Рішення № 67361591, 31.05.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження№ 22/522/ 2859/17

Справа № 522/4415/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк», ПАТ «Дельта банк», за участю третіх осіб- Лічікакі ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання виконати умови кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка04.03.2015 року звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3про зобовязання вчинити дії, а саме зобовязати ПАТ «УкрСиббанк» до виконання кредитного договору та надати їй кредит у розмірі 80000 долл. США. При цьому посилається на ст.. 525, 526, 629, 1051, 1054 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 23.03.2007 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11132304000. Виконання вказаного договору було забезпечене договорами поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та іпотечними договорами з ОСОБА_4 від 23.03.2007р., відповідно до яких АКІБ «УкрСиббанк» було передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно п.1.1. кредитного договору банк зобовязувався надати позивачу як позичальнику однією сумою кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 80000 долл. США в порядку та на умовах, визначених Договором. В порушення п.1.1.,1.5, 3.1. кредитного договору банки не надав позичальнику кредит, тобто грошові кошти та не зарахував на поточний рахунок.

У судовому засідання позивачка та її представник - адвокат ОСОБА_5, діючий за договором та ордером, позовні вимоги підтримали та просили його задовольнити з викладених підстав.

Третя особа - ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити.

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не зявилась, про час і місце судового засідання сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» (колишній АКІБ «УкрСиббанк») у судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник співвідповідача ПАТ «Дельта банк» - у судових засіданнях позовні вимоги не визнана, надавши письмові заперечення (а.с.68-69т.1 а.с.117 т.2), та заяву про застосування строків позовної давності, які підтримувала та просила відмовити у задоволені позову.

Суд, враховуючи тривалий строк розгляду справи, ухвалив проводити судове засідання згідно ч.2 ст.169 ЦПК України у відсутності представника ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Суд, вислухавши позивача та її представника, третіх осіб, представника співвідповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що 23.03.2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11132304000 (про застосування ануїтетної схеми погашення), згідно п.1.1. якого банк зобовязувався надати позичальнику однією сумою кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 80000 долл. США, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у порядку та на умовах, визначених Договором. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: 216 місяців.(п.1.1.1.).

Згідно п.1.1.2. позичальник зобовязується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтет них платежів у розмірі 935 долл. США в день сплати ануїтет них платежів.

Позичальник зобовязується повернути суму кредиту та сплатити проценти, штрафи та інші платежі на рахунок №3739311132304.

П.1.5., п.6.2. договору передбачено, що кредит надається шляхом: - зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника №26203072150900.

Також п.2.1. передбачена застава у забезпечення виконання зобовязань, а саме на : АДРЕСА_1, та квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того судом встановлено, що виконання вказаного договору було забезпечене укладеними АКІБ «УкрСиббанк» договорами поруки з ОСОБА_4 №103744 (а.с.16-17) та з ОСОБА_3 №103741 (а.с.18-19), та нотаріально посвідченими іпотечними договорами з ОСОБА_4 і з ОСОБА_1 від 23.03.2007р., відповідно до яких АКІБ «УкрСиббанк» було передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином предметом спору між сторонами є зобовязання ПАТ «УкрСиббанк» до виконання кредитного договору № 11132304000 від 23.03.2007 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк».

Згідно відповіді ПАТ «УкрСиббанк» №30-1/14283 від 22.04.2015 року (а.с.53) на ухвалу суду від 30.03.2015р. про витребування доказів, банк не є кредитором, оскільки право вимоги заборгованості за кредитним договором боржника ОСОБА_1 було відступлено на користь АТ «Дельта Банк» відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року. У звязку наведеним, документи кредитної справи були передані новому кредитору, про що надано копію Акту прийому-передачі від 28.04.2012р.(а.с.54).

Згідно виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р. та витягу з Додатку №1, Акту прийому-передачі документації від 28.04.2012р., ПАТ «Укрсиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132304000 від 23.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк, та згідно договору про відступлення прав за іпотечними договорами відступив права вимоги за іпотечними договорами, укладеними в забезпечення виконання вказаного кредитного договору. (а.с.70-71, 80).

Ухвалою від 19.08.2015р. судом було витребувано у ПАТ «УкрСиббанк» оригінали наступних документів: договору №5/55 про дольову участь у будівництві житла від 12.01.2006 року, укладеного від імені ПП «Моноліт» та від її імені, заяву про видачу готівки за №11 від 23.03.2007 р., заяву про переказ готівки за №8 від 23.03.2007 р., заяву про переказ готівки за №9 від 23.03.2007 р., заяву про переказ готівки за №10 від 23.03.2007 р., заяву на переказ готівки за №5741000591631203940238 від 25.02.2008 р., заяву на переказ готівки за №5741000591631203940239 від 25.02.2008 р.

Згідно відповіді ПАТ «УкрСиббанк» №30-1/1755 від 10.09.2015 року (а.с.173) на ухвалу суду від 19.08.2015р. про витребування доказів та, яка надійшла до суду 14.09.2015р., банк повідомив, що всі наявні документи кредитної справи були передані новому кредитору ПАТ «Дельта Банк», про що надано копію Акту прийому-передачі від 28.04.2012р. та надано оригінал заяви на видачу готівки 311 від 23.03.2007р. , а оригінали заяв про переказ коштів, зазначених в ухвалі суду, що являються касовими документами було знищено, на підтвердження чого надано копію опису документів, що передаються в архів №1954, копію акту знищення №10 від 29.08.2013р., витяг з акту знищення №4 від 06.05.2014р.(а.с.174,175-183).

Крім того судом також встановлено, що згідно ухвали Суворівського районного суду м. Одеси від 04.11.2015р. (справа №523/13119/15-ц) провадження по цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки зупинено до розгляду даної справи.(а.с.215).

Також згідно ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2011р. (справа №2-4170/11) відкрито провадження за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.(а.с.110 т.2) та згідно ухвали суду від 28.02.2012р. позов банку залишений без розгляду у звязку з їх неявкою в судове засідання та зустрічний позов ОСОБА_1 про зобовязання виконати умови договору залишений без розгляду згідно ч.5 ст.207 ЦПК України (а.с.111).

При цьому ОСОБА_1 .А. заперечували цей факт, проте суд таке заперечення не приймає, оскільки вищезгадана ухвала суду є належним доказом.

На виконання ухвали суду від 18.11.2015р. ПАТ «УкрСиббанк» надав 04.12.2015р. належним чином завірену копію меморіального ордеру №0601795777 від 23.03.2007р.(а.с.218-219,220), на якому відсутній підпис ОСОБА_1

Ухвалою суду від 16.12.2015 р. по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи проведеною ОНДІСЕ МЮУ №7808 від 30.09.2016р. встановлено наступне:

підпис від імені ОСОБА_1 на заяві про видачу готівки №11 від 23.03.2007 року на суму 80000 долл. США в графі отримувач виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою; досліджуваний підпис виконаний з наслідуванням підпису ОСОБА_1

при цьому на питання 2.3,4,5,6 неможливо вирішити питання у звязку з відсутністю їх оригіналів.

Згідно відповіді на ухвалу суду від 23.02.2017р. ПАТ «Укрсиббанк» зазначив, що позичальник є клієнтом банку.(а.с.100 т.2)

Згідно виписки по особовому рахунку наданому ПАТ «Дельта банк» (а.с.127 т2) вбачається, що рух коштів не здійснювався за період з 21.12.2011р. по 30.03.2017р.

Позивачем підтверджується сам факт підписання кредитного договору та укладання договорів поруки та іпотеки, але позивач заперечує факт отримання за цим кредитним договором грошей і що про порушене своє право вона дізналася лише після передачі прав до ПАТ «Дельта банк» та предявлення до них позову.

Договір про передачу прав ПАТ «Укрсиббанк» до ПАТ «Дельта банк» позивачем не оспорюється.

Суду не надано будь-яких доказів щодо звернення позивача до ПАТ «Укрсиббанк» або до ПАТ «Дельта банк» з заявою про те, що вона кошти за цим договором не отримувала.

Крім того договори поруки та іпотеки були укладені саме на виконання ОСОБА_1 умов цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що кредит був наданий шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника №26203072150900, а не готівкою.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при цьому зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства (статті 638, 1054, 1055, 1056--1 ЦК України).

Судом установлено, що банк і позичальник уклали кредитний договір у письмовій формі, як вимагається частиною першою статті 1055 ЦК України, що є безперечним підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його укладення.

У відповідності до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У силу ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Представникові позивача роз'яснено вимоги ч.4 ст.10 ЦК України проте будь-яких доказів на спростування наданих представником відповідача доказів та документів не надано.

Факт укладання кредитного договору підтверджений матеріалами справи, пояснення сторін, самим договором кредиту та забезпеченням його у вигляді поруки та іпотеки, договори про які були підписані третіми особами, і належними та допустимими доказами ці обставини не спростовані.

Матеріалами справи та стороною позивача у ході судового розгляду справи належними чином не спростовані належним чином доводи представника відповідача щодо погашення в період до 19.12.2011р. кредиту (виписки по кредитному договору.с.81-85)), не спростовані надані до суду докази.

З виписки по кредитному договору № 11132304000, наявної у матеріалах справи, суд вбачає, що протягом тривалого часу, починаючи з 23.04.2007 року по 21.11.2011 року ОСОБА_1 умови кредитного договору виконувались та здійснювалась сплата чергових платежів у погашення кредиту. Дані обставини стороною позивача окрім невизнання факту сплати, також не спростовані.

Крім того, суд вбачає, що позивачці було відомо про даний укладений кредитний договір та про існування у неї заборгованості по нього, про що свідчать судові спори стосовно нього, розгляд яких розпочато з 2011 року.

При цьому суд враховує, що з 23.03.2007 року (моменту підписання кредитного договору) до звернення до суду з даним позовом, позивачка жодного разу не зверталась до банку з приводу невиконання ними умов вказаного кредитного договору та надання їй у кредит грошей згідно умов договору.

Таким чином, з урахуванням викладеного, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог ОСОБА_1, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Згідно розяснень у п.2.2 постанові Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», суд повинен зясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли право або охоронюваний законом інтерес позивача порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

З урахуванням викладеного, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 саме з підстав їх необґрунтованості, то суд не приймає до уваги заяву представника відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1,2, 10, 11, 15, 27, 60, 61, 169, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 525,526,1046,1051,1054, ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк», ПАТ «Дельта банк», за участю третіх осіб- Лічікакі ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання виконати умови кредитного договору, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя Домусчі Л.В.

31.05.2017