Постанова № 67346224, 22.06.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/604/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Пляшкової К.О.,

за участі

секретаря судового засідання:Ларіної П.Є.,

представника позивача:не прибув,

представника відповідача:не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Сталь» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення від 15.02.2017 № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Сталь» (далі позивач, ПрАТ «Сталь») до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі відповідач, Офіс) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.02.2017 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом від 17.10.2016 № 55/28-05-40/13386478 встановлено порушення термінів подання звіту про нарахування заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за червень 2016 року. На підставі вказаного акта перевірки винесено рішення від 01.11.2016 № НОМЕР_2, яким визначено ПАТ «Сталь» до сплати штраф у сумі 170,00 грн. Однак, вказане рішення скасовано рішенням ДФС та зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби винести нове рішення. 15.02.2017 № НОМЕР_1 винесено рішення, яким визначено ПАТ «Сталь» до сплати штраф у сумі 170,00 грн. Позивач подав скаргу від 27.02.2017 б/н на рішення від 15.02.2017 № НОМЕР_1 до Державної фіскальної служби України, на яку 05.04.2017 отримав рішення ДФС від 28.03.2017 № 6225/6/99-99-11-02-02-25, в якому зазначено, що оскаржене рішення є повторним, вже вирішеним по суті та не підлягає повторному розгляду.

Позивач вважає рішення від 15.02.2017 № НОМЕР_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки платники податків, які здійснюють свою діяльність на території проведення АТО звільняються від відповідальності за порушення строків подання податкової звітності на весь період дії форс-мажорних обставин (проведення АТО) за умови наявності сертифіката ТПП України про форс-мажорні обставини. У позивача наявні сертифікати ТПП від 18.07.2014 № 614 та № 615, якими підтверджено настання форс-мажорних обставин щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації, та законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів.

Крім того, позивач вважає, що рішення про накладення штрафних санкцій підлягає скасуванню внаслідок порушення Офісом та ДФС строків розгляду скарг позивача на рішення від 01.11.2016 № НОМЕР_2 за приписами абз. 2 п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України в силу цих імперативних положень закону.

Також, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутня інформація про номер рахунку платника єдиного внеску в установі банку та код банку. Більше того, у графі «місце прийняття» зазначено «Офіс великих платників ДФС», тобто відомості про орга, який прийняв рішення, а не місце його прийняття.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності (арк. спр. 108).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, подав до матеріалів справи заперечення проти адміністративного позову, у яких зазначив, що згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 7.5.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних податкової звітності ПрАТ «Сталь» з питань неподання (несвоєчасного подання) звіту про нарахування заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за червень 2016 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2016 № 55/28-05-40/13386478. Проведеною перевіркою встановлено, що звіт за червень 2016 року фактично поданий товариством до фіскального органу 21.07.2016 № НОМЕР_3 (граничний термін подання 20.07.2016), тобто з порушенням граничних термінів, визначених законом. Позивач не скористався порядком продовження граничних строків подання звітності, визначеним Податковим кодексом України. Так, відповідно до пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України позивач, з метою продовження граничних строків для подання податкової декларації, повинен був звернутися із письмовим запитом, про те, що він внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально - сертифікатом ТТП України (який є лише підставою) не мав можливості складати та подавати податкову звітність. Однак, ПрАТ «СТАЛЬ» не повідомило контролюючий орган, про звернення до будь-якого територіального органу ДФС України із заявою про відстрочення терміну сплати єдиного внеску, не надано інформацію (документи) щодо результатів розгляду такої заяви (арк. спр. 140-143).

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності (арк. спр. 239).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач, Публічне акціонерне товариство «Сталь» (ПАТ «Сталь»), зареєстрований як юридична особа 15.12.1993 № 13821200000002306, ідентифікаційний код: 13386478, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, б. 54 (арк. спр. 14-18).

12 травня 2017 року відбулася державна реєстрація зміни повного та скороченого найменування позивача на Приватне акціонерне товариство «Сталь» (ПрАТ «Сталь»), що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.05.2017 (арк. спр. 114-121).

На виконання вимог Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) позивач 21.07.2016 подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС) звіт від 21.07.2016 № НОМЕР_3 про нарахування заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за червень 2016 року (арк. спр. 177-212).

17 жовтня 2016 року СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у звіті про нарахування заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування ПАТ «Сталь» за червень 2016 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2016 №55/28-05-40/13386478 (арк. спр. 19-21).

За даними камеральної перевірки ПАТ «Сталь» несвоєчасно подало звіт про нарахування заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за червень 2016 року, а саме: граничний термін подання 20.07.2016, дата отримання органом ДФС 21.07.2016.

СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС за несвоєчасне подання звітності на підставі пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 винесло рішення від 01.11.2016 № НОМЕР_2, яким до ПАТ «Сталь» застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн (арк. спр. 22).

Позивач подав скаргу від 14.11.2016 б/н на рішення від 01.11.2016 № НОМЕР_2 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якій просив скасувати рішення (арк. спр. 24-26).

Рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.12.2016 № 12017/10/28-10-10-4-33 скаргу від 14.11.2016 б/н залишено без задоволення, а рішення від 01.11.2016 № НОМЕР_2 без змін (арк. спр. 28-30).

Позивачем 29.12.2016 подано скаргу до Державної фіскальної служби України (ДФС), в якій позивач просив скасувати рішення від 01.11.2016 № НОМЕР_2 (арк. спр. 32-35).

Рішенням ДФС від 25.01.2017 № 1515/6/99-99-11-02-025 внаслідок винесення рішення не за встановленою формою, що є порушенням п. п. 6 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.04.2016 за № 609/28739) (далі-Інструкція), скасовано рішення від 01.11.2016 № НОМЕР_2, повідомлено платника, що таке порушення не скасовує суму штрафної санкції, зобовязано Офіс великих платників податків ДФС винести та направити нове рішення, згідно вимог чинного законодавства (арк. спр. 36-38).

Запорізьким управлінням Офісу за несвоєчасне подання звітності на підставі пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 винесено рішення від 15.02.2017 № НОМЕР_1, яким до ПАТ «Сталь» застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн (арк. спр. 23).

Позивачем, подано скаргу від 27.02.2017 б/н до ДФС, в якій позивач просив скасувати рішення від 15.02.2017 № НОМЕР_1 (арк. спр. 40-44).

ДФС рішенням від 28.03.2017 № 6225/6/99-99-11-02-02-25 визнала порушене питання повторним та визнала скаргу такою, що не підлягає розгляду (арк. спр. 45-46).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його страхування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 2464.

Так, пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З огляду на положення частини першої статті 4 Закону № 2464, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органів доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з пунктом 8 статті 9 Закону № 2464, пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.04.2016 року № 441, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.05.2016 за № 682/28812), страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно- правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у частині подання Звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до фіскальних органів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

За порушення пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 16 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.04.2016 за № 609/28739. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника.

Як вже вищевказано, судом встановлено, що позивачем до фіскального органу подано звіт про нарахування заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2016 року з порушенням граничних термінів його подання на 1 день.

Отже, з огляду на положення пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, фіскальний орган має законне право застосувати до позивача штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Що стосується тверджень позивача про неможливість застосування фіскальним органом штрафних санкцій до платника єдиного внеску, що здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), згідно із статтею1 якого період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Законом № 1669-VII, який набрав чинності 15.10.2014, у Законі № 2464 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

Виключення вказаної норми із Закону № 1669 дає підстави вважати, що положення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 також втратили чинність з 01 січня 2016 року.

З огляду на все вищевикладене, судом встановлено, що після 01.01.2016 позивач не звільнявся від обовязку своєчасно подавати звітність за червень 2016 року та, відповідно, фіскальний орган не звільнявся від обовязку застосування штрафних санкцій за порушення платником вимог Закону № 2464 щодо своєчасного подання звітності.

Більш того, слід зазначити, що з 14.04.2014 по 31.12.2015 Законом № 1669 не скасовувались обов'язки, визначені частиною другою статті 6 Закону № 2464, а лише надавалась можливість платникам єдиного внеску на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, і, як наслідок, законодавець звільняв позивача від застосування штрафних санкцій і пені з боку фіскальних органів у разі виконання наведених вимог Закону щодо наявності заяви та сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Судом встановлено, що позивачем отримані сертифікати Торгово-промислової палати від 23 вересня 2014 року № 614 та № 615 про засвідчення форс-мажорних обставин терміном з 18 липня 2014 року щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів, та щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації (арк. спр. 48-49, 50-51).

Однак ці сертифікати жодним чином не стосуються звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань платника єдиного внеску.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) (далі Регламент), тут і надалі у редакції чинній на час отримання позивачем сертифікатів, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Заява на засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) подається за підписом керівника підприємства, організації або, за його дорученням, довіреною особою. В заяві вказуються наявність за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом встановлених зобов'язань, передбачений ними термін, обсяги і умови їх виконання, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), початок їх виникнення і термін дії, які, на думку зацікавленої сторони, унеможливили виконання цих зобов'язань. Окремо, у випадку наявності, в заяві вказуються договором (контрактом) або нормативним актом передбачені обставини, що звільняють сторони від відповідальності, перераховані події, які сторони погодилися вважати (або нормативний акт встановлює) форс-мажорними, орган країни, що засвідчує/підтверджує факт настання обставин форс-мажору; термін повідомлення сторони про їх настання, які саме зобов'язання за договором (контрактом) не можуть бути виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), з посиланням та наданням доказів таких обставин (пункт 6.3 розділу 6 Регламенту).

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (пункт 6.11 розділу 6 Регламенту).

Згідно з пунктом 6.12 розділу 6 Регламенту сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов'язків / обов'язкових платежів вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, зобов'язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов'язків / здійснення обов'язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема, про неможливість здійснення господарської діяльності тощо.

Отже, з огляду на вищевикладене, можна дійти висновку, що сертифікат (висновок) ТПП обовязково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що обєктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обовязку зі сплати податків.

Оскільки дія кожного окремого сертифіката (висновка) ТПП, наданого у кожному конкретному випадку, обмежується датою надання такого сертифікату, чинність такого документа може поширюватися на правовідносини, що виникли з дати настання форс-мажорних обставин (з дати початку АТО) у конкретному випадку і до дати надання такого сертифіката (висновку).

Дослідженням сертифікатів встановлено, що у них зазначено, що на момент видачі сертифікату ТПП України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (арк. спр. 48-49, 50-51).

Тобто, сертифікати не містять у собі всіх відомостей, визначених пунктом 6.12 розділу 6 Регламенту (виконання яких саме податкових зобовязань настало або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин).

Слід також зазначити, що сертифікати, з огляду на розділ 6 Регламенту, не можуть засвідчувати настання будь-яких форс-мажорних обставин у липні 2016 року, оскільки, як вже вищевказано, сертифікат вичерпує свою дію датою надання такого сертифіката.

Отже, суд дійшов висновку, що наявність сертифікатів ТПП від 23 вересня 2014 року № 614 та № 615 не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та не має наслідком його скасування.

Щодо посилання позивача порушення фіскальними органами строків розгляду його скарг, суд зазначає таке.

Процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті, врегульовано Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 178/28308 (далі Порядок № 1124).

Відповідно до частини першої Розділу ІV Порядку № 1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобовязаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Більш того, такий строк розгляду скарг платника закріплений й у частині 14 статті 25 Закону № 2464.

Судом встановлено, що скарги позивача розглянуті з дотриманням 30-денного терміну їх розгляду.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1.4 статті 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), регулюються виключно Законом України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464).

Тобто, на правовідносини, врегульовані Законом № 2464 положення Податкового кодексу України не розповсюджуються.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що відсутність у правильному за своїм змістом та формою рішенні від 15.02.2017 № НОМЕР_1 таких відомостей, як інформація про номер рахунку платника єдиного внеску в установі банку та код банку, а також зазначення органу прийняття рішення замість місця його прийняття, не має наслідком скасування такого рішення.

Твердження позивача про перевищення фіскальними органами своїх повноважень при розгляді скарг ПАТ «Сталь» судом не оцінюються та до уваги не приймаються, оскільки рішення прийняті за результатами розгляду скарг позивача, а також дії фіскальних органів при складанні таких рішень, не є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Таким чином, перевіривши спірне рішення від 15.02.2017 № НОМЕР_1 згідно з вимогами частини третьої статті 2 КАС України, суд вважає, що за наведеними позивачем підставами адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У зв'язку із відмовою у задоволені позову судові витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 червня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Сталь» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 23 червня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1