Рішення № 67367743, 23.05.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/1051/17

провадження № 2-о/361/57/17

23.05.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2017 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, ОСОБА_4 ОСОБА_5 в особі Посольства ОСОБА_4 ОСОБА_5 в Україні, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, що її чоловік ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, загинув при виконанні обовязку військової служби 02 лютого 2015 року біля села Рідкодуб Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 проти України.

Заявник мотивує свої вимоги тим, що вона з 28 травня 2008 року до 02 лютого 2015 року проживала однією сімєю з ОСОБА_6, про що має відповідне рішення. Від спільного проживання заявник народила від ОСОБА_6 двох дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_6 під час часткової мобілізації призваний Дніпровським районним військовим комісаріатом у місті Києві на підставі ОСОБА_9 Президента України від 06.05.2014 р. за № 454/2014 та відповідно до мобілізаційної Директиви оперативного командування «Північ» від 07 травня 2014 року № 12037, а також у відповідності до наказу військового комісара Дніпровського району у м. Києві військового комісаріату.

Зазначає, що починаючи з кінця лютого 2014 року війська ОСОБА_4 ОСОБА_5, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, в результаті чого 21 березня 2014 року владою ОСОБА_4 ОСОБА_5 було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую ОСОБА_5 Республики Крым и образовании в составе Российской ОСОБА_5 новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року ОСОБА_4 ОСОБА_5 почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_4 ОСОБА_5 озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької Народної ОСОБА_10» (07 квітня 2014 року) та «Луганської Народної ОСОБА_10» (27 квітня 2014 року).

11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної ОСОБА_10» та «Донецької Народної ОСОБА_10», однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.

Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5, прийнято постанову Верховної ОСОБА_11 України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

ОСОБА_6 у період з20.08.2014 року по 20.10.2014 року, безпосередньо, брав участь в бойових діях на сході України у складі військової частини польова пошта В0676.

Після закінчення військової перепідготовки з 28 квітня 2014 по 20 серпня 2014 року у в/ч Десна, 28 серпня 2014 року він був направлений в смт Чорнухине, Попаснянського району, Луганської області, де отримав контузію та перелом ребер. До грудня 2014 року знаходився на лікарняному вдома.

25 січня 2015 року ОСОБА_6 повернувся в зону бойових дій на сході України у складі 25 батальйону, який виконував бойові завдання під м. Авдіївкою, Донецької області. 31 січня 2015 року о 08:30 з телефонного номера чоловіка заявника, зателефонували невідомі, і остання запитала: «Хто ви такі?». Вони відповіли, що є проросійськими бойовиками самопроголошеної «Донецької Народної ОСОБА_10», і запитали: «Що робив тут твій чоловік?». Також вони заявили, що вбили чоловіка ОСОБА_6 нібито за те, що українські військовослужбовці знущаються над місцевими жителями. Заявник сказала, що це неправда. Дзвінки тривали цілий день. З цього дня бойовики вибірково дзвонили за номерами, які були збережені в телефоні чоловіка заявника.

З 29 січня 2015 року заявник почала пошуки свого чоловіка.

До кінця лютого 2015 року заявник не припиняла спроби знайти свого чоловіка. Зрештою, 25 лютого їй зателефонували волонтери з міста Дніпро та повідомили про те, що тіло її чоловіка знайдено в одному з моргів міста, і вона зі старшою донькою виїхала для його пізнання. Вони порадили з собою взяти деякі речі ОСОБА_6 В місті судмедексперти взяли з дитини зразки ДНК та деякі його речі: штани, станок для гоління та інше.

26.02.2015 року заявник отримала офіційне повідомлення про смерть свого чоловіка.

Згідно указу Президента України від 25.12.2015 року № 722/2015, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, солдата ОСОБА_6 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вважає, що внаслідок саме військової агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 на території Донецької області було порушено невідємне право на життя його чоловіка, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Вважає, що в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий ОСОБА_4 ОСОБА_5, в селі Рідкодуб Донецької області 02.02.2015 року загинув її чоловік.

Посилаючись на викладене, заявник просила суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_6 02 лютого 2015 року при виконанні обовязку військової служби біля села Рідкодуб, Донецької області України внаслідок збройної агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 проти України.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_12 заяву підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.

Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання направив клопотання про розгляд заяви без його участі.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 ОСОБА_5 у судове засідання також не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2015 року встановлено факт проживання однією сімєю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, який помер 02 лютого 2015 року, з 28 травня 2008 року й до дня його смерті (а.с. 28-29).

Матеріалами справи встановлено, що від спільного проживання у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 народилося двоє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, про що свідчать копії свідоцтв про їх народження (а.с. 30-31).

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_11 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_11 України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної ОСОБА_11 України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_4 ОСОБА_5 порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил ОСОБА_4 ОСОБА_5, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і ОСОБА_4 ОСОБА_5 про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту ОСОБА_4 ОСОБА_5 від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

З даної заяви Верховної ОСОБА_11 України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_4 ОСОБА_5 захопили будівлі ОСОБА_11 Міністрів та Верховної ОСОБА_13 Автономної ОСОБА_10 Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил ОСОБА_4 ОСОБА_5, а Чорноморський флот ОСОБА_4 ОСОБА_5 заблокував українські порти, де

знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русскоеединство» ОСОБА_14 проголосив себе головою ОСОБА_11 Міністрів Автономної ОСОБА_10 Крим та закликав президента ОСОБА_4 ОСОБА_5 «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент ОСОБА_4 ОСОБА_5, звернувся до ОСОБА_11 ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_5, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил ОСОБА_4 ОСОБА_5. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невідємної частини України - Автономної ОСОБА_10 Крим та міста Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної ОСОБА_10 Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної ОСОБА_10 Крим до складу ОСОБА_4 ОСОБА_5, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім ОСОБА_4 ОСОБА_5, що підтверджується Резолюцією Генеральної ОСОБА_11 ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».

17 березня 2014 року Верховна ОСОБА_11 Автономної ОСОБА_10 Крим, розпущена постановою Верховної ОСОБА_11 України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної ОСОБА_11 Автономної ОСОБА_10 Крим підписали з президентом ОСОБА_4 ОСОБА_5 Путіним «Договір про прийняття до ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_10 Крим і створення у складі ОСОБА_4 ОСОБА_5 нових субєктів».

21 березня 2014 року владою ОСОБА_4 ОСОБА_5 було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую ОСОБА_5 Республики Крым и образовании в составе Российской ОСОБА_5 нових субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VІІІ, ОСОБА_10 Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.

Незаконно анексувавши ОСОБА_10 Крим ОСОБА_15, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_4 ОСОБА_5 озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької Народної ОСОБА_10» (07 квітня 2014 року) та «Луганської Народної ОСОБА_10» (27 квітня 2014 року).

Згідно з постановою Верховної ОСОБА_11 України Про Заяву Верховної ОСОБА_11 України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм.

Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян ОСОБА_4 ОСОБА_5, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_4 ОСОБА_5, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами ОСОБА_4 ОСОБА_5 батальйон «Восток», а також були задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.

11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної ОСОБА_10» та «Донецької Народної ОСОБА_10». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна ОСОБА_10» та «Донецька Народна ОСОБА_10» не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.

Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США ОСОБА_16 заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки" (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).

«Так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю», - заявила прес-секретар верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ Кетрін ОСОБА_17 Косьянчич (http://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771-е_s_ne_viznae__referendum_na_shodi_ukraiini_1937380.html).

Підтвердженням окупації ОСОБА_4 ОСОБА_5, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ ОСОБА_4 ОСОБА_5.

На підтвердження цього заявницею були наведені наступні докази по справі.

14 червня 2014 року у в Краматорську, Донецької області, співробітники Служби безпеки України спільно з військовослужбовцями Збройних сил України затримали 21-річного громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5, колишнього курсанта Краснодарського вищого військового авіаційного училища ОСОБА_18. Росіянин розповів, що прибув на схід України для участі у бойових діях на стороні «ДНР» та «заробити гроші». Із пояснень російського найманця слідує, що за цю «роботу» координатори обіцяли грошову винагороду - одну тисячу доларів США на день. Під час затримання у ОСОБА_18 було вилучено стрілецьку зброю, 7 тисяч гривень і, так звану, «летную книжку» персональний звітний документ обліку підготовки пілота (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=127364&cat_id=127004).

Згідно з оперативною інформацією інформаційно-аналітичного центру ОСОБА_11 національної безпеки та оборони України від 20.12.2014 року, станом на 19.12.12014 року в районі м. Авдіївка, Донецької області, прикордонники спільно з працівниками СБУ затримали громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5. Під час поглибленого огляду його автомобіля та особистих речей було виявлено листівки з закликами про збір гуманітарної допомоги бойовикам «ДНР» на території ОСОБА_15, предмети з символікою «ДНР», вимірювальні засоби, фотоапарат та флеш-карту з великою кількістю інформації про зброю і боєприпаси та креслення їх елементів (http://www.rnbo.gov.ua/news/1927.html).

Як повідомляв прес-центр Служби безпеки України від 13.07.2016 року, співробітники Служби безпеки України спільно з прикордонниками та військовими затримали на лінії розмежування між містами Марїнка та Олександрівка, що на Донеччині, бойовика «ДНР» громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5, уродженця Північного Кавказу. Затриманий росіянин розповів, що у 2014 році він був завербований російськими спецслужбами для участі у збройному конфлікті проти України. В повідомленні прес-центру зазначено, що громадянин ОСОБА_15 пройшов навчання у диверсійному таборі в Ростові-на-Дону, після чого куратори переправили його разом з «казаками» на тимчасово окуповані бойовиками території України. ОСОБА_4 найманець засвідчив, що брав участь у бойових діях проти українських військових у багатьох точках, зокрема у Донецькому аеропорту, поблизу Широкиного та Пісків. За словами росіянина, перебуваючи у складі незаконних збройних формувань, він на власні очі бачив випадки вбивства мирних громадян, зґвалтування, мародерства, грабежі, які здійснювали російські військові (https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/2/view/1402).

23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил ОСОБА_4 ОСОБА_5, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил ОСОБА_4 ОСОБА_5. Залучення регулярних Збройних Сил ОСОБА_4 ОСОБА_5 у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: «За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема :вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5, прийнято постанову Верховної ОСОБА_11 України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

В абзаці 2 постанови Верховної ОСОБА_11 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_11 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами ОСОБА_4 ОСОБА_5 та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04 лютого 2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія ОСОБА_4 ОСОБА_5 та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_10 Крим та місто

Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».

Також постановою Верховної ОСОБА_11 України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Обєднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_11 Європи, Парламентської ОСОБА_11 НАТО, Парламентської ОСОБА_11 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_11 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання ОСОБА_4 ОСОБА_5 державою-агресором.

Крім того, військові дії ОСОБА_4 ОСОБА_5 на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику ОСОБА_15, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпечної ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпечних міркувань чи задля захисту своїх «співвітчизників, що проживають за кордоном»; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».

Резолюція Парламентської ОСОБА_11 Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони ОСОБА_4 ОСОБА_5.

Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької області.

При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до довідки № 2788, виданої 05 червня 2015 року Дніпровським районним у м. Києві військовим комісаріатом Міністерства оборони України, солдата ОСОБА_6 07.06.2014 року призвано Дніпровським районним у місті Києві військовим комісаріатом під час часткової мобілізації на підставі ОСОБА_9 Президента України від 06.05.2014 року № 454/2014 та відповідно до мобілізаційної Директиви оперативного командування «Північ» від 07 травня 2014 року № 12037 (а.с. 32).

Виходячи зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_6 після закінчення військової перепідготовки 28 квітня 2014 по 20 серпня 2014 року у в/ч Десна, 28 серпня 2014 року він був направлений в смт Чорнухине, Попаснянського району, Луганської області, де отримав контузію та перелом ребер. До грудня 2014 року знаходився на лікарняному вдома.

25 січня 2015 року ОСОБА_6 повернувся в зону бойових дій на сході України у складі 25 батальйону, який виконував бойові завдання під м. Авдіївкою, Донецької області.

31 січня 2015 року на Інтернет-сайті «ОСОБА_13 була опублікована стаття «Штаб АТО: у Вуглегірську тривають бої, населені пункти під обстрілом бойовиків», виходячи зі змісту якої проросійські бойовики з артилерії та мінометів обстріляли ряд населених пунктів Донецької області, зокрема Чернухіне та Рідкодуб (http://vvvvvv.radiosvoboda.Org/a/26823010.html).

За даними Інформаційно-аналітичного центру Національної безпеки України від 03.02.2015 року, протягом доби продовжилися бойові дії між проросійськими бандформуваннями та силами Збройних Сил України у районі м. Дебальцеве та прилеглих населених пунктів, де проросійські бойовики безуспішно намагались оточити підрозділи ЗС України. Незважаючи на постійні обстріли та атаки з боку «ЛНР» та «ДНР», Дебальцеве перебуває під контролем українських військ. Також, протягом доби, після масованих обстрілів, проросійські бандформування вдавалися до штурмів опорних пунктів та блокпостів поблизу н.п. Шуми, Санжарівка, Комуна, Рідкодуб, Станиця Луганська, Чорнухине. Всі атаки ворога були відбиті. (http://mediarnbo.org/2015/02/03/zvedeni-dani-iats-rnbo-na-l2-30-03-lyutogo/).

Дані статті, як і ціла низка іншої інформації, що міститься на сторінках Інтернет- видань та в офіційних джерелах, підтверджують участь у бойових діях регулярних військ ОСОБА_4 ОСОБА_5 в районі с. Рідкодуб, Бахмутського району, Донецької області, і саме цим військам протистояли військові української армії, що відносились до складу військової частини пп В0676, в якій ОСОБА_19 проходив військову службу.

Згідно довідки про причину смерті № 289/л від 26.02.2015 року ОСОБА_6 загинув внаслідок руйнування головного мозку, наскрізне поранення голови, ушкодження внаслідок військових дій, від вогнепальної та іншої звичайної зброї (а.с. 103).

Відповідно до витягу із протоколу № 1609 від 30.04.2015 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, травма та причина смерті солдата ОСОБА_6, а саме наскрізне вогнепальне поранення голови, руйнування головного мозку. Поранення та причина смерті повязана із захистом Батьківщини (а.с.106).

Згідно указу Президента України від 25.12.2015 року № 722/2015, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, солдата ОСОБА_6 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/282/2015) (а.с. 108).

Як вбачається із копії свідоцтва серії І-ОК № 330653, виданого 27 лютого 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_6 помер 02 лютого 2015 року (а.с. 104).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що у лютому 2015 року він із ОСОБА_6 відбули у зону АТО (там проходили службу). На авто БМП свідок, разом із ОСОБА_6 та іншими побратимами рухалися в бік м. Дебальцева. Вони були без зброї, потім намагалися повернутися у місце вибуття, однак по них відкрили вогонь з автомата Калашнікова. Під час обстрілу свідок зазнав поранення. Потім зрозумів, що його побратими загинули, так як не подавали ознаки життя. Свідка було евакуйовано. зателефонувавши на мобільний номер ОСОБА_6, свідку через десять днів повідомлено, що його похоронили. Під час обстрілу свідок міг встановити, що це були військові РФ, тільки по їхніх діях, методах ведення бою.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України ОСОБА_3, як цивільна дружина ОСОБА_6, має необхідний та достатній обсяг цивільної правоздатності для звернення до суду з такими вимогами.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 на території Донецької області було порушено невідємне право на життя ОСОБА_6 передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що ОСОБА_4 ОСОБА_5, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме ОСОБА_10 Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і ОСОБА_4 ОСОБА_5.

Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що ОСОБА_4 ОСОБА_5, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що ОСОБА_4 ОСОБА_5, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоровя людини злочини.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і ОСОБА_4 ОСОБА_5, Договір між Україною і ОСОБА_4 ОСОБА_5 про українсько-російський державний кордон ОСОБА_4 ОСОБА_5 вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Отже, із вищевикладеного судом встановлено, що ОСОБА_3 надано достатньо доказів на підтвердження загибелі ОСОБА_6 02 лютого 2015 року при виконанні останнім обовязку військової служби біля села Рідкодуб Донецької області, Україна, внаслідок агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 проти України.

Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_6, проходячи військову службу в військовій частині польова пошта В0676, та загинув в результаті збройної агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5, та те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_3 необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора ОСОБА_4 ОСОБА_5, суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню..

Керуючись статтею 8 розділу II Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст. 212, 213, 214, 234, 256-259 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Заяву задовольнити.

Встановити факт загибелі ОСОБА_21 02 лютого 2015 року при виконанні обовязку військової служби біля села Рідкодуб Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії ОСОБА_4 ОСОБА_5 проти України.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Петришин