Рішення № 67337118, 01.06.2017, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3196/15-ц Провадження № 2/450/587/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -ОСОБА_1. при секретарі -ОСОБА_2

за участю :

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори, третя особа : яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6, про зобовязання внесення змін до свідоцтва право на спадщину.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори, позовні вимоги якого пізніше уточнив, в якому просить суд зобовязати ОСОБА_5 Львівську державну нотаріальну контору внести зміни до: свідоцтва від 11.05.2007 року про право на спадщину за законом (спадкова справа № 646 за 2006 рік), виданого ОСОБА_5 Львівською державною нотаріальною конторою спадкоємцю ОСОБА_6 на спадкове майно ОСОБА_6, який помер 26.05.2006 року, шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкував ОСОБА_6, як спадщину за законом, на одну другу частку в спадщині та видавши ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно - одну другу житлового будинку за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Черепин, вул. Без назви, 48, що належала померлому ОСОБА_6 на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Пустомитівською державною нотаріальною конторою (оригінал свідоцтва про право на спадщину 14.02.1992 року посвідчений Пустомитівською державною нотаріальною конторою та зареєстрований в реєстрі за № 1- 436); свідоцтва від 25.09.2007 року про право на спадщину за законом (спадкова справа № 646 за 2006 рік), виданого ОСОБА_5 Львівською державною нотаріальною конторою спадкоємцю ОСОБА_6 на спадкове майно ОСОБА_6, який помер 26.05.2006 року, шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкував ОСОБА_6, як спадщину за законом, на одну другу частку в спадщині та видавши ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно - 4 082,86 грн. недоотриманої пенсії, котра належала померлому ОСОБА_4 ОСОБА_7 витрати розподілити в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Свої вимоги мотивує тим, що його та ОСОБА_6 батькові, ОСОБА_6, який помер 26.05.2006 року на праві власності належав житловий будинок за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Черепин, вул. Без назви, 48. видано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11203238 виданого 12.07.2006 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». Після смерті ОСОБА_6 11.05.2007 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, з якого вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_6 є його син відповідач ОСОБА_6, спадкове майно складається з будинку за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Черепин, вул. Без назви, 48.

25.09.2007 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, з якого слідує, що спадкоємцем майна ОСОБА_6 є його син ОСОБА_6, спадкове майно складається з недоотриманої пенсії за період з 2004 року по 2006 рік в сумі 8 165,72 грн.

Позивач вказує, що 26.05.2010 року судом ухвалено рішення, яким визначено йому, ОСОБА_4, додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_6, який помер 26.05.2006 року тривалістю в три місяці. На підставі згаданого судового рішення він в межах визначеного йому судом додаткового строку, подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, а відтак вчинив передбачені законом дії, які свідчать про прийняття спадщини. На його заяву від 09.07.2010 року нотаріальної дії нотаріусом вчинено не було.

Позивач також, вказує, що у вересні 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 у якому просив визнати недійсним в частині 1 / 2 свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом. Заочним рішенням суду від 07.12.2012 року позов задоволено повністю. Рішенням апеляційного суду, з покликанням на ст. 1300 ЦК України, заочне рішення суду першої інстанції від 07.12.2012 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

29.09.2015 року позивач скерував на адресу відповідача ОСОБА_6 звернення, в якому просив останнього на підставі ст. 1300 ЦК України надати згоду на внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 11.05.2007 року та 25.09.2007 року. Відповідне поштове відправлення було вручене відповідачу 01.10.2015 року, проте досі залишено без задоволення.

За наведеного, враховуючи відсутність згоди відповідача ОСОБА_6 на внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом позивач просить його позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просить задволити понвістю.

Відповідач та його представник ОСОБА_8 в судове засідання не зявились, однак 25.04.2017 року останнім було подано подано письмові заперечення на позовну заяву в якій просить справу слухати у їх відсутності, покликаючь на заперечення подані від 06.02.2017 року просить відмовити в заволенні позовних вимог у звязку з їх безпідставністю та пропуском строку позовної давності. В обгрунтування своїх виомг покликається на те, що він, ОСОБА_6 не отримував від позивача ні від нотаріуса жодних повідомлень щодо внесення змін до свідоцтва про право власності на спадщину. Заявою від 05.02.2016 року ОСОБА_6 надав суду докази свого постійного проживання у Польщі, що міститься у матеріалах справи. Позивач вказує, 01.10.2015 року він спрямував до ОСОБА_6 звернення щодо внесення змін до свідоцтва про право власності на спадщину та воно було вручено. Проте, позивач не вказує, кому саме було вручено звернення, та чи вручено воно саме ОСОБА_6, а останній не отримував звернення та не розписувався за його отримання. Позивач не надав суду доказів того, що відповідач ОСОБА_5 Львівська державна нотаріальна контора відмовила позивачу в задоволенні його заяви про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а тому відсутні підстави позову як захисту порушеного права. Позивач також не надав доказів направлення ОСОБА_6 на адресу його постійного проживання (Польща) будь-яких повідомлень стосовно предмету спору з боку позивача або іншого відповідача. Позивач вказує, що він звернувся до ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори про внесення змін до свідоцтва на право власності на спадщину за законом 09.07.2010 року, але ніяких дій не було вчинено. До суду позивач звернувся у січні 2016 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності. Таким чином, у позивача не виникло права на звернення до суду, підстави та докази для задоволення позовних вимог відсутні. Позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим просить застосувати позовну давність та повністю відмовити у задоволенні позову, а розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори у судове засідання не зявився, проте 10.03.2016 року на адресу суду від останнього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, щодо задоволення позовних вимог своєї позиції не висловив.

Розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_7 встановлено, що 11.05.2007 року державним нотаріусом ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВЕО №680666, спадкова справа 646 за 2006 рік, з якого вбачається, що спадкоємцем чайна ОСОБА_6, який помер 26.05.2006 року, є його син, відповідач у справі ОСОБА_6, спадкове майно складається з будинковолодіння №48 по вул. Без назви в с. Черепин, Пустомитівський р-н, Львівська обл.

Встановлено, що 25.09.2007 року державним нотаріусом ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВКА 159615, спадкова справа №646/06, з якого слідує, що спадкоємцем майна ОСОБА_6, який помер 26.05.2006 року, є його син, відповідач у справі ОСОБА_6, спадкове майно складається з недоотриманої пенсії за період з 02.08.2004 року по 31.05.2006 року в сумі 8 165,72 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26.05.2010 року, яке не оскаржувалось і набрало законної сили, (ухвалою суду 21.06.2010 року виправлено описку щодо дати його постановлення з 29.04.2010 року на 26.05.2010 року), ОСОБА_4, що є позивачем у справі, визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 26.05.2006 року, тривалістю у три місяці з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

У межах визначеного рішенням суду трьохмісячного строку для прийняття спадщини ОСОБА_4 09.07.2010 року подав заяву №935 до ОСОБА_5 львівської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкова справа №646/06.

Оскільки державним нотаріусом не було вчинено дій з видачі свідоцтва про право на спадщину, то він у вересні 2011 року звернувся із позовом в суд до свого брата, ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори про визнання недійсним в частині 1 / 2 свідоцтва про право на спадщину за законом на імя ОСОБА_6 на спадкове майно після смерті батька сторін ОСОБА_6, яке видане нотаріусом ОСОБА_5 львівської державної нотаріальної контори 11.05.2007 року, зареєстрованого у реєстрі за №1128. Пустомитівським районним судом Львівської області 07.12.2012 року було ухвалено заочне рішення у вказаній справі, згідно якого позовні вимоги задоволено. В подальшому, заочне рішення суду першої інстанції, після залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення, в загальному порядку оскаржив ОСОБА_6. З цього приводу 18.11.2013 року Апеляційним судом Львівської області прийнято рішення, згідно якого апеляційну скаргу задоволено, заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні, застосовуючи норми ст.1301 ЦК України, не врахував наявність спеціальної норми, зокрема ст.1300 ЦК України, котра поширюється на спірні правовідносини та підлягає застосуванню. Крім того, ОСОБА_4 доказів відмови іншого спадкоємця ОСОБА_6 від внесення змін у видане на його імя свідоцтво про право на спадщину за законом не надав, а при розгляді справи у суді апеляційної інстанції відповідач не заперечив права позивача на частку у спадковому майні по смерті батька, а тому, є підставними доводи апеляційної скарги, що на час видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус діяв у відповідності до закону. Наведені обставини підтверджуються рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18.11.2013 року по справі № 1316/1752/11, яке не оскаржувалось та набрало законної сили.

29.09.2015 року позивач скерував на адресу ОСОБА_6 звернення, в якому просив останнього на підставі ст. 1300 ЦК України надати згоду на внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 11.05.2007 року та 25.09.2007 року. Відповідне поштове відправлення було вручене 01.10.2015, проте досі залишено без задоволення.

Згідно з ст. 1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7, спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що позивач звертався до нотаріальної контори у визначені законом строки для прийняття спадщини після смерті батька, також звертався до ОСОБА_6, який є іншим спадкоємцем спадкового майна, зі зверненням про надання згоди на внесення змін до свідоцтв про право на спадщину, проте це не призвело до жодних результатів, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги про внесення зміни до свідоцтва від 11.05.2007 року про право на спадщину за законом (спадкова справа № 646 за 2006 рік) та свідоцтва від 25.09.2007 року про право на спадщину за законом (спадкова справа № 646 за 2006 рік), виданих ОСОБА_5 Львівською державною нотаріальною конторою спадкоємцю ОСОБА_6 на спадкове майно ОСОБА_6, який помер 26.05.2006 року, підставні та підлягають до задоволення.

Що стосується клопотання представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_8 щодо застосування до даних правовідносин строків позовної давності, судом встановлено наступні обставини :

Відповідно до ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за перше півріччя 2016 р., аналіз наведених норм матеріального права (ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України) дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 р. за заявою №14902/04 у справі «Відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», п. 51 рішення від 22.10.1996 р. за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач.

ОСОБА_7 встановлено, що в ході судового розгляду даної справи статус ОСОБА_6 як учасника судового процесу замінено з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Таким чином, заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою в тому числі й учасником судового процесу, який не є стороною у справі, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною третьою ст. 35 ЦПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони, при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 27 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування судами позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

За вказаних вище обставин, враховуючи те, що ОСОБА_6, представником якого ОСОБА_8 подано клопотання щодо застосування до даних правовідносин строків позовної давності, не є стороною у цивільному процесі, дане клопотання судом до уваги не береться, що відповідає правовів позиції Верховного Суду України викладеній у справі за № 6-2307цс15.

Відповідач державний нотаріус ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори в ході судового розгляд усправи з заявою про застосування строків позовної давності не зверталась, а від так в силу вимог ч. 3 ст. 267 ЦПК України відсутні підстави для застосування до виниклих між стронами правовідносин наслідків прорущення строку позовної давності.

Згідно ч. 2 ст. 380 ЦК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

В ході судового розгляду справи відповідачем державним нотаріусом ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори представлено суду Свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_5 Львівською державною нотаріальною конторою 15 грудня 2016 року за реєстровим № 1484, ОСОБА_4 на 1/2 частку житлового будинку за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Черепин, вулиця Шевченка Т. ім. (стара назва вул. Без назви), будинок № 48, видано та на 1/2 (одну другу) частку недоотриманої пенсії Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 Львівською державною нотаріальною конторою 19 грудня 2016 року за реєстровим № 1511.

Таким чином, у звязку з підставністю позовних вимог позивача ОСОБА_4 та видачею 15.12.2016 року відповідачем державним нотаріусом ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори позивачу ОСОБА_4 на виконання рішень попередніх судів за результатами розгляду даної справи свідоцтво про право на спадщину за законом, тим самим виконано визнані судом підставі позовні вимоги позивача, суд вважає за необхідне не застосовувати поворот виконання рішення суду.

На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори в користь позивача ОСОБА_4, слід стягнути документально підтверджений, сплачений останнім судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 6 577 грн. (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень) сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 58, 60, 209, 212- 222, 308, 381 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 1300 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_5 Львівську державну нотаріальну контору (79044, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 69; ідентифікаційний код:02899447) внести зміни до свідоцтва від 11.05.2007 про право на спадщину за законом (спадкова справа № 646 за 2006 рік), виданого ОСОБА_5 Львівською державною нотаріальною конторою спадкоємцю ОСОБА_6 (79052, АДРЕСА_1) на спадкове майно ОСОБА_6, який помер 26.05.2006, шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкував ОСОБА_6 (79052, АДРЕСА_1) як спадщину за законом, на одну другу частку в спадщині та видавши ОСОБА_4 (79052, м. Львів, вул. Каганця. 20. кв. 4; РНОКПГ1: НОМЕР_1) свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно - одну другу житлового будинку за адресою: Львівська обл.. Пустомитівський р-н, с. Черепин, вул. Без назви, 48. що належала померлому ОСОБА_6 на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом / р. № 2-396 / 11.07.2006 /. виданого Пустомитівською державною нотаріальною конторою (оригінал свідоцтва про право на спадщину 14.02.1992 посвідчений Пустомитівською державною нотаріальною конторою та зареєстрований в реєстрі за № 1- 436);

Зобов'язати ОСОБА_5 Львівську державну нотаріальну контору (79044, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 69; ідентифікаційний код:02899447) внести зміни до свідоцтва від 25.09.2007 про право на спадщину за законом (спадкова справа № 646 за 2006 рік), виданого ОСОБА_5 Львівською державною нотаріальною конторою спадкоємцю ОСОБА_6 (79052, АДРЕСА_1) на спадкове майно ОСОБА_6, який помер 26.05.2006, шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкував ОСОБА_6 (79052, АДРЕСА_1) як спадщину за законом, на одну другу частку в спадщині та видавши ОСОБА_4 (79052, м. Львів, вул. Каганця. 20. кв. 4: РНОКПП: НОМЕР_1) свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно - 4 082.86 гри. недоотриманої пенсії, котра належала померлому ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_5 Львівської державної нотаріальної контори (79044, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 69; ідентифікаційний код:02899447) на користь ОСОБА_4 6 577 грн. (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень) сплаченого судового збору..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяОСОБА_1