Рішення № 67348254, 19.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №910/6509/17За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 33 746,00 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ніколаєв В.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 33 746,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного комплексного автострахування № 06/0678056/2410/15 від 02.12.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6509/17, розгляд справи призначено на 22.05.2017.

12.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті на користь позивача, і зазначає про необхідність урахування коефіцієнта фізичного зносу, як це передбачено ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

13.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація.

У судовому засіданні 22.05.2017 судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 06.06.2017.

Представник позивача у судове засідання 06.06.2017 з'явився.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2017 подав письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, у яких зазначив, що коефіцієнт зносу замінених складових, що підлягають заміні (відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів) розрахованих ПрАТ «СК «ТАС» становить 0,37 %, на підвтердження чого додав до доповнень Звіт № 206/17 про визначення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, від 05.06.2017, тобто 6 297,37 грн., а отже сума страхового відшкодування в порядку регресу має становити 27 958,63 грн.

У судовому засіданні 06.06.2017 судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 19.06.2017.

16.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши у судовому засіданні 19.06.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.

Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є сума страхового відшкодування у розмірі 24 448,63 грн.

Представник відповідача у судове засідання 19.06.2017 з'явився та надав усні пояснення по суті спору.

У судове засідання представник позивача не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколом судового засідання від 06.06.2017 та розпискою про оголошення перерви від 06.06.2017, відповідно до якої, представник позивача присутній у судовому засіданні 06.06.2017 повідомлений, про те, що наступне судове засідання відбудеться 19.06.2017 о 10:55 год.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.06.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (страховик) та Приватним акціонерним товариством «Миронівська птахофабрика» (страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного автострахування (далі - Договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є Приватне акціонерне товариство «Миронівська птахофабрика».

Строк дії договору встановлено з 25.12.2015 по 24.12.2016 (п. 25 Договору добровільного страхування).

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

15.07.2016 о 17 год. 30 хв., ОСОБА_3, по вул. Польова, 1, в с. Степанці, Канівського району, Черкаської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_5, під час виконання маневру повороту праворуч, виїхав з другорядної на головну дорогу, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого, здійснив зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1. В результаті зазначених дій вищевказані автомобілі зазнали технічні пошкодження.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.08.2016 у справі № 697/1550/16-п встановлено порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з рахунком № 132 від 21.07.2016, виставленим власнику застрахованого транспортного засобу СТО, а саме ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 34 256,00 грн.

Статтею 988 Цивільного кодексу України визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Позивач з урахуванням умов Договору, склав страховий акт № НОМЕР_4 від 09.08.2016, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 34 256,00 грн.

На підставі складеного страхового акту № НОМЕР_4 від 09.08.2016 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 34256,00 грн. на рахунок СТО, ФОП ОСОБА_4, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 0034483 від 10.08.2016.

Як зазначає Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" у своїй позовній заяві, з метою врегулювання спору, на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» позивачем було направлено Заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації вих. № 03-17/14747 від 24.11.2016.

У відповідь на вказану заяву відповідач листом вих. № 2305 від 22.03.2017 відмовив у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності Висновку авто товарознавчого дослідження щодо розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на складові, що потребують заміни, в результаті ДТП, що мала місце 15.07.2016.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_5, яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_3

Доказів того, що ОСОБА_3 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_5, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що дана особа керувала вказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_5, відшкодовується ним як законним володільцем цього транспортного засобу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 уклав з Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АЕ/5310545, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_5.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_3 експлуатував автомобіль марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_5, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АЕ/5310545 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Щодо заперечень відповідач проти розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті на користь позивача, і зазначення про необхідність урахування коефіцієнта фізичного зносу, як це передбачено ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) (п. 7.39 Методики).

Як вбачається з доданого до поданих відповідачем доповнень до відзиву на позовну заяву Звіту № 206/17 про визначення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, від 05.06.2017, коефіцієнт зносу замінених складових, що підлягають заміні (відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів) становить 0,37 %.

В подальшому, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом, у якій позивач, зменшив розмір позовних вимог на суму коефіцієнту фізичного зносу (0,37 %), згідно наданого відповідачем Звіту про визначення коефіцієнту фізичного зносу.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (34 256,00 грн.); визначені полісом №АЕ/5310545 розміри лімітів відповідальності (50 000,00 грн.) та франшизи (510,00 грн.), а також, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24 448,63 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний код: 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25; ідентифікаційний код: 23510137) страхове відшкодування в розмірі 24 448 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок вісім) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2017.

Суддя О.А. Грєхова