Ухвала суду № 67336501, 20.06.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1157/17 Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.

Є.У.№ 333/5621/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора – Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса та державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 01.12.2006 року мі»к ОСОБА_3 та ЛКІБ «Укрсиббанк» укладено кредитний договір № 11087990000. відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 199500 доларів США строком до 30 листопада 2021 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором був укладений договір іпотеки № 11087990000/3. за яким предметом договору є нерухоме майно - будинок, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул.Дністровська, буд. 13. В подальшому ПАТ «Укрсиббанк-v. яке є правонаступником АКІБ «Укрсиббанк» на підставі договору факторингу від 12.12.2011 року відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за іпотечним договором від 01.12.2006 року № 11087990000/3. 18.10.2016 року позивачу стало відомо, що на підставі звернення ТОВ «Кей-Колект» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2016 року, індексний номер 15232288, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ГОВ «Кей - Колект» на житловий будинок за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дністровська. 13.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15232288 від 30.06.2016 року, скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності запис про право власності № 15232288 про реєстрацію прав власності запис про право власності № 15232288 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на житловий будинок (предмет іпотеки), що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул.. Дністровська, будинок 13, що знаходиться 30 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Скасовано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності запис про право власності №15232288 про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на житловий будинок (предмет іпотеки), що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.. Дністровська, будинок 13, що здійснений 30 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30304173 від 04 липня 2016 року, в решті позову – відмовлено.

Стягнуто з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 826 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ "Укрсиббанк" укладено кредитний договір № 11087990000, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 199500 доларів США строком до 30 листопада 2021 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за вищевказаним кредитним договором був укладений договір іпотеки № 11087990000/3, за яким предметом договору є нерухоме майно будинок, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дністровська, буд. 13.

ПАТ "Укрсиббанк", яке є правонаступником АКІБ "Укрсиббанк" на підставі договору факторингу від 12.12.2011 року відступило ТОВ "Кей-Колект" право вимоги заборгованості за іпотечним договором від 01.12.2006 року № 11087990000/3.

30.07.2016 року на підставі звернення ТОВ "Кей-Колект" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15232288, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Кей Колект" на житловий будинок за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дністровська, 13.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV(далі - Закон № 898-IV), за якими іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іпотека виникає на підставі договору,закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Доводи апеляційної скарги щодо можливості проведення державної реєстрації речових прав на об’єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов’язаної з переходом таких прав на об’єкт нерухомості є обґрунтованими, однак вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Стаття 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає першою засадою державної реєстрації прав - гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Судом зроблений правильний висновок про те, що відповідач, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 червня 2016 року, фактично провів державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за наявності вже зареєстрованих обтяжень (арештів).

Згідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(у редакції, що діяла на момент прийняття рішення) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Аналогічно відповідно до частини 1 статті 24 чинного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

При вчиненні нотаріусом державної реєстрації права власності не було враховано, що 06 лютого 2014 року призваним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було внесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та внесено за № 15232305 до реєстру.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що наявність в Реєстрі заборон відчуження запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

При цьому суд послався на правову позицію щодо застосування зазначених норм матеріального права, яка була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справі N° 21-357а14) та правову позицію Вищого адміністративного суду України, зокрема в ухвалі від 20 квітня 2016 року у справі №К/800/10620/16.

Залишаючи без змін оскаржуване рішення, судова колегія звертає увагу на те, Верховним Судом України неодноразово вирішувалися питання про усунення розбіжностей у спорах цієї ж категорії. Крім постанови, на яку послався суд першої інстанції, Верховним Судом України аналогічна позиція була висловлена у справі № 21-121а15.

Також судова колегія вважає необґрунтованими послання в апеляційній скарзі на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Приймаючи до розгляду справу, суд першої інстанції виходив з роз’яснень, наданих у Постанові Верховного суду України від 14.6.2016 року, за якими спір з приводу скасування запису про державну реєстрацію права власності не є публічно –правовим, позаяк спірні правовідносини пов’язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, зокрема кредитного договору.

Відтак судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: