Рішення № 67355345, 26.06.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

26.06.2017 227/4677/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року. м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого Притуляка С. А

при секретарі Коверченковій М.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача - ТОВ «Техіновація» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги посилається на те, що з 04.03.2014р. працював у ТОВ «Техіновація» майстром гірничим з повним робочим днем у шахті у шкідливих та небезпечних умовах праці. 30.12.2015 р. під час виконання трудових обов'язків він отримав виробничу травму: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закритий перелом виростка правої великої гомілкової кістки без зміщення, забиту рану чола і правого колінного суглобу. За результатами проведення розслідування нещасного випадку були складені акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 04.01.2016р. та акт про нещасний випадок форми Н-1 від 04.01.2016р. Згідно з довідками МСЕК від 22.08.2016 року була встановлена третя група інвалідності з втратою працездатності в розмірі 30% пов’язана з даним нещасним випадком безстроково. В результаті отриманої ним травми йому був заподіяний, перш за все, фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Пошкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких, як право на охорону здоров'я, безпечну працю. Після травми він тривалий час лікувався стаціонарно та амбулаторно. Увесь цей час він був відірваний від нормального способу життя. Зазначені негативні наслідки після травми порушили його звичайний спосіб життя і вимагають від нього додаткових зусиль для нормалізації своєї життєдіяльності. Таким чином, у зв’язку з травмою на виробництві і негативними наслідками, які настали, йому було завдано істотної моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 20000 гривень, яку він просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі і просив суд його задовольнити. Пояснив, що травму він отримав внаслідок того, що на шахті, через економію електроенергії, воду відкачували тільки вночі, а тому рейки, через які спіткнувся позивач були під водою. Після проходження тривалого курсу лікування – з грудня 2015 року по серпень 2016 року, він прийшов до відповідача, де його вимусили підписати заяву про відсутність будь-яких претензій до ТОВ «Техіновація», в іншому випадку позивачеві встановили б 50% ступеню його вини у нещасному випадку, що призвело б до істотного зменшення страхових виплат. Через складний матеріальний стан позивач погодився підписати вказану заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій він категорично заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розгляд справи представник відповідача просив відкласти у зв’язку із проведенням на підприємстві обшуку, що унеможливлює підготовку та надання суду письмових доказів та направлення повноважного представника в судове засідання.

Позивач заперечував проти задоволення вказаної заяви та відкладення розгляду справи.

Розглянувши заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи та додані до неї документи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки такі дії мають ознаки затягування судового розгляду.

Так, представник відповідача 4 рази викликався до суду: 15.05.2017р., 24.05.2017р. та 31.05.2017р. для розгляду заяви про скасування заочного рішення; 09.06.2017р. та 20.06.2017р. для розгляду справи по суті.

Однак, представник відповідача жодного разу не з’явився, письмових доказів на які він посилався в заяві про скасування заочного рішення від 04.05.2017р., зокрема письмової заяви позивача від 25.08.2016р. про відсутність у нього претензій, не надав. Хоча об’єктивно за такий значний проміжок часу він мав можливість це зробити.

За таких обставин, суд не вбачає наявності поважних причин для відкладення розгляду справи.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З 01.04.2008р. ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах ТОВ «Техіновація», зокерма з 04.03.2014р. працював гірничим майстром з повним робочим днем у шахті ТОВ «Техіновація», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.3-12) та сторонами не заперечувалося.

Під час виконання трудових обов’язків, 30.12.2015 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму, цей факт підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві форми Н-5 від 04.09.2015 року (а.с.13-18) та актом № 3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 04.01.2016 року (а.с.19-23).

Довідками МСЕК №0597005, № 0040628 від 22.08.2016 року (а.с.24) підтверджується, що позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом з 22.08.2016 року безстроково.

23.08.2016 року ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ “ Техіновація» за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров’я (а.с.12).

Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом матеріалами справи і сторонами не оспорювалися.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Статтею 158 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, страти нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги такі засадничі положення ст.3 ЦК України, як справедливість, добросовісність та розумність, стає очевидним те, що внаслідок травми, яка змусила позивача лікуватися та стала причиною часткової втрати працездатності, позивачеві, безумовно, було завдано фізичного болю та страждань, які підпадають під визначення моральної шкоди, встановлене у ст.23 ЦК України.

При цьому, з огляду на наведені вище норми чинного законодавства, суд критично оцінює заперечення представника проти позову, мотивовані тим, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди, внаслідок виробничої травми.\

Також суд вважає безпідставними та юридично не спроможними доводи представника відповідача щодо складання позивачем заяви, в якій останній засвідчив факт відсутності до ТОВ «Техіновація» у вигляді відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.

По-перше, всупереч вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, представником відповідача протягом усього часу розгляду справи так і не було надано відповідної заяви або її копії.

По-друге, згідно ст..269 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

За приписами ст..270 ЦК України, цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, передбачених нею. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим Кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними (ст..274 ЦК України).

Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 237-1 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними (п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

За таких обставин, посилання представника відповідача на існування заяви позивача, в якій останній засвідчив факт відсутності до ТОВ «Техіновація» у вигляді відшкодування моральної шкоди, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного позову.

Щодо визначення розміру моральної шкоди, суд, з огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях і правом на звернення до суду із клопотанням про призначення судової експертизи для визначення розміру завданої йому моральної шкоди, керується власним внутрішнім переконанням.

Так, судом враховано фактичні обставини справи, характер та обсяг спричинених позивачу моральних страждань, принципів справедливості та розумності, а також те, що позивач має порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовленими травмою, отриманою на виробництві, моральними стражданнями, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація», код ЄДРПОУ 35293307, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 19145214679, в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація», код ЄДРПОУ 35293307, на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 26 червня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено, оформлено і підписано в нарадчій кімнаті суддею.

Суддя Притуляк С.А.

20.06.2017