Рішення № 67365603, 21.06.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2017 Справа № 920/283/17Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/283/17

за первісним позовом - Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання, м. Суми,

про стягнення 571084,84 грн.

та за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання, м. Суми,

до відповідача - Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ,

про стягнення 143157,47 грн.

представники:

від первісного позивача - не зявився

від відповідача - не зявився

та від зустрічного позивача - не зявився

від відповідача - не зявився

Суть спору: позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача на свою користь 378892,80 грн. пені та 192192,00 грн. штрафу за порушення умов договору поставки № 53-129-04-15-00582 від 02.10.2015 року та додаткової угоди № 2 від 05.02.2016 року до згаданого договору, укладених між сторонами.

17.05.2017 року відповідач за первісним позовом подав відзив на позов, в якому зазначає, що позивачем при розрахунку штрафних санкцій не взято до уваги вимоги статті 3 Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобовязань», а також не враховано в період нарахування пені дня виконання зобовязання, тому перерахувавши штрафні санкцій самостійно, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення пені та штрафу на суму 4420,34 грн.

Крім того, відповідач за первісним позовом подав зустрічний позов від 17.05.2017 року № 18-7/461, в якому, посилаючись на порушення позивачем за первісним позовом договірних зобовязань, а саме п. 4.2 договору поставки №53-129-04-15-00582 від 02.10.2015 року, зокрема строків оплати поставленої ПАТ «Сумське НВО» продукції, просить суд стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергоргенеруюча компанія "Енергоатом" на свою користь 143157,47 грн. заборгованості, з яких: 67383,85 грн. пені, 12145,73 грн. 3% річних та 63627,89 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

У відповідності до статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Згідно зі статтею 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.05.2017 року було прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 143157,47 грн. заборгованості до спільного розгляду з первісним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія» "Енергоатом" до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» про стягнення 571084,84 грн. заборгованості .

Крім того, згаданою ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом про продовження строку вирішення спору, продовжено строк розгляду справи до 21.06.2017 року.

Представник відповідача за зустрічним позовом подав відзив на зустрічний позов від 14.06.2017 року, в якому просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем за зустрічним позовом було порушено порядок звернення з вимогою щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом індексу інфляції та 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Також позивачем за зустрічним позовом проігноровано вимоги п.п. 9.1, 9.2 договору поставки № 33-129-04-15-00582 від 02.10.2015 року щодо стягнення пені, заявивши вимогу стягнення пені на стадії судового розгляду справи.

Як стверджує відповідач за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом своїми діями (заявлення позовних вимог на стадії судового розгляду справи) фактично позбавив відповідача за зустрічним позовом права на досудовий порядок врегулювання спору. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що позивачем за зустрічним позовом були допущені порушення строків постачання продукції за згаданим договором, що в свою чергу вплинуло на виділення лімітів фінансування у інший період ніж той який був запланований, виходячи з умов договору, і як наслідок, зазначена обставина вплинула на виконання відповідачем за зустрічним позовом зобовязання з оплати за договором. Як вважає відповідач за зустрічним позовом, відсутні підстави застосування до нього відповідальності. передбаченої договором та законом, а тому просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в судове засідання 21.06.2017 року не зявився, проте надіслав до суду клопотання від 16.06.2017 року, в якому зазначає, що не має можливості забезпечити участь свого представника у судовому засіданні, у звязку з значним навантаженням на юридичний підрозділ внаслідок перебування працівників у щорічних відпустках, тому просить суд розглянути дану справу за наявними матеріалами за відсутності представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обовязковою, а відтак незявлення представника позивача за первісим позовом в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

02.10.2015 року між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом був укладений договір поставки № 53-129-04-15-00582 (далі договір), відповідно до п.1.1. якого відповідач за первісним позовом (постачальник) зобовязувався в порядку і на мовах, визначених в договорі виготовити та поставити запасні частини до насосів ГЦН-195М (далі - продукція) для ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС», ДП «НАЕК «Енергатом», а позивач за первісним позовом (покупець) зобовязувався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в Специфікаціях (далі - Спецификації), які є невідємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість договору становить 6939518,40 грн. з ПДВ.

Згідно п. 5.1 договору, строк поставки продукції зазначений в Спецификаціях, починає свій перебіг з дати укладення договору. Допускається дострокова поставка та поставка продукції партіями.

Відповідно до п. 5.2 згаданого договору, поставка продукції згідно Спецификацій здійснюється автотранспортом покупця згідно Інкотермс 2000 на умовах ЕХW - склад готової продукції постачальника, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Курська, буд. 48.

Постачальник не пізніше ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату відвантаження продукції із зазначенням номенклатури та вартості продукції, що поставляється.

В подальшому сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 від 05.02.2016 року, відповідно до якої пункт 5.4 договору поставки № 53-129-04-15-00582 від 02.10.2015 року викладено в новій редакції, а саме: « 5.4. Датою поставки вважається дата виписки товаро-транспортної накладної, що підтверджує факт відвантаження продукції на умовах ЕХW Інкотермс 2000, відповідно до п. 5.2 договору.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з дати поставки продукції».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання зобовязання за договором поставки № 53-129-04-15-00582 від 02.10.2015 року, зокрема, порушив строки поставки продукції.

У пункті 7.2 укладеного між сторонами правочину визначено, за порушення строку поставки продукції за договором постачальнику нараховується пеня в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки,відповідно до видаткової накладної), але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобовязання.

За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

За приписами статтей 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статтей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтей 526, 629 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається з наведеного позивачем за первісним позовом розрахунку штрафних санкцій, згідно п. 7.2 договору, вартість продукції за позиціями № 22, 23 (3 шт.), 24 становить 2402400,00 грн. з ПДВ. Строк поставки продукції за вказаними позиціями - 180 календарних днів починає свій перебіг з дати укладення договору (п. 5.1.) по 30.03.2016 року. Поставка продукції за позиціями № 22, 23, 24 здійснена відповідачем за первісним позовом 11.08.2016 року, тобто з порушенням абз. 3 п. 5.2 договірного строку, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 11.08.2016 року № 80002599. Отже, початок прострочення починається з 31.03.2016 року та розраховується до 11.08.2016 року і становить 134 дні. (з 31.03.2016 року по 11.08.2016 року). Сума нарахованих штрафних санкцій становить 490089,60 грн.

Вартість продукції по позиції № 23 (1 шт.) складає 343200,00 грн. з ПДВ, строк поставки якої становить 180 календарних днів, починаючи свій перебіг з дати укладення договору (п. 5.1) по 30.03.2016 року. Поставка продукції по позиції № 23 здійснена відповідачем за первісним позовом 21.09.2016 року, з порушенням договірного строку, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.09.2016 року № 80002850. Період прострочення поставки продукції по позиції № 23 (1шт.) становить 166 днів (з 31.03.2016 року по 12.09.2016 року). Сума нарахованих штрафних санкцій становить 80995,20 грн.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій за порушення строків поставки за договором складає 571084,80 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Перевіривши наданий суду розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а первісний позов, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» 378902,80 грн. пені та 192192,00 грн. штрафу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», статті 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за первісним позовом за рахунок відповідача за первісним позовом відшкодовується 8566,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

Як вбачається з матеріалів зустрічної позовної заяви, позивач за зустрічним позовом має зустрічні майнові вимоги до відповідача за зустрічним позовом, що полягають у стягненні пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за порушення відповідачем за зустрічним позовом строків виконання зобовязань з оплати поставленої ПАТ «Сумське НВО» продукції за договором поставки № 53-129-04-15-00582 від 02.10.2015 року .

Позовні вимоги за зустрічним позовом позивач обґрунтовує наступним.

Відповідно до п. 4.2 договору поставки № 53-129-04-15-00582 від 02.10.2015 року, сторони домовилися, що оплата поставленої партії продукції по специфікаціям здійснюється покупцем (позивачем за первісним позовом) протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі на поставлену партію продукції.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом, порушуючи фінансову дисципліну при виконанні договору № 53-129-04-15-00582 від 02.10.2015 року, допустив порушення строків виконання зобовязання з оплати поставленої ПАТ «Сумське НВО» продукції.

В свою чергу, прострочення оплати за поставлену продукцію відбулося, зокрема за Специфікацією № 1 (акт № 3653 від 27.11.2015 року на 37 днів); за Специфікацією № 2 (акт № 041-29/31 від 22.08.2016 року на 41 день; акт № 041-29/39 від 28.09.2016 року на 44 дні); за Специфікацією № 3 (акт № 04-258 від 10.12.2015 року на 55 днів, акт № 04-012 від12.02.2016 року на 30 днів, акт № 04-053/1 від 08.06.2016 року на 42 дні).

Згадані акти належним чином підписані керівниками сторін, скріплені їх печатками та додані позивачем за зустрічним позовом до матеріалів зустрічної позовної заяви.

За змістом п. 7.6 укладеного між сторонами правочину сторони дійшли до згоди, що у випадку прострочення покупцем платежів, зазначених в п. 4.2 договору більш ніж на 30 календарних днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі на поставлену партію продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від розміру простроченого платежу, але не більше 5 % вартості простроченого платежу.

Тобто, у наведеному пункті сторонами погоджено один з заходів відповідальності, який застосовується до покупця у разі невиконання своїх зобовязань.

Як вбачається з розрахунку пені, доданого до зустрічного позову, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом становить 67383,85 грн.

Оскільки, права позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача пені в сумі 67383,85 грн., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку відповідачу за зустрічним позовом нараховано до сплати 12145,75 грн. 3 % річних та 63627,89 грн. інфляційних нарахувань .

Інфляційні нарахування на суму боргу та річні, сплата яких передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача за зустрічним позовом суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами.

Враховуючи те, що відповідачем за зустрічним позовом доказів своєчасної оплати поставлених позивачем за зустрічним позовом товарів не подано, тому позовні вимоги щодо стягнення 12145,75 грн. 3 % річних та 63627,89 грн. інфляційних нарахувань суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за зустрічним позовом за рахунок відповідача за зустрічним позовом відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літ. А) задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літ. А, ідентифікаційний код 26251923) 378892,80 грн. пені, 192192,00 грн. штрафу, 8566,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58) задовольнити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літ. А, ідентифікаційний код 26251923) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) 67383,85 грн. пені, 12145,73 грн. 3 % річних, 63627,89 грн. інфляційних нарахувань, 2147,36 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.06.2017.

Суддя ОСОБА_1