Ухвала суду № 67357059, 26.06.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5989/17

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

26.06.2017 місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 та громадської організації «Західна регіональна громадська організація по захисту Конституційних прав і свобод людини, інвалідів, людей з обмеженими можливостями «Народний правозахист (З)» в особі заступника голови цієї організації Давіда Ніколеішвілі, до ОСОБА_2, екс-Голови Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі директора розпорядника ОСОБА_3 про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, діяння яких спричинили шкоду економічний безпеці України, створили умови для безкарного обкрадання вкладників комерційних банків України, сприяли в їх банкрутстві, невиконанні судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та громадська організація «Західна регіональна громадська організація по захисту Конституційних прав і свобод людини, інвалідів, людей з обмеженими можливостями «Народний правозахист (З)» в особі заступника голови цієї організації Давіда Ніколеішвілі, звернулися в суд з позовною заявою до ОСОБА_2, екс-Голови Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі директора розпорядника ОСОБА_3 про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, діяння яких спричинили шкоду економічний безпеці України, створили умови для безкарного обкрадання вкладників комерційних банків України, сприяли в їх банкрутстві, невиконанні судового рішення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачі звернулися до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду та голови Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою, в якій просять суд:

рішення прокуратури м. Києва від 30.05.2017 року за № 17/2/1-569-15 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення стосовно обкрадання вкладників ГІАТ «Банк «Таврика», інших комерційних банків України скасувати;

зобовязати прокуратуру м. Києва своєю постановою зобовязати СУ ГУ НПУ при розслідуванні кримінального провадження № 12012100001617 встановити, або відкрити нове провадження та встановити: в якій мірі причетні до обкрадання вкладників і клієнтів ПАТ «Таврика» бувший Голова Національного банку України ОСОБА_4, директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_5, інші особи, та за результатами розслідування вжити міри впливу до цих осіб; чому бувший Голова Національного банку України ОСОБА_2 не вжила заходів по впровадженню пропозиції поданою ОСОБА_1, яка, по ствердженню автора пропозиції, унеможливила б обкрадання вкладників комерційних банків України, чи являється така діяльність ОСОБА_2 умисною, що направлена на шкоду економічній, фінансовій безпеці України, чи спричиненою її недостатньою кваліфікацією, чому ОСОБА_2 не надала ОСОБА_1 висновку встановленого зразку результатів розгляду цієї пропозиції, та вжити належні міри реагування; чому не були вжиті заходи по поверненню власниками, працівниками комерційних банків України вкладникам цих банків з рахунків яких були викрадені кошти їхніх вкладів, які звернулися за поверненням своїх коштів до судів; чому бувша Голова НБУ ОСОБА_2, директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 не вжили належних заходів по виконанню судових рішень, що набули законної сили, щодо поверненню ОСОБА_1 коштів його вкладів згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07.03.2013 року у справі № 308/535/13-ц, сприяли злодіям в приховуванні вкрадених у ОСОБА_1 коштів;

зобовязати уповноважену особу Фонду Караченцева, директора-розпорядника Фонду ОСОБА_3, керівника Національного банку України солідарно повернути ОСОБА_1 вкрадені в нього кошти з ПАТ «Банк «Таврика» в сумі 50322 долари США та 14403 грн. 66 коп. у відповідності до чинного законодавства України з врахування вимог ст. ст. 22, 525, 530, 625, 1061, 1166, 1177 ЦКУ, враховуючи те, що ці кошти не були повернені ОСОБА_1 з 20 грудня 2012 року до 20 червня 2017 року;

зобовязати Генеральну прокуратуру України розслідувати чому не впроваджена пропозиція громадянина ОСОБА_1, яка радикальним чином протидіяла б корупції, здирництву, незаконному збагаченні, що подана раніше, чому не наданий висновок встановленого зразку по розгляду пропозиції № 1 TurEm від 05.01.2016 року.

в роботі комісії по розслідуванню окремих обставин справ по обкраданню вкладників комерційних банків України, не впровадженню пропозиції, що направлена на протидію корупції і здирництву, залучити громадянина України ОСОБА_1;

врахувати ту обставину, що ОСОБА_1 є членом Громадської організації «Західна регіональна громадська організація по захисту Конституційних прав і свобод людини, інвалідів, людей з обмеженими можливостями «Народний право захист (З)», і ця організація підтримує позов ОСОБА_1, категорично протестує проти сприяння різних суб'єктів в пограбуванні вкладників комерційних банків Україні та вимагає відшкодувати шкоду завдану ОСОБА_1 повернути йому вкрадені в нього кошти його вкладів у відповідності до чинного законодавства України.

Ознайомившись зі змістом поданої позовної заяви та доданими до неї документами приходжу до висновку про те, що у відкритті провадження за даною позовною заявою необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зіст. 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 3 постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року,вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей15,16 ЦПКу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративного судочинства України(стаття 17; далі -КАС),Господарським процесуальним кодексом України(статті 1, 12; далі -ГПК),Кримінальним процесуальним кодексом України(далі - КПК) абоКодексом України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У звязку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, субєктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно дост. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Статтею 214 КПК України передбачений порядок внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами, повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення.

За змістом п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогамистатті 169цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобовязаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченимистаттями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Аналізуючи в сукупності наведені норми чинного законодавства України в контексті обставин виниклого спору та заявлених позовних вимог, приходжу до висновку, що оскількиКримінальним процесуальним кодексом України передбачений порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, то позовні вимоги щодо скасування рішення прокуратури м. Києва, зобовязання прокуратури м. Києва та Генеральної прокуратури України вчинити певні дії не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та повинні бути подані в порядку кримінального судочинства, а саме, позивачі мають звертатися до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого/прокурора в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, яка розглядається слідчим суддею місцевого суду.

Разом з тим, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог зобовязати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Караченцева, директора-розпорядника Фонду ОСОБА_3 та керівника Національного банку України солідарно повернути позивачу ОСОБА_1 кошти, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Субєкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7ст. 3 КАС України).

Відповідно до положень ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України в розумінні п. 7ст. 3 КАС України є субєктами владних повноважень.

Аналіз субєктного складу та характеру правовідносин свідчить, що справа в частині вказаних позовних вимог є справою адміністративної юрисдикції відповідно до приписівст. 17 КАС України, відтак, позивачу слід розяснити його право на звернення до суду з позовною заявою в частині цих вимог в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у даній справі, оскільки позовні вимоги не підлягають розгляду в суді у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 122 ч. 2 п. 1 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 та громадської організації «Західна регіональна громадська організація по захисту Конституційних прав і свобод людини, інвалідів, людей з обмеженими можливостями «Народний правозахист (З)» в особі заступника голови цієї організації Давіда Ніколеішвілі, до ОСОБА_2, екс-Голови Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі директора розпорядника ОСОБА_3 про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, діяння яких спричинили шкоду економічний безпеці України, створили умови для безкарного обкрадання вкладників комерційних банків України, сприяли в їх банкрутстві, невиконанні судового рішення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_6