Постанова № 67345843, 07.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2016 р. Справа № 804/5648/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), податковий борг в сумі 13 117,11 грн. з єдиного податку з фізичних осіб (код платежу 18050400, р/р 31410699700013, одержувач УДКСУ у м.Дніпродзержинську, код 38028555, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 13 117,11 грн., у звязку з самостійно задекларованими сумами у відповідності до поданих до контролюючого органу податкових декларацій від 09.11.2015 р. №1500034716 та від 08.02.2016 р. №1600009972 та нарахованої контролюючим органом у відповідності до норм чинного податкового законодавства пені в сумі 189,86 грн.

Згідно п. 3 ч. 5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

При цьому ч.3 цієї статті встановлено десятиденний строк з дня одержання відповідачем копії ухвали про відкриття скороченого провадження у справі на подання останнім заперечень проти позову у цій справі, або його визнання.

Протягом встановленого терміну відповідачем не були подані заперечення проти позову та необхідні документи або заява про визнання позову.

Зважаючи на приписи п.3 ч.1 ст.183-2 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку скороченого провадження за наявними у справі доказами, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1І.) було подано до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, а саме: податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця №1500034716 від 09.11.2015 р. в сумі 10386,31 грн., нарахована сума була самостійно платником податку частково погашена в сумі 4356,10 грн., залишок несплаченої задекларованої суми складає в розмірі 3030,21 грн. та податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця №1600009972 від 08.02.2016 р. в сумі 6897,04 грн.

При цьому, контролюючим органом на підставі норм ст.129 ПК України відносно ФОП ОСОБА_1 нараховано пеню в сумі 189,86 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відтак, сума яка підлягає сплаті складає у розмірі 13 117,11 грн.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Так, згідно п.293.1 та п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

При цьому п.295.1 та п.295.2 ст.295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Так, п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При цьому нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

17.09.2015 р. за №3076-23 контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» на загальну суму 7634,21 грн., яка була направлена на адресу ФОП ОСОБА_1, однак повернувся конверт з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

Отже, з урахуванням вищезазначеного та у відповідності до п.59.5 ст.59 ПК України судом встановлено, що контролюючим органом на адресу ФОП ОСОБА_1 вже було надіслано податкову вимогу форми «Ф» від 17.09.2015 р. за №3076-23, а отже надсилання додатково податкової вимоги на адресу відповідача чинним податковим законодавством не передбачено.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Станом на час розгляду справи доказів погашення відповідачем податкового боргу на загальну суму 13 117,11 грн. суду не надано, натомість позивачем суду надана довідка, згідно якої сума боргу ФОП ОСОБА_1. складає 13 117,11 грн.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п.95.1, п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем-субєктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості із сплати податкового боргу по авансовим внескам з єдиному податку з фізичних осіб, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), податковий борг в сумі 13 117,11 грн. (тринадцять тисяч сто сімнадцять грн., 11 коп.) з єдиного податку з фізичних осіб на користь державного бюджету (код платежу 18050400, р/р 31410699700013, одержувач УДКСУ у м.Дніпродзержинську, код 38028555, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу, з урахуванням приписів ч. 8 ст. 183-2 цього Кодексу, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровській окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_2