право; що відповідач протиправно позбавив його права вибору і сам за нього вирішив дане питання, перевищивши свої повноваження. Просив зобовязати відповідача розглянути його заяву у його присутності, перевести його на пенсію за віком з 26.10.2016р., здійснити та надати йому детальний розрахунок пенсії в разі отримання ним пенсії за віком, з врахуванням положень ст. 6, 29 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», та як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії та отриманих ним доходів під час несення служби в рядах радянської армії з індексацією. Позивач вважає, що він має право на отримання одразу трьох видів пенсій: пенсії за віком плюс мінімальної пенсії по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, плюс додаткової пенсії як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії. Позовні вимоги про відшкодування збитків позивач вмотивував тим, що протиправними діями відповідача по відмові у переведенні на пенсію за віком йому завдано збитки 10000 грн., що його здоровя погіршилось, загострилася хвороба серця, оскільки 10 років тому він переніс операцію на серці, повязану з виконанням обовязків військової служби і йому протипоказані емоційні стреси, він перебував на стаціонарному лікуванні з 01.12.2016 р. у інституті ім. М.М. Амосова, з 21.01.2017 р. по 03.03.2017 р. у Київській обласній лікарні № 2. У звязку з такими діями відповідача він поніс тяжких матеріальних втрат, оскільки не отримав вчасно збільшену пенсію, і йому завдано також моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює у 10000 грн.

Відповідач обидва позови ОСОБА_1 до нього не визнав, подав письмові заперечення, в яких просив у всіх позовних вимогам позивачу відмовити.

В запереченнях проти позовних вимог, викладених у позовній заяві від 22.03.2017р., відповідач послався на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1.06.2011р. відповідача було зобовязано здійснити позивачу перерахунок пенсії з 11.11.2010р.; дане рішення відповідачем було виконане і здійснено перерахунок пенсії позивачу і з 1.10.2011р. позивачу нарахована пенсія у відповідності до судового рішення; різниця в пенсії у звязку з перерахунком за період з 11.01.2010р. по 30.09.2011р. склала 36547,94грн.; після того, як ухвалою ВАСУ від 13.03.2013р. було змінено початок періоду, за який слід зробити перерахунок з 11.12.2009р., відповідач зробив на виконання даної ухвали додатковий перерахунок пенсії позивачу з вказаної дати, після такого перерахунку різниця в пенсії після перерахунку за вказаний період становила 37987,86грн. Ухвалою КААС від 29.01.2014р. змінено спосіб виконання рішення суду на стягнення на користь позивача коштів у розмірі 37987,86грн. Порядок виплати позивачу вказаної заборгованості, що виникла у звязку з перерахунком пенсії, зробленим на виконання судового рішення, врегульовано ОСОБА_2 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», і Постановою КМУ №440 від 3.09.2014р., якою було затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, - згідно яких вказана сума не включається у додаткові відомості на виплату пенсій, оскільки їх облік в подальшому ведеться в реєстрі судових рішень, що підлягають виконанню, і дані суми виплачуються пенсіонерам через органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в порядку черговості, після внесення рішення до реєстру, і облік та виплата таких коштів здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, виключно через органи казначейства шляхом списання коштів з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, а не з рахунку конкретного відділення ПФУ на місці, на обліку у якому перебуває пенсіонер. Відповідач виконав вказані вимоги, здійснив перерахунок пенсії, і отримавши повідомлення про прийняття на облік рішення відносно ОСОБА_1 15.04.2015р., подав довідку від 24.02.2015р. про здійснення нарахування на виконання рішення суду до Управління ДВС ГУЮ у Київській області, у звязку з чим дана сума боргу виключена з обліку в управлінні ( у відповідача). Такі свої дії вважає правомірними і такими, що відповідають вимогам вказаного закону та встановленого порядку виконання судових рішень, тому не вбачає підстав для обліку вказаної заборгованості самим відповідачем, в тому числі і на рахунках для виплати пенсії чи інших рахунках відповідача. На звернення позивача від 16.12.2016р. позивачу була надана розгорнута та чітка відповідь від 26.12.2016р., вих..№741\Л-01. Також вважає, що у звязку з відсутністю будь-яких неправомірних дій по відношенню до позивача з даного приводу, відсутні і підстави для стягнення збитків. На даний час позивачу нараховується і виплачується пенсія по інвалідності 2 групи внаслідок травми і захворювання, повязаного з виконанням обовязків строкової військової служби згідно закону « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і нараховані суми пенсії виплачуються позивачу вчасно та в повному обсязі.

В запереченнях проти позовних вимог, викладених у позовній заяві від 10.04.2017р. відповідач послався на те, що позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок травми та захворювання, повязаного з виконанням обовязків строкової військової служби відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 йому враховано страховий стаж з 29.04.1994 р. і складає 15 років 4 місяці 11 днів. Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Статтею 16 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обовязків військової служби мають право на пенсію, зокрема чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років. Відповідно до абзацу 5 с.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», зазначена вище категорія осіб, до яких віднесений позивач, має право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків. За підрахунком Управління, у разі, якщо би позивач був переведений на пенсію за віком, розмір його пенсії склав 2881,50 грн., при тому, як на час звернення позивача за переведенням його пенсія складала 2981,50 грн. Тому вважає, що відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію за віком, Управління діяло правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Броварському обєднаному Управлінні Пенсійного фонду України Київської області, є інвалідом війни ІІ групи та має пільги відповідно до ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач відноситься до інвалідів ІІІ групи, інвалідів війни, є постраждалим від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії.

Постановою від 01.06.2011р. (справа № 2-а-1322/10) Київський апеляційний адміністративний суд зобовязав УПФУ у м.Броварах провести ОСОБА_1 з 11.11.2010 р. перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно до ст.22 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» із розрахунку 110% від 3,5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та додаткової пенсії як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач на виконання рішення суду від 1.06.2011р. здійснив перерахунок пенсії позивачу з 1.10.2011р.; заборгованість по пенсійним виплатам у звязку з перерахунком за період з 11.01.2010р. по 30.09.2011р. склала 36547,94грн..

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. скасовано за змінено дату початку періоду перерахунку пенсії з «11.01.2010 р.» на «11.12.2009 р.».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. змінено спосіб виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. у справі № 2-а-1322/10 шляхом стягнення з УПФУ у м.Броварах на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 37987, 86 грн.

На виконання ухвали суду від 13.03.2013р. відповідач зробив додатковий перерахунок пенсії позивачу з вказаної в ухвалі дати і після такого перерахунку борг по пенсійним виплатам був визначений у сумі 37987,86грн. Розмір даної суми позивач не оспорює.

Згідно ОСОБА_3 про прийняття до обліку рішення, відправленого Управлінням ДВС ГУЮ у Київській області від 2.04.2015р. №15100-2-25\2 на імя УПФУ у м. Броварах і на імя ОСОБА_1, ухвала КААС від 29.01.2014р №2а-1322\10 , боржник УПФУ у м. Броварах і Броварському районі, стягувач ОСОБА_1, номер реєстрації рішень 47110594, черга задоволення вимог перша. ОСОБА_3 першому адресату рекомендовано протягом 10 днів надати належним чином оформлений розрахунок суми, яка підлягає до виплати згідно даного рішення.

Отримавши повідомлення від Управління ДВС ГУЮ у Київській області, про прийняття на облік рішення відносно ОСОБА_1, відповідач подав до Управління ДВС ГУЮ у Київській області довідку від 24.02.2015р. про здійснення нарахування на виконання рішення суду.

16 грудня 2016 року позивач звернувся до Броварського ОУПФУ Київської області із заявою, в якій просив повідомити про наявність (відсутність) боргу по пенсійним виплатам в розмірі 37987,86 грн., і в разі відсутності на обліку у Броварському ОУПФУ заборгованості по пенсійним виплатам у розмірі 37987,86 грн. на його користь, просив його повідомити яким колекторським фірмам або іншим установам була переуступлена дана заборгованість. На дане звернення позивача відповідач надав йому письмову відповідь від 26.12.2016р. про розгляд його звернення. В даній відповіді відповідач послався на те, що за ним не рахується вказана заборгованість. Позивач вважає, що відповідач неправомірно виключив заборгованість з пенсійної справи і відмовив поновити заборгованість, підтверджену судовими рішеннями.

Відповідач своїм листом №741\Л-01 від 26.12.2016р. на звернення ОСОБА_1 від 16.12.2016р., в якій розяснив, що на виконання рішення суду від 1.06.2011р. здійснив перерахунок пенсії позивачу з 1.10.2011р.; заборгованість по пенсійним виплатам у звязку з перерахунком за період з 11.01.2010р. по 30.09.2011р. склала 36547,94грн. На виконання ухвали ВАСУ від 13.03.2013 р. він зробив додатковий перерахунок пенсії позивачу з вказаної в ухвалі дати і після такого перерахунку борг по пенсійним виплатам був визначений у сумі 37987,86грн. Отримавши повідомлення від Управління ДВС ГУЮ у Київській області про прийняття на облік рішення відносно ОСОБА_1, відповідач подав до Управління ДВС ГУЮ у Київській області довідку від 24.02.2015р. про здійснення нарахування на виконання рішення суду в сумі 37987,86грн. Дана сума включена в документи, підготовлені на виконання Постанови КМУ №440 від 3.09.2014р., тому не включається у додаткові відомості на виплату пенсії, оскільки їх облік в подальшому ведеться в реєстрі судових рішень.

26 жовтня 2016 року позивач звернувся до Броварського ОУПФУ Київської області із проханням перевести його на пенсію за віком, у звязку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни. Саму заяву від 26.10.2016р. до справи не долучено, але факт подання такої заяви позивачем відповідачу 26.10.2016р. відповідач не заперечував.

Рішенням від 02.11.2016 р. Броварське ОУПФУ Київської області відмовило ОСОБА_1 у перерахунку по переведенню з пенсії по інвалідності відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком як потерпілому від ЧК 3 категорії, оскільки після умовного переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком розмір пенсійних виплат зменшується. В даному рішенні розяснено право і порядок оскарження даного рішення, в тому числі у судовому порядку.

Згідно супровідного листа №12349\03 Броварського ОУПФУ Київської області, - дане рішення направлено ОСОБА_1 17.11.2016 р.

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і здійснення позивачем його пенсійних прав. Дані правовідносини врегульовані ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», спеціальними законами, що регулюють питання щодо прав та порядку призначення пенсій окремим категоріям громадян. А також для даного випадку ОСОБА_2 України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право ґарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Щодо вимог позивача про неправомірність виключення заборгованості з обліку в Броварському ОУПФУ і відмови у її поновленні, то суд виходить з наступного:

Згідно ч.1 ст.2 ОСОБА_2 України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно ч.1 ст.3 даного закону - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно ч.2, 3, 4 ст.3 закону - стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановленіОСОБА_2 "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у 3місячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно ст. 4 закону - виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеномуОСОБА_2 України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим ОСОБА_2. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно ст.7 закону - виконання рішень суду про зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленомуОСОБА_2 України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим ОСОБА_2. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобовязаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно п.3 Прикінцевих та перехідних положень до даного закону - заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоровя, а також у звязку з втратою годувальника.

Постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 3.09.2014р. на виконання даного закону затверджено «Порядок погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантується державою» .

Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 3.08.2011р. затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Згідно електронного листа ПФУ на імя Головних управлінь ПФУ від 30.09.2014р. щодо порядку погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких ґарантується державою, електронного листа Головного управління ПФУ у Київській області управлінням ПФУ на місцях від 17.04.2014р. та листа від 2.10.2014р., - управлінням на місцях розяснено порядок виконання судових рішень, за якими зроблено перерахунки пенсії і у звязку з чим виникла заборгованість з пенсійних виплат, і за даним порядком і вказівкою вищестоящого органу рекомендовано вести журнал реєстрації повідомлень про прийняття рішень для обліку в реєстрі рішень, виконання яких ґарантується державою; відомості про реєстр подавати до ГУ ПФУ; розяснено порядок виконання таких рішень.

Таким чином, оскільки відповідач є державним органом в розумінні ст.2 ОСОБА_2 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», то таке рішення в частині стягнення заборгованості з пенсійних виплат, що виникла у звязку з виконанням судового рішення, підлягає виконанню у відповідності до ОСОБА_2 «Про виконавче провадження» з особливостями, визначеними у ОСОБА_2 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». У звязку з прийняттямОСОБА_2 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»з 1.01.2013р., та згідно «Порядку погашення заборгованості за рішеннямисудів, виконання яких гарантується державою», затвердженого Постановою КМ У № 440 від 3.09.2014р. на виконання даного закону у звязку з його прийняттям, було визначено на законодавчому рівні порядок, відповідно до якого встановлено, що заборгованість, яка виникла в результаті перерахунку пенсії у сторону її збільшення на підставі судового рішення про зобовязання ПФУ (відповідного його відділення на місці) перерахувати та виплатити пенсію особі, що перебуває на пенсійному обліку, виплачується через органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в порядку черговості після внесення рішення до реєстру, і облік та виплата таких коштів здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, виключно через органи казначейства шляхом списання коштів з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані з бюджету, а не з рахунку конкретного відділення ПФУ на місці, на обліку у якому перебуває пенсіонер.

Таким чином, оскільки дана сума заборгованості підлягає перерахуванню позивачу через казначейські органи в порядку, передбаченому наведеним вище законом, тому відсутні підстави для того, щоб дана заборгованість обліковувалась сплачувалась безпосередньо відповідачем (управлінням ПФУ на місці), та\або стягувалась саме з рахунків відповідача.

Тому суд вважає, що відсутня будь-яка протизаконність чи протиправність з боку відповідача у тому, що вказана позивачем заборгованість по пенсійним виплатам, яка виникла у звязку з виконанням рішення суду та перерахуванням пенсії за вказаний у рішенні період, не обліковується відповідачем як сума пенсії, що підлягає виплаті пенсіонеру саме вказаним управлінням (відповідачем), оскільки дана сума обліковується (перебуває на контролі) у іншому державному органі і підлягає виплаті позивачу в порядку, конкретно встановленому для цього законом, наведеним вище.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог позивач щодо визнання неправомірними (протиправними) вказаних дій відповідача, та відсутні підстави для покладення на відповідача обовязку поновити на його рахунках і обліку вказану заборгованість, - оскільки для покладення на відповідача такого зобовязання відсутні законні підстави.

Щодо вимог позивача з приводу порушень при розгляді його звернення від 16.12.2016р., то суд виходить з наступного:

Згідно ст.1 ОСОБА_2 України «Про звернення громадян» громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст.3 ОСОБА_2 - під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно ст. 15 ОСОБА_2 - органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно ст.16 ОСОБА_2 - скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно ст.18 ОСОБА_2 - громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою…, має право, зокрема: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно ст.19 закону - органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

Згідно ст.20 ОСОБА_2 - звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження;

Згідно ст.25 ОСОБА_2 - у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

За змістом заяви позивача від 16.12.2016р. - у відповідності до визначення термінів у статті 3 ОСОБА_2 дане звернення є заявою (клопотанням).

Як встановлено у судовому засіданні з наданих сторонами доказів, відповідач розглянув заяву позивача у встановлений законом місячний строк. Таким чином, у даному випадку відсутні підстави вважати, що відповідач допустив бездіяльність; позовні вимоги в цій частині необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Суд погоджується з позивачем в тій частині його вимог, що відповідачем був порушений порядок розгляду його звернення (заяви), зокрема порушено його право бути присутнім при розгляді його звернення.

Як видно з заяви позивача від 16.12.2016р., він просив запросити його на розгляд його звернення. Як видно з відповіді від 26.12.2016р. і з наданих суду письмових заперечень відповідача- позивач не був запрошений на розгляд його заяви у будь-який спосіб; не був повідомлений про час і місце розгляду його звернення. Праву позивача бути присутнім при розгляді звернення кореспондує встановлений даним законом обовязок відповідача (субєкту розгляду звернення) повідомити заявника про розгляд його звернення, якщо про це просить заявник. Тому дійсно порушено передбачене статтею 18 ОСОБА_2 право позивача бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, надавати пояснення, знайомитись з матеріалами щодо розгляду даного звернення.

Оскільки звернення позивача від 16.12.2016р. розглянуто з порушенням процедури, визначеної законом, а саме з порушенням права позивача бути присутнім при розгляді, то є підстави для задоволення позовних вимог в цій частині і відповідача слід зобовязати повторно розглянути звернення (заяву) позивача від 16.12.2016р. з забезпеченням його права знати про час і місце розгляду заяви та бути присутнім при розгляді.

З приводу посилань позивача на нібито надану йому недостовірну інформацію в даній відповіді, то таких фактів не встановлено. Позивач не довів жодного факту, який би свідчив, що відомості, зазначені у даній відповіді, не відповідають дійсності і є неправдивими. Сам факт незгоди позивача зі змістом відповіді не означає недостовірності зазначеної у відповіді інформації. Крім того, в даній відповіді міститься думка відповідача з приводу виниклих обставин, розяснення закону і порядку обліку заборгованості, що виникла в результаті виконання судового рішення по перерахунку пенсії позивачу. Сам позивач вказану у відповіді суму, донараховану йому як заборгованість по пенсійним виплатам, не оспорює. Порядок, про який зазначено у відповіді - щодо порядку виконання судового рішення в частині виплати вказаної заборгованості - відповідає закону, яким врегульовані дані питання. Тому в цій частині позовні вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Виходячи з аналізу змісту відповіді відповідача від 26.12.2016р., суд дійшов висновку, що відповідач надав позивачу вмотивовану і обґрунтовану відповідь, тому позовні вимоги в цій частині так само задоволенню не підлягають.

З наданої відповіді видно, що результатом розгляду звернення позивача було незадоволення його вимоги (тобто визнання звернення необґрунтованим). У такому випадку, відповідач повинен був, діючи у відповідності до вимог статті 19 ОСОБА_2 роз'яснити порядок оскарження прийнятого за результатами розгляду звернення рішення. З наданої відповіді від 26.12.2016р. видно, що цього відповідач не зробив. Тому дійсно, відповідач допустив в цій частині порушення вимог закону «Про звернення громадян», не розяснивши порядку оскарження. Разом з тим, враховуючи, що дана невідповідність вимогам закону «Про звернення громадян» є формальною і несуттєвою, що позивач використав своє право на оскарження таких дій відповідача у судовому порядку, то суд робить висновок, що вказане порушення з боку відповідача не вплинуло на права позивача, на подальшу реалізацію позивачем своїх прав та їх захисту, і від такого порушення для позивача не настало будь-яких негативних наслідків, в тому числі збитків та моральної шкоди.

Щодо оскарження дій та рішень відповідача з приводу розгляду його заяви від 26.10.2016р. про переведення на пенсію за віком, то суд дійшов таких висновків:

ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003р.(зі змінами та доповненнями) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.

Статтею 1 вищезазначеного ОСОБА_2 встановлено, що "пенсією" є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим ОСОБА_2 пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим ОСОБА_2.

Види пенсійних виплат і соціальних послуг визначені ст. 9 ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються наступні пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором, що передбачено ст. 10 вищевказаного ОСОБА_2.

Згідност. 2 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення", яка врегульовує питання щодо видів державних пенсій, за цим законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 6 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший впенсійнійсправі, а також додаткових документів, одержаних органамиПенсійногофонду.

Згідно п.4 Прикінцевих положень ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України

від 07 липня 2014 року N 13-1) (далі -Порядок) передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій;

Відповідно до п.4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до ч.5 ст.45 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу даного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та дослідивши подані докази у їх сукупності, суд робить такі висновки:

Позивачу за законом надано право самому обирати вид пенсії у разі, якщо він набув право на декілька видів пенсії, передбачених законом. Позивач також має право на обізнаність щодо розрахунку розміру призначеної йому пенсії, для того, щоб мати реальну можливість перевірити правильність розрахунків; в тому числі і у випадку можливості переведення на інший вид пенсії. Даним правам пенсіонера кореспондує обовязок управління ПФУ надати пенсіонеру на його вимогу детальні та наглядні розяснення, прозорі розрахунки розміру пенсії, її складові, оскільки без отримання таких розрахунків і повної інформації пенсіонер, по-перше, позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків, і по-друге, позбавлений можливості здійснити своє право на вибір виду пенсії, яку він бажає отримувати.

Відповідач як державний орган, приймаючи відповідне рішення за заявою особи, що звернулась з питань призначення, перерахунку пенсії, зобовязаний прийняти рішення вмотивоване, обґрунтоване. Натомість, аналізуючи зміст рішення від 2.11.2016р., суд дійшов висновку, що таке рішення не можна вважати вмотивованим. В ньому дійсно не наведені ніякі розрахунки, відсутні відомості про розмір пенсії, яку б отримував позивач у разі його переведення на інший вид пенсії, відсутні відомості про вихідні дані і складові, використані при розрахунку. І крім того, відповідач не представив суду ніяких доказів на підтвердження того, що він надав позивачу вказані прозорі розрахунки розміру пенсії у інший спосіб, окрім рішення від 2.11.2016р. Тому позовні вимоги в частині оскарження таких дій (бездіяльності) відповідача, як ненадання розрахунку пенсії за віком та відомостей про розмір пенсії, - є обґрунтованими, і з наведених вище підстав підлягають задоволенню, а на відповідача має бути покладене зобовязання надати позивачу прозорий і детальний розрахунок розміру пенсії.

Суд визнає, що рішення відповідача від 2.11.2016р. є невмотивованим і необґрунтованим, а вказані дії відповідача, який фактично відмовив позивачу у його праві на обізнаність щодо розрахунку пенсії, на отримання повної інформації щодо розрахунку пенсії, з тим, щоб реалізувати право на свідомий вибір виду пенсії, - то такі дії відповідача є протиправними.

Позивач у позовній заяві не заявив конкретної вимоги про скасування рішення відповідача від 2.11.2016р., оскаржуючи дії відповідача по відмові у заяві про переведення на інший вид пенсії. Разом з тим, встановивши протиправність дій відповідача, викладених у формі рішення, суд вважає, що не буде виходом за межі позовних вимог захист порушеного права позивача у такий спосіб, як скасування рішення субєкта владних повноважень. Тому суд задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині частково, і визнає дане рішення незаконним та скасовує його.

Позовні вимоги в частині оскарження таких дій відповідача, як надання недостовірних відомостей, - то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні з наданих доказів не встановлено факту наявності у даному рішенні будь-яких недостовірних відомостей.

Як видно з дати прийнятого відповідачем рішення за заявою (зверненням) позивача (2.11.2016р.), воно прийняте з дотриманням вимог закону щодо строків його розгляду заяви, своєчасно відправлено позивачу, і порушень з цього приводу з боку відповідача не встановлено. Позовні вимоги в цій частині (про не надання своєчасно відомостей про відмову) необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірною відмови відповідача у переведенні позивача на пенсію за віком, та покладення на відповідача зобовязання перевести позивача на пенсію за віком, то суд не вбачає підстав для задоволення даних позовних вимог, виходячи з того, що рішення відповідача від 2.11.2016р. не містить у собі інформації і обґрунтувань та розрахунків, які б були достатніми для вирішення судом даного питання. При цьому суд виходить з наступних міркувань:

Відповідач, розглядаючи заяву позивача про переведення його на пенсію за віком, повинен визначитись з приводу того, чи набув позивач право на пенсію, на яку він претендує, і якщо набув, то у якому розмірі така пенсія йому має бути нарахована з дотриманням всіх вимог закону і з урахуванням пільг, наявних у позивача; і лише після того, порівнявши розмір пенсії, яку отримує позивач, з розміром пенсії за віком, на яку він бажає бути переведеним, враховуючи право позивача на вибір виду пенсії, а також враховуючи положення, зазначені у п.4 Прикінцевих положень ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняти остаточне рішення про переведення позивача на пенсію за віком чи про відмову у цьому. Розглядаючи дану справу, суд не вправі перебирати на себе повноваження державного органу, на який безпосередньо покладено функції по розрахунку пенсії. Тому суд не робить розрахунків розміру пенсії за віком, яку б міг отримувати позивач, і тому на даний час було б передчасним суду робити висновок з приводу правомірності чи неправомірності відмови позивачу у переведенні його на пенсію за віком, і тому відсутні підстави для покладення на відповідача конкретного обовязку перевести позивача на пенсію за віком. Таким чином, за даними позовними вимогами, задовольняючи їх частково, суд, скасовуючи рішення відповідача від 2.11.2016р., приймає рішення про зобовязання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 жовтня 2016 року про переведення його на пенсію за віком, та за результатами розгляду заяви, зробивши всі відповідні і необхідні у такому випадку розрахунки, прийняти обґрунтоване та вмотивоване рішення, з наданням детального розрахунку розміру пенсії за віком, на яку мав би право ОСОБА_1 у разі переведення його на такий вид пенсії.

Розглядаючи позовні вимоги про відшкодування матеріальних і моральних збитків, заявлені у позовних заявах від 22.03.2017р. і від 10.04.2017р., суд дійшов таких висновків:

Дійсно, ОСОБА_2 «Про звернення громадян», на який посилається позивач, статтями 18, 19, 25, передбачено обовязок субєкту розгляду звернення відшкодувати збитки, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернення, і якщо такі збитки завдані громадянинові в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів. Такі збитки - згідно ст.25 закону відшкодовуються органом або посадовою особою, які прийняли неправомірне рішення, у разі задоволення скарги на такі дії (рішення). Відшкодуванню в такому порядку підлягають збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток.

Відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд виходить з того, що в даному випадку відсутні підстави для відшкодування збитків, передбачені у статі 25 ОСОБА_2; суд не встановив такої протиправності дій відповідача, яка б завдала позивачу реальної майнової шкоди чи дійсних матеріальних збитків; сам факт визнання неправомірною такої дії (бездіяльності) як незапрошення позивача на розгляд його заяви та не розяснення порядку оскарження рішення є суто процедурними порушеннями, від яких не настало для позивача дійсних негативних наслідків. Крім того, позивач у даному випадку не довів факту завдання йому матеріальних збитків, які б він поніс в процесі розгляду його звернення від 16.12.2016р. і його заяви від 26.10.2016р.; не обґрунтував і не довів розміру матеріальних збитків і не надав з даного приводу ніяких доказів на підтвердження того, що він поніс дійсні матеріальні витрати.

Так само позивачем не доведено звязку між діями відповідача і перебуванням його на стаціонарному лікуванні, враховуючи діагноз, з яким позивач потребував лікування і час встановлення йому такого діагнозу та його звязок з військовою службою. Питання про відшкодування завданої особі майнової шкоди, (збитків) вирішується, виходячи з обовязкової наявності таких підстав: наявності дійсної шкоди (збитків), причинного звязку між такою шкодою (збитками) і діями відповідача; наявність відповідача у заподіянні такої шкоди (збитків). Жодної з даних обставин позивач не довів і сукупність таких обставин не встановлена судом при розгляді даної справи.

Згідно ст.25 ОСОБА_2 «Про звернення громадян», на яку посилається позивач, громадянинові на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Посилання на порядок, встановлений чинним законодавством для розгляду питання щодо відшкодування моральних збитків (шкоди) означає, що підставою для покладення на субєкт обовязку по відшкодуванню моральної шкоди так само є сукупність трьох обставин: наявності моральної шкоди, вини субєкта у її заподіянні і причинного зв'язку між діями і наслідками.

Підставою для стягнення моральної шкоди позивач зазначає такі дії відповідача, як виключення заборгованості по пенсійним виплатам з обліку в пенсійній справі та відмова відповідача поновити таку заборгованість. Разом з тим, не встановлено такої протиправності в діях відповідача і такого порушення прав позивача, які завдали йому матеріальні і моральні збитки. Посилання позивача на зловживання відповідачем (його посадовими особами) своїм службовим становищем нічим не доведене. Посилання позивача на приниження його честі і гідності також ним не доведене, не обґрунтоване, не зазначено, в чому полягає таке приниження і якими саме діями відповідача таке приниження мало місце. Сам факт по суті правомірного розгляду звернення позивача, але з допущенням порушень певних процедурних вимог (не запрошення на розгляд звернення та нерозяснення порядку оскарження) не є достатнім доказом приниження честі та гідності та\або завдання іншої моральної шкоди, яка б підлягала відшкодуванню в межах розгляду позовних вимог у даній справі. Позивач не довів вчинення відповідачем такої протиправної дії, яка б дійсно завдала позивачу моральну шкоду, і не довів заподіяння йому моральної шкоди саме внаслідок розгляду його звернення і безпосередньо внаслідок незапрошення на розгляд звернення, або внаслідок не переведення його на пенсію за віком чи винесенням рішення, яке скасовано судом. Наявна хвороба позивача виникла раніше і не повязана з діями відповідача, які оскаржуються у даній справі. Інших підстав для покладення на відповідача обовязку по відшкодуванню моральної шкоди (збитків), суд не вбачає, і розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і лише на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що в цій частині вимог позивачу слід відмовити.

Щодо вимог позивача про зобовязання Броварського ОУ ПФУ Київської області надати йому та суду звіт про виконання судового рішення, то суд не вбачає підстав для задоволення даних вимог, виходячи з наступного:

Згідно ч.1ст.267 КАСУ суд, який ухвалив судове рішення, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалюється рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, покладення на відповідача такого зобовязання може мати місце у разі задоволення позову як захід контролю за виконанням судового рішення, і крім того, не є обовязковим, є правом, а не обовязком суду і вирішується судом в залежності від прийнятого рішення і в залежності від необхідності та доцільності цього. У даному випадку, враховуючи ту частину позовних вимог, в якій суд задовольняє позов, суд не вбачає підстав для застосування ч.1ст.267 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо виключення заборгованості по пенсійним виплатам та відмови поновити заборгованість по пенсійним виплатам, щодо відмови надати відповідь на звернення, надання недостовірних відомостей, неповідомлення про розгляд звернення та про порядок оскарження прийнятого рішення, про зобовязання поновити заборгованість по пенсійним виплатам в пенсійній справі, розглянути звернення у присутності заявника та надати відповідь, - задовольнити частково:

визнати протиправними дії Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що полягають у порушенні вимог статті 18 ОСОБА_2 «Про звернення громадян» при розгляді звернення (заяви) ОСОБА_1 від 16 грудня 2016 року щодо забезпечення заявникові права бути присутнім при розгляді його заяви, і у порушенні вимог статті 15 ОСОБА_2 «Про звернення громадян» щодо розяснення порядку оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду звернення;

зобовязати Броварське обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.12.2016р. з забезпеченням права бути присутнім при розгляді заяви шляхом повідомлення його про час і місце розгляду заяви;

в частині позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо ненадання вмотивованої відповіді на звернення та зазначення у відповіді недостовірних даних відмовити.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо неправомірного виключення заборгованості по пенсійним виплатам із пенсійної справи, щодо відмови відповідача поновити заборгованість по пенсійним виплатам, нараховану за судовими рішеннями, та зобовязання відповідача поновити вказану заборгованість відмовити.

У задоволенні позовних вимог про зобовязання Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області компенсувати матеріальні збитки в розмірі 1000 грн. та моральні збитки у розмірі 1000 грн. та стягнення вказаних збитків відмовити.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у переведенні на пенсію за віком, не надання своєчасно відомостей про відмову, ненадання розрахунку пенсії за віком та відомостей про розмір пенсії, надання недостовірних відомостей, та зобовязання перевести на пенсію за віком та нарахувати пенсію за віком, надати результати перерахунку пенсії за віком, - задовольнити частково:

визнати протиправними дії Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України ОУПФУ Київської області допущені при розгляді заяви ОСОБА_1 від 26 жовтня 2016року, які полягають у винесенні невмотиваного і необґрунтованого рішення від 02 листопада 2017 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по переводу з одного виду пенсії на інший, та скасувати вказане рішення;

зобовязати Броварське обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 жовтня 2016 року про переведення на пенсію за віком у звязку з досягненням пенсійного віку, встановленого для інвалідів війни і як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, та за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийняти обґрунтоване рішення, з наданням детального розрахунку розміру пенсії за віком, на яку мав би право ОСОБА_1 у разі переведення його на такий вид пенсії;

в решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні позовних вимог про зобовязання Броварського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області компенсувати матеріальні збитки в розмірі 10000 грн. та моральні збитки у розмірі 10000грн. та стягнення вказаних збитків відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

Суддя Т.В. Селезньова