Ухвала суду № 67366759, 20.06.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/27/12-к Головуючий у 1-й інст. Шахрай М. І.

Категорія в порядку КПК України Доповідач Кіянова С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючого Кіянової С.В.,

суддів: Євстафєвої Т.А., Шевченко В.Ю.,

з участю: прокурора Супрунова М.В.,

підсудних: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу №296/27/12-к за апеляцією прокурора державного обвинувача у справі ОСОБА_8 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2017 року кримінальну справу по обвинуваченнюОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повернуто прокурору.

Згідно постанови суду, до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла вказана кримінальна справа.

При попередньому розгляді справипрокурорзаявив клопотання про призначення справи до судового розгляду.

Захисники ОСОБА_10, ОСОБА_11тапідсудніОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 заявили про повернення справи на додаткове розслідування у звязку з численними порушеннями їх прав на досудовому слідстві.

Суддяприйшов до висновку про необхідність поверненнякримінальної справи прокурору у звязку із порушенням вимог ст.ст. 228-232 КПК України для усунення виявлених порушень, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Своє рішення суддя обґрунтував тим, що згідно ст.275 КПК України 1960 рокурозглядсправипровадиться тількивідноснопідсуднихітільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

У відповідності до ст.297 КПК України 1960 року судове слідство починається зчитання обвинувального висновку. Після цього на вимогу ст.298 КПК України 1960 року суд розяснює підсудним суть обвинувачення.

Якщо виходити із змісту ухвали Апеляційного суду Житомирської областівід 22.02.2017 року, то обвинувальний висновок у кримінальній справі єнедійсним тому, що 29.05.2015 року прокурором Романовою Н.Л. було винесено постанови про зміну обвинувачення всім підсудним, якою, зокрема, виключена кваліфікація дій підсудних за ч.1 ст. 255 КК України, як така, що не знайшла свого підтвердження.

Фактично змінене обвинувачення кардинально відрізняється від первинного обвинувального висновку.

В такому разі прокурор не може оголошувати обвинувальний висновокпо кримінальній справі як такий, що єнедійсним у звязку із зміною обвинувачення, а оголошувати змінені обвинувачення без первинного також не можна тому, що це порушує права потерпілих, які не чули попереднього обвинувального висновку (з попереднім обвинуваченням) і який вони мають право підтримувати. Крім тогозмінені обвинувачення знаходяться у 43, 44 томах справи, а на стадії оголошення обвинувального висновку суд не має можливості вивчати матеріали справи та відшуковувати там ті чи інші документи.

Згідно ст.223 КПК України 1960 року в описовій частині обвинувального висновкузазначаютьсятакож докази, які зібрановсправі, івідомостіпропотерпілого; показання кожногозобвинуваченихпосуті пред'явленогойому обвинувачення,доводи,наведені ним на свій захисті результати їх перевірки;наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання.

Зміст обвинувального висновку в даній кримінальній справі також не відповідає вимогам закону тому, що у постановах про зміну обвинувачення прокурор вказала, що докази, вказані у обвинувальному висновку не відповідають обставинам, встановленим в судових засіданнях.

Також суд першої інстанції вважав, що не має можливості виконати вимогу ст.298 КПК України 1960 року тарозяснитипідсудним суть предявленого обвинувачення, оскільки суд не може розяснювати обвинувачення, зазначене у обвинувальному висновку, від якого прокурор відмовився.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову суду, направивши справу на новий судовий розгляд у суд першої інстанції. Вважає постанову суду незаконною в звязку з істотним порушенням вимог КПК України 1960 року. Вказує на відсутність підстав для повернення даної кримінальної справи прокурору, вважає, що обвинувальний висновок складений відповідно до вимог КПК України 1960 року. Крім того, зазначає, що суд при винесенні оскаржуваної постанови не навів жодних пропозицій щодо усунення недоліків.

В запереченнях на апеляцію прокурора, що надійшли від підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_12, в інтересах підсудного ОСОБА_1, йдеться про необґрунтованість доводів апеляції та законність постанови суду.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора в підтримання апеляції, підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в заперечення апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22.02.2017 року скасовано вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, в звязку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, та направлено справу на новий розгляд в суд першої інстанції. Під час нового судового розгляду, суд першої інстанції повинен був усунути зазначені в ухвалі порушення вимог кримінально-процесуального закону, ретельно та в повному обсязі перевірити надані досудовим слідством та здобуті під час судового слідства докази з точки зору їх достатності та достовірності, та прийняти законне та обґрунтоване рішення в розумні строки.

Згідно вимог ст. 374 КПК України 1960 року вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обовязковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Згідно положень п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 30.05.2008 року «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» передбачено, що прийняттю рішення про призначення справи до судового розгляду у справі, що надійшла від прокурора, передує послідовне з'ясування суддею щодо кожного з обвинувачених, передбачених статтею 237 КПК, таких питань: 1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла; 2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення; 3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК; 4) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду; 5) чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб (за наявності клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника); 6) чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу України (далі - КК), яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено (за наявності клопотання прокурора, потерпілого чи його представника).

У разі відсутності підстав для направлення справи за підсудністю іншому суду, зупинення чи закриття справи, повернення справи прокурору, повернення справи на додаткове розслідування справа призначається до судового розгляду.

Проте, суд першої інстанції з посиланням на вказану ухвалу Апеляційного суду Житомирської області, дійшов висновку, що обвинувальний висновок у кримінальній справі єнедійсним тому, що 29.05.2015 року прокурором Романовою Н.Л. було винесено постанови про зміну обвинувачення всім підсудним, якою, зокрема, виключена кваліфікація дій підсудних за ч.1 ст. 255 КК України, як така, що не знайшла свого підтвердження.

Вказаний висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованим.

Відповідно ст. 249-1 КПК України 1960 року, суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228-232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.

Разом з тим, в матеріалах кримінальної справи (т. 26) міститься обвинувальний висновок, який не містить положень, що суперечили б одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, є конкретним та повністю збігається з обвинуваченням, викладеним у постановах про притягнення осіб як обвинувачених; обвинувальний висновок підписаний слідчим та затверджений уповноваженим прокурором; у висновку наявні дані про місце перебування обвинувачених, дані про потерпілих, зазначені докази по справі, і доводи, висунуті кожним з обвинувачених на свій захист з результатами їх перевірки; до обвинувального висновку долучені передбачені законом додатки, а отже обвинувальний висновок відповідає вимогам ст.ст. 228-232 КПК України 1960 року.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22.02.2017 року було скасовано вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2015 року в звязку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону судом першої інстанції, а не визнано недійсним обвинувальний висновок в даній кримінальній справі.

Апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч.1 ст.375 КПК України 1960 року після скасування вироку апеляційним судом суд першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав 25-28 цього Кодексу, тобто з відкриття судового засідання і розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.297 КПК України 1960 року судове слідство починається з читання обвинувального висновку, а не з постанови про зміну обвинувачення.

Зазначених вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для повернення вказаного обвинувального висновку прокурору для усунення порушень вимог ст.ст. 228-232 КПК України 1960 року, а також не вбачає перешкод для призначення судом першої інстанції даної кримінальної справи до розгляду.

Отже, постанова суду першої інстанції, яка ухвалена з суттєвим порушенням вимог кримінального-процесуального закону підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в розумні строки.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора державного обвинувача у справі ОСОБА_8 задовольнити.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2017 року про повернення прокурору кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: