Постанова № 6732940, 18.11.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-25519/09/1270

Категорія № 6.13

ПОСТАНОВА

Іменем України

«18» листопада 2009 р.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі: Попові М.Г., Лейбенко О.Д.

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську адміністративну справу за позовом державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська» до Управління Пенсійного фонду України в м.Брянка Луганської області про зобовязання зарахувати перераховані страхові внески у відповідності з призначенням платежу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська», в якому позивач зазначив, що ним здійснюється сплата страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, зазначаючи в платіжних дорученнях призначення платежу, а саме місяць, на заробітну плату за який здійснено відрахування страхових внесків. Відповідач, ігноруючи призначення платежу систематично здійснює зарахування перерахованих коштів виключно виключно на власний розсуд.

Позивач просив суд зобовязати відповідача зарахувати грошові кошти, перераховані позивачем платіжними дорученнями № 64 від 30.01.2009 р., № 61 від 23.01.2009 р., № 21 від 02.002.2009 р., № 64 від 13.02.2009 р., № 127 від 19.02.2009 р., № 126 від 19.02.2009 р., № 128 від 02.03.2009 р., № 148 від 04.03.2009 р., № 64 від 04.03.2009 р., № 144 від 02.03.2009 р.. № 129 від 02.03.2009 р., № 61 від 02.03.2009 р., № 61 від 04.03.2009 р., № 174 від 30.03.2009 р. відповідно до призначення платежу.

У подальшому позивачем було подано уточнення позовні вимоги, у якому позивач просив суд зобовязати відповідача зарахувати грошові кошти, перераховані позивачем платіжними дорученнями № 64 від 30.01.2009 р., № 61 від 23.01.2009 р., № 21 від 02.002.2009 р., № 64 від 13.02.2009 р., № 127 від 19.02.2009 р., № 126 від 19.02.2009 р., № 128 від 02.03.2009 р., № 148 від 04.03.2009 р., № 129 від 02.03.2009 р., № 61 від 02.03.2009 р., № 61 від 04.03.2009 р., № 174 від 30.03.2009 р. відповідно до призначення платежу.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що ВП «Шахта Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» дійсно має недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове пенсійне страхування, однак, щомісячно здійснює перерахування коштів до Пенсійного фонду України, при цьому у платіжних дорученнях підприємство зазначає із заробітної плати за який місяць здійснено сплату страхових внесків. Вважав, що УПФУ у м.Брянці не має право самостійно зараховувати кошти на погашення існуючої заборгованості.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що відокремлені підрозділи підприємств, які мають окремий баланс самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та є самостійними платниками страхових внесків. Відокремлений підрозділ «Шахта Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» зареєстровано у якості платника страхових внесків в управлінні Пенсійного фонду України в м.Брянці. Станом на початок 2009 року позивач мав заборгованість зі сплати страхових внесків, тому отримані кошти зараховувались на сплату заборгованості в порядку черговості її виникнення. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 року за № 25370169Ю0043256, код ЄДРПОУ 32473323. (а.с. 25-26)

Відокремлений підрозділ «Шахта Вергелівська», має правовий статус субєкта без права юридичної особи, про що свідчить витяг з положення про відокремлений підрозділ ДП «Луганськвугілля», затвердженого генеральним директором ДП «Луганськвугілля», погодженого з Міністерством вугільної промисловості України та з профспілкою працівників вугільної промисловості України. (а.с. 23 24)

З матеріалів справи вбачається, що Відокремлений підрозділ «Шахта Вергелівська» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Брянці та є платником збору на пенсійне державне страхування. Вказана обставина визнана представниками сторін у судовому засіданні та додаткового доказування не потребує.

Платіжними дорученнями позивач сплатив збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у наступних розмірах:

- № 64 від 30.01.2009 р. на суму 495422 грн. нарахування на заробітну плату за грудень 2008 року;

- № 61 від 23.01.2009 р. на суму 25186 грн. внески, утримані із заробітної плати за грудень 2008 р.,

- № 21 від 02.002.2009 р. на суму 21905 грн. нарахування на заробітну плату за грудень 2008 року;

- № 64 від 13.02.2009 р. на суму 483092 грн. нарахування на заробітну плату за грудень 2008 року;

- № 127 від 19.02.2009 р. на суму 100 грн. нарахування на заробітну плату за листопад 2008 року;

- № 126 від 19.02.2009 р. на суму 100 грн. нарахування на заробітну плату за листопад 2008 року;

- № 128 від 02.03.2009 р. на суму 100 грн. внески, утримані із заробітної плати за січень 2009 р.,

- № 148 від 04.03.2009 р. на суму 3000 грн. нарахування на заробітну плату за січень 2009 року;

- № 129 від 02.03.2009 р. на суму 1013 грн. нарахування на заробітну плату за січень 2009 року 2%;

- № 61 від 02.03.2009 р. на суму 62030,02 грн. нарахування на заробітну плату за січень 2009 року;

- № 61 від 04.03.2009 р. на суму 88205 грн. нарахування на заробітну плату за січень 2009 року;

- № 174 від 30.03.2009 р. на суму 20170 грн. утримано із заробітної плати за січень 2009 року 2% (а.с. 4 17)

Листом № 3532/03-10 від 18.05.2009 року УПФУ в м.Брянці повідомило позивача, що сплачені спірними платіжними дорученнями страхові внески розподілено згідно п. 5 ст. 106 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» на погашення існуючої заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення. (а.с. 19 20)

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ст. 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

У відповідності до пунктів 4, 6 статті 20 вище Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів з Пенсійного фонду, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Згідно до пункту 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 закону, у тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього закону вважаються простроченною заборгованістю із сплати страхових внесків та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено відповідальність страхувальників, передбачено, що у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, нормою спеціального закону прямо встановлено зарахування поточних платежів у випадках, коли страхувальник має несплачену недоїмку в рахунок її сплати.

Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї строни другій стороні, а також податкових, бюджетних відносин цивільне та господарське законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У спірних відносинах Управління Пенсійного фонду України у м.Брянці виступає, як орган наділений владними повноваженнями щодо контролю за надходженням страхових внесків з обов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин, посилання позивача на те, що він як власник коштів, перераховуваних на рахунки Пенсійного фонду України, має право самостійно визначати призначення платежу суд вважає необґрунтованим з огляду на відсутність між сторонами цивільно-правових відносин.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (карток особового рахунку) станом на 1 січня 2009 року позивач мав недоїмку на загальну суму 905 тис. грн., у тому числі 870,7 тис. грн. зі сплати 33,2 % від фонду оплати праці та 34,9 тис.грн. 1-5% (а.с. 41 44).

Платіжними дорученнями № 64 від 30.01.2009 р., № 61 від 23.01.2009 р., № 21 від 02.002.2009 р., № 64 від 13.02.2009 р., № 127 від 19.02.2009 р., № 126 від 19.02.2009 р., № 128 від 02.03.2009 р., № 148 від 04.03.2009 р., № 129 від 02.03.2009 р., № 61 від 02.03.2009 р., № 61 від 04.03.2009 р., № 174 від 30.03.2009 р. позивач сплатив поточні платежі за грудень 2008 року лютий 2009 року маючи несплачену недоїмку, тому в силу частини 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ці платежі відповідачем правомірно зараховані у рахунок погашення недоїмки.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська» до Управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області про зобовязання зарахувати перерахованих страхових внесків у відповідності з призначенням платежу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,17,18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позовних вимог державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська» до Управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області зобовязання зарахувати перерахованих страхових внесків у відповідності з призначенням платежу - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі 19 листопада 2009 року.

СУДДЯ: (підпис) Т.В.Смішлива