Вирок № 67355201, 26.06.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер №225/2969/17

Номер провадження №1-кп/225/357/2017

В И Р О К

іменем України

26 червня 2017 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Качаленка Є.В.,

за участю:

секретаря Міщук І.І.,

прокурора Калашнікової Т.В.,

захисника Сітало В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050220000060 від 11.01.2017 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Залізне м.Торецька Донецької області, українець, громадянин України, приватний підприємець, має малолітню дитину 2016 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий: 21.01.2013 року Дзержинським міським судом Донецької області за ст.ст. 122 ч.2, 15 ч.2 146 ч.2, 146 ч.2, 355 ч.3, 125 ч.2, 49, 70 ч.1, 72 КК України до позбавлення волі на строк 7 років, 15.01.2014 року умовно-достроково звільнений з невідбутим строком покарання 2 роки 2 місяця та 23 дні, судимість у встановленому порядку не знята та не погашена,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ч.3 ст.27 ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ч.1 ст.304 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на пошкодження майна раніше відомих йому ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку з особистими неприязними стосунками до ОСОБА_3

З метою реалізації свого злочинного плану, діючи умисно, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_2, в період 12-15 травня 2016 року ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_5 та неповнолітньому ОСОБА_6 пошкодити майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом підриву бойової гранати за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_3, на що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 погодились.

З метою організації вчинення злочину та запобігання його розкриттю правоохоронними органами ОСОБА_2 проінструктував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про час, місце та спосіб вчинення злочину.

Реалізуючи свій злочинний план, діючи умисно, в період 12-15 травня 2016 року, знаходячись за місцем свого мешкання, ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 бойову гранату типу «РГД-5», з метою зберігання її останнім до подальшої передачі ОСОБА_6 для вчинення злочину.

Діючи на виконання злочинного плану ОСОБА_2, з його відома та доручення, в період 12-15 травня 2016 року у вечірній час доби ОСОБА_5, перебуваючи біля будинку за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_4, передав ОСОБА_6 вказану вище бойову гранату типу «РГД-5», яку ОСОБА_6 на виконання злочинного плану ОСОБА_2, з його відома та доручення мав кинути у двір за місцем мешкання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3, з метою пошкодження їх майна.

Незважаючи на те, що ОСОБА_2 виконав усі дії, які він повинен був виконати для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі - через добровільну відмову ОСОБА_6 від завершення злочину.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, з вказаних вище мотивів, в період 15-21 травня 2016 року, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_2 знову висловив вимогу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пошкодити майно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 шляхом підриву бойової гранати за місцем їх спільного мешкання, за адресою: АДРЕСА_3, на що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 погодились.

З метою організації вчинення злочину та для запобігання його розкриттю правоохоронними органами ОСОБА_2 проінструктував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про час, місце та спосіб вчинення злочину.

Реалізуючи свій злочинний план, 21.05.2016 у денний час доби, ОСОБА_2 знаходячись за місцем свого мешкання за вказаною вище адресою, передав ОСОБА_5 бойову гранату типу «Ф-1» з метою її зберігання останнім до подальшої передачі ОСОБА_6 для вчинення злочину.

Цього ж дня, діючи на виконання злочинного плану ОСОБА_2, з його відома та доручення, у вечірній час доби ОСОБА_5, перебуваючи біля будинку за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_4, передав ОСОБА_6 вказану вище бойову гранату типу «Ф-1», яку ОСОБА_6, на виконання злочинного плану ОСОБА_2, з його відома та доручення, мав кинути у двір за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3, з метою пошкодження майна.

Виконуючи злочинний план ОСОБА_2, з його відома та доручення, 22.05.2016 близько 01:30 години, ОСОБА_6 прийшов до подвір'я будинку АДРЕСА_3 з боку яру, та, маючи при собі заздалегідь приготовлене знаряддя вчинення злочину - бойову гранату типу «Ф-1», привів її у бойову готовність, висмикнувши запобіжну чеку, кинув гранату на господарчу частину зазначеного подвір'я.

Від вибуху зазначеної гранати було пошкоджено наступне майно:

-лобове скло, передні крила, капот, решітка радіатора, дзеркала заднього виду автомобілю ЗІЛ ММЗ реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, на загальну суму 3008,03 гривень;

-заднє скло, дзеркала заднього виду навантажувача ZL 50 ЕХ, який належить ОСОБА_3, на загальну суму 3634,30 гривень;

-лобове скло, капот, решітка радіатора трактору ЮМЗ 6 АКЛ, який належить ОСОБА_4, на загальну суму 663,89 гривень.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_3 заподіяно матеріальний збиток на загальну суму 6642,33 гривень, а потерпілій ОСОБА_4 на загальну суму 663,89 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, з вказаних вище мотивів, з метою пошкодження майна ОСОБА_7 та ОСОБА_4, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, 19.10.2016 року ОСОБА_2 знову висловив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вимогу пошкодити майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом підриву бойової гранати за місцем їх спільного мешкання за адресою: АДРЕСА_3, на що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 погодились.

З метою організації вчинення злочину та задля запобігання його розкриття правоохоронними органами, ОСОБА_2 проінструктував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про порядок його вчинення, а саме: за раніше підготовленою схемою вказав на місцезнаходження будинку, куди необхідно кинути гранату, про те, що гранати для вчинення злочину будуть передані ОСОБА_5, а також про заборону мати при собі під час вчинення злочину мобільні телефони та необхідність вдягнути старий одяг, який потім спалити разом зі схемою. За вчинення злочину ОСОБА_2 пообіцяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошову винагороду, розміри якої не оговорював.

Реалізуючи свій злочинний план, 20.10.2016 в денний час доби, знаходячись за місцем свого мешкання за вказаною вище адресою ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 по одній бойовій гранаті типу «Ф-1» та «РГД-5», з метою їх зберігання останнім до моменту вчинення злочину.

Виконуючи злочинний план ОСОБА_2, з його відома та доручення, 21.10.2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у нічний час доби зустрілись біля будинку за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4, де останній дістав зі схованки, розташованої під стіною сараю за вказаною вище адресою, по одній бойовій гранаті типу «Ф-1» та «РГД-5», які ОСОБА_5 були передані ОСОБА_8 Передавши ОСОБА_6 бойову гранату типу «Ф-1», та взявши собі гранату типу «РГД-5», ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 направились до місця вчинення злочину.

Цього ж дня, близько 02:00 години ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи на виконання злочинного плану ОСОБА_2, з його відома та доручення, прийшли до подвір'я будинку АДРЕСА_3 з боку яру, та, маючи при собі заздалегідь приготовлені знаряддя вчинення злочину - бойові гранати типу «Ф-1» та «РГД- 5», привели їх у бойову готовність, одночасно висмикнувши запобіжні чеки, кинули вказані гранати на господарчу частину зазначеного подвір'я.

Від вибуху вказаних гранат було пошкоджено майно ОСОБА_3, а саме:

-праве крило, праві двері автомобілю ЗІЛ ММЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 на загальну суму 3736,97 гривень;

-дві пластикові ємкості для палива об'ємом по 1000 л кожна, на загальну суму 3029,40 гривень;

-4 металеві каністри об'ємом по 20,0 л на загальну суму 399 гривень;

-паливний бак автомобіля КАМАЗ на суму 959,10 гривень;

-4 ємкості об'ємом по 200,0 л під ПММ, на загальну суму 827,70 гривень;

-зварювальний апарат, на суму 14599,80 гривень.

За вчинення вказаного злочину ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винагороду в розмірі 600 гривень кожному.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_3 заподіяно матеріальний збиток на загальну суму 23 551,97 гривень.

Крім того ОСОБА_2, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, придбав у невідомої особи виключений з вільного обігу бойовий припас - гранату «Ф-1», яка згідно висновку експерта №2/21-89 від 30.01.2017 складається з металевого корпусу спорядженого зарядом вибухової речовини групи бризантних - тротилом 50-56 грам, а також запалу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з вибуховою речовиною, та відноситься до категорії бойових припасів, яку ОСОБА_2 зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 до 21.05.2016, коли передав гранату ОСОБА_5 для вчинення згаданого вище злочину.

Продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, ОСОБА_2 придбав у невідомої особи виключені з вільного обігу бойові припаси: гранату «Ф-1», яка згідно висновку експерта № 2/21-89 від 30.01.2017 складається з металевого корпусу спорядженого зарядом вибухової речовини групи бризантних - тротилом масою 50-56 грам, а також запалу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з вибуховою речовиною, та відноситься до категорії бойових припасів, та гранату «РГД-5», яка згідно висновку експерта № 2/21-99 від 26.01.2017 складається з металевого корпусу спорядженого зарядом вибухової речовини групи бризантних - тротилом масою 100-115 грам, а також запалу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з вибуховою речовиною, та відноситься до категорії бойових припасів.

Вказані бойові припаси ОСОБА_2 зберігав за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 до 20.10.2016, коли передав їх ОСОБА_5 для вчинення згаданого вище злочину.

Придбання, зберігання та передачу вказаних бойових припасів ОСОБА_2 здійснено без передбаченого законом дозволу та в порушення "Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом МВС України №662 від 21.08.1998 року і "Положення про дозвільну систему", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року.

Крім того, відповідно до Додатку №1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 №2471-XII "Про право власності на окремі види майна", п.2.1 "Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998, зброя військового призначення, якими є вищевказані бойові припаси, відноситься до видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, та не є предметами на які поширюється дозвільна система, а тому доступ до цих предметів сторонніх осіб є значною загрозою інтересам держави та безпеки громадян.

Крім того, ОСОБА_2 достовірно знаючи, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, є неповнолітньою особою, втягнув останнього у злочинну діяльність.

Так, ОСОБА_2 маючи психологічний вплив на неповнолітнього ОСОБА_6, який у вільний від навчання час допомагав йому по господарству за грошову винагороду, достовірно знаючи, що останній є неповнолітнім, діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення злочину, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, в період 12-15 травня 2016 року, шляхом переконання та обіцянки грошової винагороди, схилив неповнолітнього ОСОБА_6 до пошкодження майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 способом підриву бойової гранати «РГД-5» за місцем їх спільного мешкання за адресою: АДРЕСА_3. Перебуваючи під впливом ОСОБА_2, неповнолітній ОСОБА_6 погодився вчинити злочин та у період 12-15 травня 2016 року отримав від співучасника злочину (пошкодження майна) ОСОБА_5 бойову гранату «РГД-5», однак в подальшому відмовився від завершення злочину.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення злочину, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, в період 15-21 травня 2016 року, шляхом переконання, погроз та обіцянки грошової винагороди, схилив неповнолітнього ОСОБА_6 до пошкодження майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 способом підриву бойової гранати «Ф-1» за місцем їх спільного мешкання за адресою: АДРЕСА_3. Побоюючись погроз ОСОБА_2 та перебуваючи під його впливом, ОСОБА_6 погодився вчинити злочин та 21.05.2016 отримав від співучасника злочину (пошкодження майна) ОСОБА_5 бойову гранату «Ф-1», передану йому ОСОБА_2, яку носив до 01:30 години 22.05.2016, тобто до моменту її використання для вчинення згаданого вище злочину, а саме пошкодження майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення злочину, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, 19.10.2016 року шляхом погроз, переконання та обіцянки грошової винагороди, схилив неповнолітнього ОСОБА_6 до пошкодження майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 способом підриву бойової гранати «Ф-1» за місцем їх спільного мешкання за адресою: АДРЕСА_3. Побоюючись погроз ОСОБА_2 та перебуваючи під його впливом, ОСОБА_6 погодився вчинити злочин та 21.10.2016 року отримав від співучасника злочину (пошкодження майна) ОСОБА_5 бойову гранату «Ф-1», передану йому ОСОБА_2, яку носив до 02:00 години 21.10.2016, тобто до моменту її використання для вчинення згаданого вище злочину, а саме пошкодження майна ОСОБА_3

26 травня 2017 року у м.Торецьку між заступником прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області Кучеренком Р.В. та підозрюваним ОСОБА_2 у присутності захисника Сітало В.О. було укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до змісту даної угоди викладено фактичні обставини інкримінованих злочинів, формулювання підозри ОСОБА_2 та правова кваліфікація його дій за ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ч.3 ст.27 ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ч.1 ст.304 КК України.

Сторони передбачили обов'язки підозрюваного ОСОБА_2 - беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; надати свідчення щодо відомих йому обставин в межах кримінального провадження №12017050220000814 від 25.05.2017 за ч.1 ст.263 КК України.

Умови угоди щодо відшкодування шкоди містять вказівку, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до підозрюваного претензій матеріального та морального характеу не мають та надали свою згоду на укладення між прокурором і підозрюваним угоди про визнання винуватості.

У вказаній угоді сторони визначили покарання, яке повинен понести ОСОБА_2 Зважаючи на обставини справи та відомості про особу обвинуваченого - за місцем проживання характеризується позитивно, працює приватним підприємцем, має на утриманні малолітнього сина, який мешкає разом з ним, визнає вину в повному обсязі, щиро покаявся в скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завданий збиток, сторони передбачили застосування положень ст.69 КК України, а саме:

-за ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 000 гривень;

-за ч.3 ст.27 ч.2 ст.194, ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 204 000 гривень;

-за ч.1 ст.263, ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 11 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 187 000 гривень;

-за ч.1 ст.304, ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 11 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 187 000 гривень; сторони передбачили застосування ч.1 ст.70 КК України.

Відповідно до змісту угоди підозрюваному роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, обмеження, підстави оскарження вироку, наслідки невиконання угоди і відповідальність за ст.389-1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ч.3 ст.27 ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ч.1 ст.304 КК України визнав повністю, пояснив, що кваліфікацію своїх дій не оспорює, обставини кримінального провадження, сформульовані у обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, він підтверджує, вони відповідають дійсності, так все і відбувалось, пояснив, що щиро кається у вчиненому, відшкодував збитки потерпілим, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості між ним та прокурором, призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу, він має змогу його сплатити, оскільки є платоспроможним приватним підприємцем і має власні грошові заощадження.

Захисник в підготовчому судовому засіданні просив затвердити дану угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене сторонами покарання. Захисник підтвердив, що угоду його підзахисним укладено добровільно, будь-яких порушень його прав допущено не було, вважав, що оскільки злочин спрямований на пошкодження майна має економічний характер, а відтак обвинувачений слушно має понести покарання, яке є доцільним саме у виді штрафу.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив затвердити дану угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу, оскільки у даному випадку сторони угоди вважали за можливе застосувати ст.69 КК України, і доцільно застосувати більш м'яке покарання - саме штраф, розмір штрафу визначено сторонами відповідно до положень загальної частини КК України.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував заподіяну матеріальну шкоду в сумі 30 194,30 гривень, інших матеріальних чи моральних претензій потерпілий не має, цивільний позов не заявляв. Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив суду, що надав прокурору добровільну згоду на укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим ОСОБА_2, ніхто тиску на нього не чинив, не погрожував. Потерпілий пояснив, що вважає у даному випадку доцільним саме покарання у вигляді штрафу, оскільки обвинувачений є приватним підприємцем, має змогу сплатити кошти у бюджет, а у випадку призначення покарання у вигляді позбавлення волі держава буде витрачати на утримання арештованого кошти, які сплачують платники податків, що на його думку було б неправильно.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував заподіяну їй матеріальну шкоду в сумі 663,89 гривень, інших матеріальних чи моральних претензій потерпіла не має, цивільний позов не заявляла. Потерпіла ОСОБА_4 підтвердила суду, що надала прокурору добровільну згоду на укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим ОСОБА_2, узгоджене сторонами покарання у виді штрафу на її думку є доцільним, ніхто тиску на неї не чинив, не погрожував.

Встановлюючи наявність фактичних підстав для визнання обвинуваченим винуватості, суд заслухав пояснення учасників, витребував і дослідив надані прокурором матеріали кримінального провадження, що містять письмові докази, та матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.94 КПК, суд дійшов висновку, що мали місце діяння - злочини, у вчиненні яких обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_2, а саме:

- організація закінченого замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, відповідальність за який передбачена ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України;

- організація умисного пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, відповідальність за який передбачена ч.3 ст.27 ч.2 ст.194 КК України;

- придбання, зберігання та передача бойових припасів без передбаченого законом дозволу, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.263 КК України

- втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.304 КК України, і обвинувачений ОСОБА_2 винуватий у їх вчиненні.

Перевіряючи відповідність угоди вимогам КПК України, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд відповідно до вимог ст.474 КПК України з'ясував у обвинуваченого ОСОБА_2, що він цілком розуміє своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо злочинів, у вчиненні яких його обвинувачують; право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; право мати захисника або захищатися самостійно; право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, наслідки їх невиконання, передбачені статтями 473, 476 КПК України; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, зокрема стягнення процесуальних витрат.

Вчинені ОСОБА_2 злочини за ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ч.3 ст.27 ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ч.1 ст.304 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд зауважує, що від скоєного обвинуваченим ОСОБА_2 злочину за ч.3 ст.27 ч.2 ст.194 КК України у кримінальному провадженні є потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до абзацу п'ятого частини четвертої статті 469 КПК України у редакції Закону №1950-VIII від 16.03.2017 - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суду було надано такі письмові згоди потерпілих на укладення угоди про визнання винуватості прокурором та підозрюваним, а також у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що надали таку згоду прокурору, проти затвердження угоди не заперечують, покарання у виді штрафу вважають доцільним, збитки їм відшкодовані.

Суд заслухав сторони і переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відтак суд дійшов висновку, що угода відповідає вимогам КПК України.

Перевіряючи узгоджене сторонами покарання на відповідність вимогам Кримінального кодексу України суд зауважує, що вчинені ОСОБА_2 злочини відноситься до категорії тяжких злочинів, за кожен з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що останній раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, працює приватним підприємцем, має на утриманні малолітнього сина, який мешкає разом з ним, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчинених злочинах визнав повністю, щиро покаявся. Прокурор зауважила, що на досудовому слідстві ОСОБА_2 активно сприяв розкриттю злочину. Потерпілі у судовому засіданні підтвердили суду, що обвинувачений добровільно відшкодував завдані збитки, претензій до нього вони не мають.

Відтак, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст.67 КК України суд визнає повторність, рецидив злочинів та вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Відтак, беручи до уваги наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд вважає, що сторонами при призначені покарання обгрунтовано застосування ст.69 КК України, а саме перехід до більш м'якого виду основного покарання - штрафу - не зазначеного в санкціях ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ч.1 ст.304.

Суд переконався, що обвинувачений має змогу виконати взяті на себе зобов'язання та сплатити штраф, обвинувачений пояснив, що працює приватним підприємцем, має власні грошові заощадження з яких і виплатить штраф.

Вивчаючи визначений в угоді розмір штрафу, суд заслухав сторони, які пояснили, що виходили із тих міркувань, що злочини за ч.2 ст.194, за ч.1 ст.263, за ч.1 ст.304 є тяжкими злочинами, відповідно до ч.ч.3, 4 ст.12 КК України, до цієї категорії відносяться злочини, за які, в тому числі, передбачено покарання у виді штрафу у розмірі від десяти до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тому суд вважає обгрунтованим узгоджене сторонами покарання за ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 гривень; за ч.3 ст.27 ч.2 ст.194, ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 204 000 гривень; за ч.1 ст.263, ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 11 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 187 000 гривень; за ч.1 ст.304, ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 11 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 187 000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Беручи до уваги наявність сукупності чотирьох тяжких злочинів, наявність непогашеної судимості у обвинуваченого, наявність обставин, що обтяжують покарання, а саме повторність, рецидив злочинів та вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, суд вважає за доцільне застосувати у відповідності до ч.1 ст.70 КК України часткове складання призначених покарань при визначенні остаточного покарання.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України витрати, пов'язані із залученням експертів слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16.05.2017 року у кримінальному провадженні №12016050220000912 від 22.05.2016 року вже було вирішено долю речових доказів, заявлених також у даному кримінальному провадженні, також прийнято рішення частину речових доказів - 3 складові кнопок «Альфа», бігунок з брелоком застібки-блискавки, обвуглені залишки, один металевий фрагмент, первинні упаковки, фрагменти ґрунту у трьох сейф-пакетах, частина предмету, схожого на спусковий важіль, металеві фрагменти, первинні упаковки, в одному сейф-пакеті №3026043, один недопалок, предмет, схожий на кільце від гранати, частина предмету, схожого на спусковий важіль, в двох сейф-пакетах № 2411219 та 2411221 - зберігати в камері речових доказів Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню №12017050220000060.

Відтак, відповідно до ст.100 КПК України слід вирішити питання лише щодо наведеної частини речових доказів, які вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 16.05.2017 року постановлено зберігати у камері речових доказів Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області до прийняття остаточного рішення по даному кримінальному провадженню №12017050220000060.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського міського суду від 30.04.2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 64 000 гривень, терміном до 27.06.2017 року включно. 03.05.2017 року заставодавцем ОСОБА_11 було внесено заставу за ОСОБА_2 у повному розмірі (квитанція від 03.05.2017 №0.0.757532248.1) Відповідно до ухвали слідчого судді на підставі ст.194 КПК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки прибувати до слідчого із встановленою періодичністю, не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора із населеного пункту, в якому він зареєстрований, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання.

Підстав для скасування або зміни вказаного запобіжного заходу не встановлено, відповідних клопотань не заявлено.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 26 травня 2017 року укладену у місті Торецьку між прокурором Кучеренко Р.В. та підозрюваним ОСОБА_2 про визнання останнім винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ч.3 ст.27 ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ч.1 ст.304 КК України.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194, ч.3 ст.27 ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ч.1 ст.304 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання:

- за ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі десять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 гривень;

- за ч.3 ст.27 ч.2 ст.194 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі дванадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 204 000 гривень;

- за ч.1 ст.263 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі одинадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 187 000 гривень;

- за ч.1 ст.304 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі одинадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 187 000 гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 17 650 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 300 050 (триста тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати: на проведення вибухо-технічної експертизи №2/21-89 від 30.01.2017 року 1100 (одна тисяча сто) гривень 50 копійок; на проведення судової криміналістичної експертизи №1715 від 30.11.2016 року 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок; на проведення комплексної автотоварознавчої та товарознавчої експертизи №1726/1733 від 12.12.2016 року 8587 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок; на проведення молекулярно-генетичної експертизи №630 від 06.02.2017 року 1852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) гривні 34 копійки; на проведення молекулярно-генетичної експертизи №551 від 22.12.2016 року 2116 (дві тисячі сто шістнадцять) гривень 96 копійок; на проведення вибухо-технічної експертизи №2/21-99 від 26.01.2017 року 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень 80 копійок, а усього загальна сума процесуальних витрат 17532 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 80 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді застави.

Після набрання вироком законної сили заставу за ОСОБА_2 в сумі 64000 (шістдесят чотири тисячі) гривень, внесену згідно квитанції від 03.05.2017 №0.0.757532248.1 на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського міського суду від 30.04.2017 на розрахунковий рахунок: отримувач платежу - ТУ ДСА України в Донецькій області, рахунок №37311047011792, найменування установи банку - ДКСУ м.Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26288796 - повернути заставодавцю ОСОБА_11.

Речові докази: три складові кнопок «Альфа», бігунок з брелоком застібки-блискавки, обвуглені залишки, один металевий фрагмент, первинні упаковки, фрагменти ґрунту у трьох сейф-пакетах, частина предмету, схожого на спусковий важіль, металеві фрагменти, первинні упаковки, в одному сейф-пакеті №3026043, один недопалок, предмет схожий на кільце від гранати, частина предмету, схожого на спусковий важіль в двох сейф-пакетах №2411219 та №2411221, зразки крові ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які зберігаються в камері схову Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя: