Ухвала суду № 67338927, 15.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/4384/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Роман О.А.

№ 758/9604/16-ц Доповідач-ЧобітокА.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року позивач пред'явив вказаний позов до відповідача та зазначав,що 21.01.2008 року було укладено з відповідачем кредитний договір №2622/01108/71-002, відповідно до умов якого ВАТ «Сведбанк» надав останньому кредит в сумі 74 000,00 доларів США строком до 14.01.2033 року зі сплатою 11.9 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальником за цим кредитним договором 21.01.2008 року було укладено договір іпотеки № 2622/0108/71-002-Z-1,за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_2 передав іпотекодержателю ВАТ «Сведбанк» нерухоме майно однокімнатну квартиру АДРЕСА_1,загальною площею 38,40кв.м,житловою площею - 17,70 кв.м.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «Сведбанк» передає ПАТ «Дельта-Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами,внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях.

Посилаючись на вказані обставини та невиконання позичальником умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка становить 1 195828,47 грн. на 31.07.2015 року, позивач просив в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на вказану квартиру.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким позов задовольнити. Зазначає,що суд помилково прийшов до висновку про відсутність у позивача права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,оскільки такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки передбачений чинним законодавством,про що сторони домовилися в п.12.3 договору іпотеки.

Вислухавши доповідь судді,пояснення представників сторін ,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено,що 21.01.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2622/01108/71-002, відповідно до умов якого ВАТ «Сведбанк» надав останньому кредит в сумі 74 000,00 доларів США строком до 14.01.2033 року зі сплатою 11.9 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальником за цим кредитним договором 21.01.2008 року сторонами було укладено договір іпотеки № 2622/0108/71-002-Z-1,за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_2 передав іпотекодержателю ВАТ «Сведбанк» нерухоме майно однокімнатну квартиру АДРЕСА_2,загальною площею 38,40кв.м,житловою площею - 17,70 кв.м.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги,відповідно до якого в порядку,обсязі та на умовах,визначених даним договором ПАТ «Сведбанк» передає ПАТ «Дельта-Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами,внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених вище зобов'язаннях.

Пунктом 11 іпотечного договору передбачено,що іпотеко держатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково,в т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотеко держателю суму кредиту,проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість,не сплатить платежі та штрафи,що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках передбачених основним зобов'язанням та цим договором,у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу ,так і процентів за ним) .

Згідно з п.п.12,12.1,12,2,12,3 іпотечного договору за вибором іпотеко держателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотеко держателя:за рішенням суду,у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса,іншим способом,що буде передбачений законодавством на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд виходив з того, що вказаним іпотечним договором не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає такий висновок суду відповідним обставинам справи, вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами та правовим позиціям Верховного Суду України у справах 6-1851 цс 15, 6-1685 цс 16, 6 -1243 цс 16.

Так Верховний суд зазначив,що частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

В правовій позиції у справі за №6-679цс17 Верховний суд України зазначив, що аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин відсутність в договорі іпотеки сторін домовленості щодо задоволення вимог іпотеко держателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки або надання права іпотеодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу унеможливлює застосування такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки як визнання права власності за іпотеко держателем на нерухоме мано за рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що в договорі сторони зазначили про інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, що буде передбачений законодавством на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, не позбавляє його права звернутися з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем на предмет іпотеки за рішенням суду в даному випадку висновків суду не спростовують .

До того ж колегія суддів вважає,що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав в інший спосіб передбачений ЗУ «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст. 304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -