Постанова № 6733243, 11.11.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3193/09/1370

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: не зявилися;

від відповідача: Борівець І.Б. - представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту”, м. Львів, до Державної податкової інспекції в місті Львові, м. Львів, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові №372301/0/6517 від 21.04.2009 р.,

встановив:

Закрите акціонерне товариство “Завод комунального транспорту”, м. Львів, звернулось із позовом до Державної податкової інспекції в місті Львові, м. Львів, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові №372301/0/6517 від 21.04.2009 р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 06.08.2009 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України. Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що позаплановою виїзною перевіркою відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5500000 грн., та нарахував штрафні санкції в сумі 1100000 грн. Вважає висновок відповідача безпідставним, оскільки суму податку на додану вартість позивачу не було відшкодовано. Посилається на завищення розміру штрафних санкцій, порушення щодо позивача провадження у справі про банкрутство, внаслідок чого не підлягають нарахуванню штрафні санкції. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що сума податку на додану вартість, заявлена позивачем до відшкодування у лютому 2009 р., виникла за даними позивача у січні 2009 р. Крім того, за даними перевірки розмір відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за січень 2009 р. становить лише 2212 грн. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.05.2006 р. у справі №6/77-5/100 було відкрито провадження у справі про банкрутство позивача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Актом №106/23-4/32483661 від 06.04.2009 р. “Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ “Завод комунального транспорту” (ЄДРПОУ 32483661) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні 2009 року” було встановлено факт порушення позивачем п. 7..1., п. 7.7.2. Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 р. в сумі 5500000 грн.

З цієї підстави відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №372301/0/6517 від 21.04.2009 р., яким позивачу визнано завищеним бюджетне відшкодування в сумі 5500000 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 1100000 грн.

Згідно із п. 17.1.3. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 цього закону, (а саме, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Посилання позивача на неправильне обчислення розміру штрафних санкцій не заслуговує на увагу, як таке, що не враховує змісту даної норми, зазначеної в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, яка передбачає сплату штрафу з розрахунку за кожен день протягом відповідного періоду та в іншому, ніж зазначив позивач, розмірі.

Посилання на помилкову згадку в оспорюваному рішенні на відшкодування позивачеві суми податку на додану вартість в розмірі 5500000 грн. не приймається судом до уваги як таке, що не має суттєвого значення та не було підставою для його винесення, оскільки, як вбачається з таблиці оспорюваного податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції були нараховані позивачу з інших підстав, а саме, передбачених в п. 17.1.3. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечувалось позивачем, згідно із поданим позивачем відповідачу додатком №2 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 р. - довідки щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) становить за січень 2009 р. 6 581 828 грн. Як вбачається із вказаної довідки, частина залишку від'ємного значення, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, а саме у січні 2009 р., та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (гр. 4 Довідки) становить 5552971 грн. Однак, як вбачається з даних даними податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (з врахуванням поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 11.03.2009 № 867), від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 2212 грн. Зазначені обставини не були спростовані позивачем у судових засіданнях.

З врахуванням наведеного, сума ПДВ 6581828 грн. неправомірно включена в залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, чим підтверджується висновки відповідача.

Згідно із п. 3.1.1 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Згідно вимог п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на відповідачем основного платежу з податку обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 вказаного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054, зазначено, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком. Пунктом 5.11. вищевказаного Порядку передбачено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду). Пунктом 5.12. Порядку передбачено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Згідно із абз. 24 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відповідно до ч. 4 ст. 12 вказаного закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до ст. 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано санкції відповідно до норм закону, на реалізацію яких не поширюється мораторій. Термін настання зазначених зобовязань не виникав до введення мораторію, а відтак не підпадає під визначення мораторію. Зважаючи на викладене, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені ст. 16 та пп. 17.1.7 ст. 17 цього закону, не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах. Зазначене підтверджується також положеннями листа ДПА України від 02.06.2005 р. №10902/7/23-1117, яке носить характер податкового розяснення.

Належних доказів наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення суду не надано, не доведено поширення на зазначені в оспорюваному рішенні зобовязання мораторію на задоволення вимог кредиторів. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, визначеному ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 16.11.2009 року.