Постанова № 67364523, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 914/2773/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Корсака В.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017у справі № 914/2773/16 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення вартості нестачі вугілля в сумі 15 907,73 грн та стягнення судових витрат,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 у справі № 914/2773/16 (суддя - Сухович Ю.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 (головуючий суддя - Данко Л.С., судді: Галушко Н.А., Орищин Г.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 14 897,02 грн вартості недостачі вантажу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 914/2773/16 та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 16, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 47 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники позивача та відповідача не скористалися своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.12.2013 між ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (виконавець) та ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) було укладено договір № 13-15/75-У, відповідно до умов якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат, а виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат замовнику в строки та на умовах обумовлених вказаним договором і/або специфікаціями (п.п. 1.1, 1.1.1 договору).

28.12.2015 між ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" та ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" було укладено додаткову угоду до договору № 13-15/75-У від 31.12.2015, відповідно до умов якої сторони продовжили строк дії вказаного договору до 31.12.2016.

29.04.2016 між сторонами було укладено специфікацію до договору № 13-15/75-У від 31.12.2015, відповідно до п. 5 якої поставка концентрату здійснюється на умовах "DDR, місце призначення" залізнична станція "Ладижин" Одеської залізниці і/або залізнична станція "Бурштин" Львівської залізниці і/або залізнична станція "Енергодар" Придніпровської залізниці і/або залізнична станція "Добротвір" Львівської залізниці в редакції "ІНКОТЕРМС-2010" з урахуванням умов договору та Специфікації.

Господарськими судами також встановлено, що на виконання умов вказаного договору ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 16.05.2016 відповідно до Технічних умов завантажило вугілля кам'яне марки Г 0-100 загальною масою 69 000 кг у вагон № 65944084 та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці за накладною № 48220917 зі станції відправлення - Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення - Добротвір Львівської залізниці, вантажоодержувач: ДТЕК Добротвірська ТЕС - структурна одиниця ПАТ "ДТЕК Західенерго".

При проходженні вагону через станцію Красноармійськ Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею проведено перевірку маси вантажу під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 65944084 не відповідає фактичній масі вказаній у накладній.

У зв'язку з зазначеним станцією Красноармійськ Донецької залізниці було складений комерційний акт БН № 725533/40 від 18.05.2016, відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону № 65944084 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах визначено: брутто - 82 350 кг, тара - 22 900 кг, нетто - 57 450 кг, що є менше вказаного у вантажному документі на 11 550 кг; з 1 по 6 люки виявлена виїмка розміром 780 см х 280 см х 70 см; в технічному відношенні вагон справний; двері, люки зачинені; течі вантажу немає;

За результатами перевірки маси вказаного вагону на станції призначення Добротвір Львівської залізниці різниці проти вищевказаного акту не виявлено про що зролено відмітку у його розділі Є. Крім того, до номеру акту доданий індекс /6.

Як встановлено господарськими судами, після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на пред'явлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", що підтверджується відповідним переуступним написом на залізничній накладній відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України.

У зв'язку з незбереженням прийнятого до перевезення залізницею вантажу ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про стягнення з останнього на користь ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 15 907,73 грн вартості недостачі вугілля.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що залізниця прийнята у позивача за накладною для перевезення вантаж і зобов'язалось доставити його на станцію призначення. При цьому на станції відправлення вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, не було зроблено будь-яких зауважень щодо стану вагонів та вантажу і на проміжних станціях, зокрема комерційний акт БН № 725533/40 від 18.05.2016 не містить відомостей про те, що вагон № 65944084 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу. Оскільки відповідачем не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин, то вона є наслідком незбереження вантажу під час його перевезення залізницею, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці. При цьому господарськими судами попередніх інстанцій перераховано вартість недостачі вугілля у зв'язку з застосуванням позивачем невірної величини норми природної втрати маси вантажу та визнано обгрунтованим стягнення з відповідача 14 897,02 грн вартості нестачі вугілля.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно зі ст. 127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини. За недостачу, втрату, псування або пошкодження багажу, вантажобагажу залізниця несе відповідальність, зокрема, у таких розмірах: за багаж і вантажобагаж, прийнятий до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну вартість, - у розмірі дійсної вартості; за багаж, прийнятий до перевезення без оголошеної вартості, - у розмірі дійсної вартості багажу, встановлену згідно з Правилами перевезень пасажирів.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України, зокрема комерційний акт складається для засвідчення обставин щодо невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила відповідні обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Отже, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

При цьому статтею 130 Статуту залізниць України передбачено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувачі за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було завантажено у вагон № 65944084 та відправлено за залізничною накладною зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Добротвір Львівської залізниці, вантажоодержувач - ДТЕК Добротвірська ТЕС (структурна одиниця ПАТ "ДТЕК Західенерго"), вантаж - вугілля кам'яне марки Г 0-100 загальною масою 69 000 кг. Однак, при проходженні вагону через станцію Красноармійськ Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України проведено перевірку маси вантажу у вказаному вагоні під час якої виявлено, що маса вантажу у вагоні № 65944084 не відповідає фактичній масі вказаній у накладній, а саме є меншою на 11 550 кг та складено у зв'язку з цим комерційний акт БН № 725533/40 від 18.05.2016. За результатами перевірки маси зазначеного вагону на станції призначення - Добротвір Львівської залізниці різниці проти вищевказаного акту не виявлено.

При цьому господарськими судами встановлено, що на станції відправлення вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень. Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень щодо стану вагонів та вантажу і на проміжних станціях, зокрема комерційний акт БН № 725533/40 від 18.05.2016 не містить відомостей про те, що вагон № 65944084 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Таким чином, оскільки відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було подано доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу виникла з незалежних від перевізника причин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості недостачі кам'яного вугілля, яка виникла у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу під час його перевезення, враховуючи передання вантажоодержувачем вантажовідправнику відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України права на пред'явлення претензії та позову до залізниці.

Разом з тим, як встановлено господарськими судами, позивачем було невірно визначено величину норми природної втрати маси вантажу при розрахунку вартості недостачі вугілля у зв'язку з чим господарським судом першої інстанції, з доводами якого погодився апеляційний господарський суд, застосовано передбачений п.п. 3 п. 27 Правил видачі вантажів показник норми природної втрати мінерального палива, до якого відноситься кам'яне вугілля, оскільки останнє було відвантажене у вологому стані, і обгрунтовано стягнуто з відповідача 14 897,02 грн вартості недостачі вугілля.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем збитків, у зв'язку з відсутністю доказів понесення останнім витрат у вигляді сплати вартості прийнятого залізницею до перевезення вугілля, що є обов'язковою підставою для відшкодування збитків, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позивач, отримавши певну кількість вугілля від ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", зобов'язаний провести його збагачення та передати ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" отриманий в результаті такого збагачення концентрат, а у разі його недостачі несе пов'язані з цим ризики, що повністю узгоджується з поняттям збитків, визначеним ст. 22 ЦК України.

Інші доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують та грунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 914/2773/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 914/2773/16 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 914/2773/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

В.А. Корсак