Постанова № 67346383, 19.06.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2017 р. справа №818/690/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дахно В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Лебединського відділу поліції Сумського РВП про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Лебединського відділу поліції Сумського РВП, та уточнивши позовні вимоги, просить визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненадання йому відповіді на питання 2 його заяви №161 від 18.04.2017 року; визнання неправомірною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо незалучення його до перевірки та взяття участі у цій перевірці та зобов"язання надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 18.04.2017 року №161. Свої вимоги мотивує тим, що 18.04.2017 він звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою, у якій просив внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст.ст. 191, 364, 366 КК України по факту заволодіння коштами сільських рад шляхом службового підроблення та зловживання службовим становищем керівником Лебединського казначейства. Також просив, якщо до внесення вказаних відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку та вказати Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки. Крім того, просив залучити його до перевірки у випадку, якщо Лебединський ВП буде її проводити. Проте, з листа від 28.04.2017 №6026 вбачається, що Лебединський ВП Сумського РВП не надав відповіді на 2 та 3 питання його заяви, а саме: не названі особи, які ініціювали та виконали перевірку, не вказані закони, якими вони керувались при проведенні цієї перевірки, не залучили позивача до проведення перевірки. На думку позивача, відповідач повністю проігнорував вимоги 2 та 3 його заяви №161, чим порушив та обмежив його право на участь у перевірці та на своєчасне отримання обґрунтованої відповіді, передбачені ст. 40 Конституції України та ст. ст. 15, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян".

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив також компенсувати йому судові витрати, що складаються із витрат, пов'язаних із прибуттям у судове засідання, добових та компенсації за відрив від звичайних занять.

Представник відповідача Дахно В.П. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 18.04.2017 звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою №161, у якій просив:

1) внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст.ст. 191, 364, 366 КК України по факту заволодіння коштами сільських рад шляхом службового підроблення та зловживання службовим становищем керівником Лебединського казначейства ОСОБА_3;

2) якщо до внесення вказаних відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, просить назвати осіб, які ініціювали та виконали цю перевірку та вказати Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки;

3) якщо Лебединський ВП буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, то просить залучити його до цієї перевірки (а.с.5).

За результатом розгляду вказаної заяви, листом від 28.04.2017 №6026 Лебединське ВП Сумського РВП повідомило ОСОБА_1 про те, що було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що відповідно до ст. 85 Бюджетного кодексу України за рішенням відповідної місцевої ради можуть здійснюватись видатки, не внесені до місцевих бюджетів цим кодексом. У зв'язку з цим Лебединське УДКСУ Сумської області звернулось до сільських рад Лебединського району Сумської області з проханням винайти можливість щодо виділення коштів з сільського бюджету на виготовлення проектно-кошторисної документації та на капітальний ремонт підлоги першого поверху приміщення Лебединського УДКСУ, яка знаходилась в аварійному стані, в якому обслуговуються розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, в тому числі і сільські ради. Кошти на капітальний ремонт приміщення Лебединського УДКСУ Сумської області виділялись на підставі рішень сесій сільських рад та договорів на передачу між бюджетних трансфертів, в яких визначено цільове їх використання (а.с.6).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15 та 16 вищевказаного Закону.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян").

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Суд, проаналізувавши відповідь Лебединського ВП Сумського РВП Головного управління Національної поліції в Сумській області від 28.04.2017 №6026 на звернення ОСОБА_1 №161 від 18.04.2017 зазначає, що в порушення вимог ст.19 Закону України "Про звернення громадян", позивачу не надано відповідь щодо всіх порушених у заяві питань, а саме, не названі особи, які ініціювали та виконали несанкціоновану перевірку, не вказані Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки.

Таким чином, заява позивача не розглянута по суті, заявнику не надано повну та обґрунтовану відповідь на поставлені в зверненні питання.

Крім того, позивач просив бути присутнім під час розгляду його заяви.

Таке право позивача передбачене статтею 18 Закону України "Про звернення громадян", у відповідності до якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Проте, відповідач не забезпечив ОСОБА_1 реалізацію цих прав, не зазначивши жодних причин.

Також, рішення відповідача про відмову в задоволенні вимог, викладених у заявах позивача, доведено до його відома без посилання на норми законодавства, що регулюють поставлені питання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головне управління Національної поліції в Сумській області, Лебединський відділ поліції Сумського РВП, як суб'єкти владних повноважень, не довели належними та допустимими доказами факт розгляду заяви позивача у відповідності до вимог діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на питання 2 його заяви №161 від 18.04.2017 року; визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо незалучення ОСОБА_1 до перевірки та взяття участі у цій перевірці; зобов"язати Головне управління Національної поліції в Сумській області надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 18.04.2017 року №161.

Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Згідно зі ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" №590 від 27.04.2006 передбачено, що компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

При цьому, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Так, на підтвердження судових витрат, що пов'язані із прибуттям до суду 07.06.2017, позивач надав проїзні документи: АААГ 688763 на суму 37 грн., №4430677 П на суму 34,96 грн., №877054 ГГГР на суму 4 грн., а всього на загальну суму 75,96 грн., які підтверджують факт понесення витрат позивача на прибуття до суду 07.06.2017.

Отже, витрати на переїзд можуть бути відшкодовані в сумі вартості наданих позивачем квитків, а саме 75,96 грн., решта витрат на проїзд, що вказана позивачем, документально не підтверджена.

Що стосується вимог позивача про компенсацію витрат за відрив від звичайних занять, суд зазначає слідуюче.

ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1.

19.06.2017 року в судовому засідання позивачем було заявлено клопотання про компенсацію за відрив від звичайних занять за 7 та 19 червня 2017 року.

Відповідно до пояснень позивача, його поїздка для участі в судовому засіданні у м.Сумах, враховуючи відстань 70 км. від с. Будилка та розклад руху автобусів, забирає не менше 4-8 годин часу.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з розглядом даного позову, позивачем було здійснено відрив від звичайних занять: 07.06.2017 та 19.06.2017, коли він приймав участь у судовому засіданні.

Також позивач зазначив, що 07.06.2017 року він виїхав з АС Чупахівка о 06:45, на автобусі, що проходить через село в якому проживає позивач, що слідував до м. Суми.

Судовий розгляд справи у приміщенні Сумського окружного адміністративного суду розпочався 07.06.2017 о 10 год. 32 хв. та тривало до 10 год. 38 хв. (а.с.23).

Відбувши судове засідання, ОСОБА_1 виїхав з м. Суми 07.06.2017 о 12 год. 10 хв., що підтверджується відповідним квитком (а.с.29).

Таким чином, відрив від звичайних занять позивача склав 7 години (з 6:45 по 14:00).

Крім того, 19.06.2017 року у приміщенні Сумського окружного адміністративного суду відбувся судовий розгляд справи з 14:40 год та тривало до 16:23 год (а.с.31).

Враховуючи час та відстань для поїздки позивача для участі в судовому засіданні у м.Сумах, відрив від звичайних занять 19.06.2017 склав 8 години.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" № 590 від 27 квітня 2006 року компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Отже, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" № 590 від 27 квітня 2006 року не містить вимог про документальне підтвердження відриву від звичайних занять.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 складає 3200 грн.

Таким чином, враховуючи, час необхідний позивачу для прибуття до суду та участь у судовому засіданні, суд вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області підлягає компенсація за відрив від звичайних занять у розмірі 300 грн., а саме:

07.06.2017 (3200 мін.зарплата/20 дн.=160грн./8 год.=20грн.*7 год.) =140 грн.,

19.06.2017 (3200 мін.зарплата/20 дн.=160грн./8 год.=20грн.*8 год.) =160 грн.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути 375,96 грн. (75,96+300).

Підстав для виплати добових позивачу суд не вбачає, виходячи з наступного.

Позивач просить компенсувати добові в сумі 60 грн., посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (далі - постанови КМ України № 590) та на Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі - Інструкція).

Суд зазначає, що постановою КМ України №590, на яку послався позивач, не передбачено компенсацію добових витрат у зв'язку з участю у судових засіданнях по адміністративній справі.

Крім того, положення Інструкції також не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки її нормами врегульовані питання пов'язані зі службовими відрядженнями працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Отже, суд не може взяти до уваги розрахунок судових витрат позивача та його доводи про можливість застосування при складенні цього розрахунку нормативних документів, які регулюють оплату витрат на відрядження, так як вказані документи регулюють виплату добових та оплату вартості проїзду особам, які виконують професійні обов'язки поза межами того населеного пункту, де розташоване їх місце роботи, а не їх місце проживання.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Лебединського відділу поліції Сумського РВП про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на питання 2 його заяви №161 від 18.04.2017 року.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо незалучення ОСОБА_1 до перевірки та взяття участі у цій перевірці.

Зобов"язати Головне управління Національної поліції в Сумській області надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_1 від 18.04.2017 року №161.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул.Г.Кондратьєва,23, ідентифікаційний код 40108777) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 275,96 грн. (двісті сімдесят п"ять грн. 96 коп.) в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя C.О. Бондар

Повний текст постанови виготовлений 21 червня 2017 року.