Ухвала суду № 67335001, 22.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/417/2017(м)

221/5879/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Овчиннікова О.С.

Категорія 23 Доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів Биліни Т.І., Мироненко І.П.,

секретар Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 16 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: відділ Держгеокадастра у Волноваському районі, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розірвання договору оренди земельної ділянки в частині вирішення питання про компенсацію добових та відриву від звичайних занять,

ВСТАНОВИЛА :

09.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 13.01.2017 року позов залишено без розгляду на підставі заяви позивача, стягнуто з ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 компенсацію добових по 915,60 грн кожному та 47,33 грн компенсацію за відрив від звичайних занять кожному.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.02.2017 року ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 13.01.2017 року скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 компенсації добових та за відрив від звичайних занять, направлено на новий розгляд до суду.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 16 травня 2017 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 про компенсацію на його користь та на користь відповідача ОСОБА_1 по 2195,60 грн. кожному добових та по 43,93 грн. кожному за відрив від звичайних занять відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 16 травня 2017 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу від 16.05.2017 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про компенсацію добових та відриву від звичайних занять в повному обсязі. В скарзі зазначав, що судом не було розглянуто усіх заявлених клопотань по справі, а також порушено таємницю нарадчої кімнати, порушений процесуальний строк розгляду справи, неповно з'ясовано усі обставини по справі.

У судове засідання сторони не явилися. У відповідності до вимог ч.2 ст.305, ч.2 ст.197 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5, які налади суду заяив про розгляд справи без їх участі, а також у відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце судового розгляду справи, та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13.03.2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, визнано за ним право власності за заповітом на земельну ділянку загальною площею 1,6077 га на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, яка залишилась після смерті ОСОБА_6, який помер 25.12.2013 року (а.с.17).

У звязку з тим, що в квітні 2015 року позивачу стало відомо, що померлий ОСОБА_6 уклав договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ОСОБА_1, який не сплачував йому орендну плату, він звернувся з позовом до нього 09.11.2016 року про стягнення суми орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки (а.с.2-4).

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 24.11.2016 року в якості третіх осіб залучено колишню дружину ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та доньку - ОСОБА_4, яким відповідач сплачував орендну плату (а.с.42).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22.12.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13.03.2015 року задоволено, рішення скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено (а.с.50).

29.12.2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про залишення позову без розгляду, у звязку з вищевказаним рішенням Апеляційного суду Донецької області (а.с.49).

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 13.01.2017 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду та стягнуто з нього на користь відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 компенсацію добових по 915 гривень 60 копійок кожному та за відрив від звичайних занять по 47 гривень 33 копійки кожному (а.с.53-54).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року вищевказану ухвалу в частині залишення позову без розгляду залишено без змін, а в частині стягнення на користь відповідача та його представника компенсації добових та за відрив від звичайних занять скасовано та направлено на новий розгляд до суду (а.с.96).

Відмовляючи у задоволені вимог в частині вирішення питання про компенсацію добових та відриву від звичайних занять, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги не підлягають задоволенню у відповідності до положень процесуального закону.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як роз'яснено п.38 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10, відповідно до статті 89 ЦПК у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач (статті 10, 11 ЦПК). При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Враховуючи зазначене і обставини справи, висновок суду першої інстанції є правильним. Дійсно, само по собі предявлення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 не свідчить про необгрунтованість його дій як позивача. Позов був заявлений на певних підставах, які втратили актуальність вже під час розгляду справи в суді у звязку із скасуванням іншого судового рішення, на якому й базувалися такі підстави.

Відповідно до вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Доводи ОСОБА_1 про те, що суд неповно та не всебічно зясував обставини справи є непереконливими, оскільки наведені заявником доводи щодо необґрунтованості та незаконності позову, не знайшли своє підтвердження.

Також колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, яки б могли бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали. Так, неможливо погодитися із твердженнями апеляційної скарги, що судом порушено таємницю нарадчої кімнати у звязку із тим, що суддею розглядалися інші справи після ухвалення резолютивної частини оскарженої ухвали і виготовленням повного її тексту із мотивувальною частиною, оскільки таких обмежень процесуальний закон не містить. Крім того, судом були прийняті заходи для виклику до суду усіх учасників справи, тому такі доводи апеляційної скарги також не є слушними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10