Вирок № 67329057, 22.06.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/10262/14-к

Провадження № 1-кп/635/74/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 року с. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого судді Назаренко О.В.,

суддів Пілюгіної О.М.,

Бобко Т.В.,

прокурора Рикової О.В.

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника Великої О.А.,

потерпілої ОСОБА_4,

секретаря судового засідання Токарук Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за №12014220000000614 від 26.07.2014 року стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вовчанськ Харківської області, громадянки України, що має базову середню освіту, не одружена, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не засуджена,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 відповідно до обвинувального акту від 18.11.2014 року обвинувачується в тому, що 25.07.2014 року в нічний час ОСОБА_5 знаходився за місцем свого мешкання у домоволодінні АДРЕСА_3, де вживав алкогольні напої. Через деякий час у ОСОБА_5 виникло бажання вступити в статевий зв'язок із будь-якою жінкою, яка займається проституцією. Реалізуючи своє бажання приблизно о 23.50 того ж дня ОСОБА_5 сів у таксі, яке знаходилось поблизу селищної ради с. Циркуни та поїхав до м. Харкова, де в районі перехрестя вулиць Гвардійців Широнинців та Механізаторської зустрів раніше не знайому йому ОСОБА_2 і запропонував їй вступити з ним в статевий зв'язок за грошову винагороду, на що остання погодилась. Після цього 26.07.2014 року біля 01.10 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 приїхали до будинку АДРЕСА_3, Харківської області, де за спільним бажанням вступили у статевий зв'язок. 26.07.2014 року, приблизно о 03.00 год., між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виникла сварка через розбіжності у політичних поглядах, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків ОСОБА_2 вирішила вбити ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 взяла мисливську рушницю ТОЗ-34 Р калібру 12 мм серійний номер НОМЕР_1, споряджену 2 патронами, яка знаходилась в приміщенні домоволодіння, належала ОСОБА_5 та здійснила із неї 2 постріли в ОСОБА_5, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: наскрізної вогнепальної рани по передній поверхні правої нижньої кінцівки з локалізацією вхідної вогнепальної рани на рівні нижньої чверті гомілки та руйнуванням м'язів, підшкірно-жирової клітчатки, багато осколкових переломів правої гомілкової кістки у дистальній її частині, наскрізної вогнепальної рани грудної клітини, що починається вхідною вогнепальною раною, розташованою на грудній клітині праворуч на рівні 8-9 міжребір'я по передній підм'язовій лінії, та закінчується вихідною вогнепальною раною на рівні четвертого міжребір'я зліва по окологрудної лінії; об'єм пошкоджень якої по ходу ранового каналу включає пошкодження діафрагмальної поверхні печінки, правого куполу діафрагми, правої легені та м'яких тканин переднього середостіння, наскрізної вогнепальної рани грудної клітини, що починається вхідною вогнепальною раною, розташованою на грудній клітині зліва на рівні 2-3 міжребір'я по середньо-ключичній лінії зліва, та закінчується вихідними вогнепальними ранами в області підм'язової складки зліва; об'єм ушкоджень якої включає перелом другого ребра зліва, ушкодження верхньої долі лівої легені, наявні групи подряпин. Від отриманих пошкоджень ОСОБА_5 помер на місці. Причиною смерті ОСОБА_5 стала тяжка сукупна вогнепальна травма у вигляді наскрізних проникаючих вогнепальних поранень грудної клітини та черевної порожнини, відкритого вогнепального багатоуламкового перелому правої гомілкової кістки. Упевнившись в тому, що ОСОБА_5 не подає ознаки життя, тобто її злочинний умисел реалізований у повному обсязі, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зникла.

Відповідно до обвинувального акту діям ОСОБА_2 дана правова кваліфікація за ч. 1 ст. 115 КК України, і визначена як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 в силу стану здоров?я не мала можливості давати пояснення звичайним засобом, обмежуючись поданням письмових пояснень, показувала своє ставлення до тих чи інших подій, що відбувались у судовому засіданні застосовуючи жести, окремі фрази та просила свого адвоката висловити її позицію щодо питань, які досліджувались судом при проведенні судового слідства. Із змісту таких свідчень обвинуваченої суд встановив, що обвинувачена ОСОБА_2 не визнала себе винною у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 в повному обсязі, не заперечувала своєї присутності в місті вчинення злочину, але зазначила, що вбивство ОСОБА_5 вчинила інша особа в присутності ОСОБА_2 Цю особу обвинувачена упізнала у залі судового засідання при допиті свідків. Щодо подій, безпосередньо пов?язаних із вбивством пояснила, що в приміщення, в якому знаходилась ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проник чоловік, який з рушниці здійснив постріли в ОСОБА_5 та наказав ОСОБА_2 не давати показань про ці події, погрожуючи її вбивством, після чого ОСОБА_7 покинула приміщення. З цього приводу обвинувачена давала письмові пояснення, які направлені до прокуратури за клопотанням потерпілої. Стосовно своєї позиції щодо зізнання у вчиненні злочину пояснила, що сприйняла погрози особи, яка вчинила вбивство як реальні, але з перебігом часу перебуваючи під вартою така загроза перестала бути для неї реальною.

Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні при проведені судового слідства докази, суд встановив, що надані стороною обвинувачення докази є недостатніми для визнання обвинуваченої ОСОБА_2 винною в пред?явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 і таке обвинувачення суд визнає недоведеним з наступних підстав.

Судом допитані потерпілі - мати та брат загиблого ОСОБА_5, які не були очевидцями події злочину та отримали відомості про події злочину з чужих слів. Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні просила суд виправдати обвинувачену, оскільки вважає достовірними показання обвинуваченої щодо особи, яка вчинила злочин та має інші непрямі докази вини цієї особи. Потерпіла пояснила, що її син дійсно збирав кошти для придбання транспортного засобу з метою використання його для роботи, але після його вбивства грошові кошти не знайдені. Брат загиблого - потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні не надав суду яких-небуть суттєвих показань, які б могли виправдати, або викрити обвинувачену, з братом спілкувався мало і міг повідомити лише деякі епізоди особистого життя загиблого, які не мають суттєвого значення для справи. Ніяких відомостей стосовно вчинення обвинуваченою злочину в показаннях потерпілих судом не встановлено. Крім того він пояснив, що останній раз бачив ОСОБА_5 25 липня 2014 року близько 21.00-22.00 год. біля магазину в селі Циркуни Харківського району Харківської області, де вони з ОСОБА_8 зробили покупки, сіли в автомобіль та уїхали. Близько 05.00. - 06.00. год. приїхав ОСОБА_8 з дружиною і повідомив, що брата вбито. Коли він зайшов до будинку ОСОБА_5, то приміщення було задимлене, горів диван та речі, тіло брата знаходилось на підлозі і набувало трупного задубіння, тоді свідок викликав міліцію. Крім того, вказав, що у брата був газовий пістолет, який він загубив у магазині, ще до усіх цих подій. Також у брата була гвинтівка, яку він придбав в один і той же час що і ОСОБА_8 також йому відомо, що брат накопичував гроші для придбання екскаватора.

В судовому засіданні допитані свідки, які також не були безпосередньо очевидцями події злочину, але з показань свідків суд встановив наступне.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що 26 липня 2014 року близько 05.00 год. він знайшов свого друга ОСОБА_5 вбитим. Днем раніше 25 липня 2014 року вони з потерпілим бачились. Зустрілись о 18.00 годині в центрі села Циркуни Харківського району Харківської області біля магазину «Прок», придбали пляшку горілки та на автомобілі свідка поїхали додому до ОСОБА_5 Після вживання алкоголю, коли почало темніти, вони зібрались їхати в гості до свідка і по дорозі заїхали в магазин «Єлена» придбати пива. Знаходились там біля години, після чого близько 22.00 год. дружина свідка забрала його додому. О 04.00 год. свідка розбудила дружина і повідомила, що не знайшла його телефон і вони пішли шукати телефон. Спочатку пішли до магазину потім подзвонили ОСОБА_5, але він слухавку не взяв і вони на автомобілі поїхали до ОСОБА_5. додому. Хвіртка у двір була закрита і свідок прибрав лопату, що її тримала. Двері до будинку були зачинені, але не щільно і при їх відкритті побачив, що приміщення задимлено. Зачекавши поки дим розвіється, відкрив вікно і наблизився до ліжка де побачив, що руки ОСОБА_5 піднесені, очі напіввідкриті, а в області підборіддя і шиї кров, а він сам жовтого кольору. На вулиці сказав дружині викликати міліцію і вони поїхали до брата загиблого, який прибувши до місця події викликав міліцію. Також пояснив, що має таку саму рушницю, як і ОСОБА_5, знає як пройти до будинку через хвіртку і через прохід з іншої сторони будинку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що з ОСОБА_5 дружили з дитинства, разом відпочила, ходити на полювання. 25 липня 2014 року о 21.00 год. ОСОБА_5 телефоном запросив його до себе в гості, де вони випивали разом із ОСОБА_8 Свідок пропозицію відхилив. Вдруге ОСОБА_5 зателефонував близько 00.00 год. і терміново просив приїхали за ним село Липці Харківського району Харківської області, де він пив пиво зі своїм кумом на ім'я ОСОБА_22. Біля магазину «Єлена» ОСОБА_5 сів в машину свідка і вони вирушили в село Циркуни. Дорогою ОСОБА_5 вмовляв свідка їхати в Харків та продовжити розваги, але свідок відмовився і в центрі села Циркуни, близько 00.25 год., ОСОБА_5 пересів в автомобіль таксі. Наступного дня, о 05.30 год. зателефонував ОСОБА_10 брат ОСОБА_5 і повідомив, що його смерть. Коли під'їхав до будинку ОСОБА_5, там вже знаходились його брат ОСОБА_10 і ОСОБА_8 Пізніше дізнався, що знайшов ОСОБА_5 мертвим ОСОБА_8, він же заливав водою місця загоряння. Також свідок вказав, що добре знає особливості належної ОСОБА_5 рушниці: її постійно заклинювало, щось заїдало і рушницю, що б відкрити необхідно було докласти зусиль і вдарити об коліно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що була цивільною дружиною ОСОБА_5 і за місяць до події 26 липня 2014 року вони спільно не проживали. В той день, близько 23.00 год. коли ОСОБА_5 був в кафе, він їй зателефонував і вони посварились. Це був останній раз їх спілкування, пізніше ОСОБА_12 повідомив про смерть чоловіка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що він підробляє водієм таксі. 26 липня 2014 року опівночі він стояв в центрі села Циркуни. На пропозицію клієнта, погодився з'їздити в місто Харків і повернутись в Циркуни. В Харкові хлопець на вулиці Гвардійців Широнінців запросив до автомобіля дівчину, яка стояла на узбіччі і він повіз їх в Циркуни, дорогу в селі указував хлопець. Близько 01.00 год. вони під'їхали до будинку, хлопець з дівчиною вийшли біля хвіртки з профнастілу. Дорогою дівчина мовчала і коли хлопець, ще на узбіччі до неї звертався щодо вартості її послуг, дівчина показала суму «на пальцях». Наступного ранку йому зателефонували співробітники міліції, яким він розповів про описану вище нічну поїздку, при цьому йому показали фото з даними обвинуваченої і він здалеку її впізнав. Також експерти дослідили його авто.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він та ОСОБА_15 були запрошені для участі в якості понятих при проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченої ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_16 поклали на ліжко, обвинуваченій дали в руки рушницю, щоб вона показала, яким чином вона здійснила постріли. Обвинувачена вказала, що рушниця була заряджена і висіла на стіні. Обвинувачена чомусь не розмовляла і тільки відповідала на питання. Вказав, що рушницю при ньому не розпаковували і обвинувачена не показувала як складається рушниця. Визнав, що при проведенні слідчого експерименту вони з ОСОБА_16 перебували у стані алкогольного сп'яніння. Понятим його запросили біля Липецького відділу міліції, де він перебуває на обліку.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснив, що він з ОСОБА_14 були запрошені в якості понятих при проведенні слідчого експерименту. Коли зайшли в будинок його поклали на ліжко обличчям униз і жінка показувала свої дії на ньому. Сам він нічого не бачив і нічого не пам'ятає оскільки знаходився у стані алкогольного сп'яніння.

Від допиту інших свідків прокурор відмовився і така відмова прийнята судом зважаючи на принцип змагальності, визначений ст. 22 КПК України.

Крім того, досліджені у судовому засіданні письмові докази підтверджують такі факти:

- приводом для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань став рапорт оперативного чергового, зареєстрований в ЖЄО № 1975/10475 від 26.07.2014 року о 6.35 на підставі повідомлення про злочин потерпілого ОСОБА_17 (т. 1 арк. 3);

- огляд місця події проведено 26.07.2014 року в період часу з 07.10 по 15.00 за адресою АДРЕСА_3 та виявлено труп ОСОБА_5 з вогнепальними пораненнями тіла, мисливську рушницю зі слідами горіння на дерев?яному прикладі, гільзи від мисливськи набоїв та набої та інші предмети, які вилучені про проведені огляду місця події з фотофіксацією розташування трупа та предметів в помешканні загальною кількістю визначених як 27 об?єктів, в склад яких входило декілька предметів. Із змісту досліджених фототаблиць вбачається, що факт пакування та маркування запакованих предметів, що в подальшому визнані речовими доказами не зафіксований за допомогою фотозйомки, особливо це стосується рушниці, яка разом із гільзою з маркуванням «12 Россия 70» та патроном «12 Tahno 12 Ukraine» запакована в картонну коробку із зазначенням назви як об?єкт № 10. Такі відомості протоколу протирічать фототаблиці, з якої вбачається, що на фото під об?єктом № 10 визначена рушниця, а дві гільзи це об?єкти 9 та 14. Маркування об?єктів з першого номеру по дев?ятий проведено без зазначення у протоколі назви, особливостей та кількості предметів. Зазначені обставини підтверджені змістом протоколи та ілюстративним матеріалом, який складається із фототаблиць. Матеріали справи не містять дозволу суду на огляд житла. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України в силу зазначених процесуальних порушень суд визнає зазначений доках недопустимим (т. 1 арк. 8, 9- 33, 80);

- при застосуванні розшукової собаки виявлено свіжий слід, що веде з приміщення, в якому виявлено труп, але напрямок руху виявленого сліду свідчить що особа, яка його залишила скористалась маршрутом, що проходив по діагоналі земельної ділянки в напрямку її тильної сторони та 500 метрів по вулиці, що розташована з тильної сторони будинку до будівельного майданчику, від якого 600 метрів до перехрестя. Схеми маршруту та назв вулиць матеріали справи не містять і зазначений доказ свідчить лише про те, що розшуковою собакою виявлено сліди невстановлених осіб, а відомості належності такого сліду обвинуваченій - відсутні. Акт застосування розшукової собаки (т. 1 арк. 34);

- одночасно з проведенням огляду місця виявлення трупу оглянуто автомобіль таксі ВАЗ 2106 синього кольору державний номер НОМЕР_2, володільцем якого є свідок ОСОБА_13, що в ніч з 25 на 26 липня 2014 року підвозив загиблого ОСОБА_5 та обвинувачену ОСОБА_2 При огляді транспортного засобу вилучені папілярні сліди, що залишені на кузові автомобілю. Протокол містить відомості про проведення фотофіксації, але фототаблиці відсутні, що підтверджено заявою володільця транспортного засобу та протоколом слідчої дії (т. 1 арк. 40, 41);

- безпосередньо після проведення огляду місця події 26.07.2014 року о 18.00 оглянуто помешкання обвинуваченої ОСОБА_2 з її письмової згоди за адресою АДРЕСА_1. При огляді виявлено пістолет без магазину для набоїв, що пристосований для здійснення пострілів за допомогою стиснутого повітря у валізі обвинуваченої, що підтверджено протоколом огляду місця події. На переконання суду така слідча дія не може бути зафіксована протоколом огляду місця події, оскільки помешкання обвинуваченої таким місцем не є, дійсного власника помешкання не встановлено, а тому зазначена слідча дія по своїй суті є обшуком, проведеним без дотримання норм закону в порушення вимог ст. 234 КПК України без дозволу суду, що підтверджено протоколом слідчої дії. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України в силу зазначених процесуальних порушень суд визнає зазначений доказ недопустимим (т. 1 арк. 35, 36-39);

- 28 липня 2014 року на відкритій місцевості за 150 метрів від будинку, в якому виявлено труп ОСОБА_5 вилучено недопалок. Схема з детальним місцем розташування виявленого предмету відсутня, дані про особу, що його залишила не встановлені, тому такий доказ не має відношення до справи (т 1 арк. 42);

- стороною обвинувачення складено протокол огляду предметів, вилучених при проведенні огляду місця події злочину. Судом встановлено, що протокол огляду предметів не зазначає відомості про те, який предмет відноситься до нумерації якого об?єкту, що визначена при складанні протоколу огляду місця події злочину при їх вилученні. Особливу увагу привертає той факт, що 26.07.2014 року рушниця вилучається з місця події злочину і запаковується в картонну коробку разом із однією гільзою та одним набоєм, групі речей присвоєно назву «об?єкт № 10» і відомості про упаковку рушниці в полімерний пакет в протоколі огляду місця події 26.07.2014 року відсутні. Проте наступного дня при огляді предметів протокол огляду, який до речі має виправлення дати з 26 липня на 27 липня, зазначає, що рушниця упакована в полімерний пакет, а гільза та патрон, які пакувались разом із рушницею в картонну коробку згідно протоколу від 26.07.2014 огляду місця події оглянуті наступного дня окремо як запаковані в картонну коробку, хоча всі зазначені предмети при вилученні визначені як єдиний об?єкт з маркуванням під № 10, що також не відповідає дійсності як це зазначено судом вище. При огляді вилучених предметів встановлено, що з місця події вилучено гільз загальною кількістю 9 штук, але не зазначено, які гільзи є використаними в результаті здійснення пострілів, а які є придатними для формування мисливського набою. Протокол огляду предметів, так само, як і протокол огляду місця події не містить відомості про наявність, або відсутність у вилученій мисливській рушниці гільз або патронів в каналах стволів, що свідчить про незрозумілість дій особи, яка здійснювала постріли, пов?язаних із вилученням гільз із стволів рушниці після вчинення злочину. Оглянуті слідчим речові докази отримані при проведенні огляду місця події, а саме житла ОСОБА_5 без дозволу суду. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України в силу зазначених процесуальних порушень суд визнає речові докази, оглянуті протоколом огляду від 27.06.2014 року недопустимим доказами (т. 1 арк. 43-45);

- 28 липня 2014 року труп ОСОБА_5 оглянуто в приміщенні моргу, відібрані необхідні біологічні зразки та із тіла вилучено пластиковий предмет діаметром 18 мм. Вилучений предмет та біологічні зразки оглянуті в присутності понятих 29 липня 20914 року, що підтверджено протоколом огляду трупа та протоколом огляду предметів (т. 1 арк. 49, 50);

- ОСОБА_2, яка затримана того ж дня 26.07.2014 року о 15.30 оглянута та при огляді не виявленого жодного предмета, або слідів, що причетні до події злочину, що підтверджено протоколом особистого огляду ОСОБА_2 (т. 1 арк. 57);

- досліджуючи зміст протоколу слідчого експерименту суд встановив, що така слідча дія проведена 31.07.2014 року. ОСОБА_2 показала маршрут руху з міста Харкова до житла загиблого ОСОБА_5 та показала яким чином вона здійснювала постріли із рушниці. При цьому обвинувачена ОСОБА_2 тримала в руках саме ту рушницю, з якої здійснювались постріли, хоча в той момент, як було з?ясовано судом ще не була закінчена дактилоскопічна експертиза, під час якої і були вилучені папілярні сліди пальців руки на самій рушниці. Також протокол слідчого експерименту не містить відомості про те, в якому стані доставлена рушниця, як вона була запакована, яким чином опечатано упаковку та як і коли рушницю знов запакували. Крім того, фото, які фіксували дії обвинуваченої під час здійснення слідчого експерименту свідчать про відсутність у обвинуваченої навичок поводження зі зброєю, що виявляється у триманні рушниці в різних позиціях - справа і зліва та без упору в плече, що зазвичай при першому пострілі може привести до травмування та втрати контролю над зброєю. Постріли в двері, які демонструвала обвинувачена, взагалі позбавлені будь-якого логічного сенсу, оскільки стороною обвинувачення не доведено експертним дослідженням, що така дія стала засобом відкривання дверей, а виходячи із здорового глузду можна дійти висновку, що пошкодити металеві двері пострілом із дробового заряду неможливо і існує великий ризик самопоранення від такого пострілу в невеликому за площею закритому приміщенні. Також слід зазначити, що з показань обвинуваченої остання залишила помешкання через фасадну сторону будинку, що не співпадає з результатами застосування розшукової собаки. Такий результат слідчого експерименту у сукупності із показаннями понятих, один із яких виконував роль статиста, та результатами медичного обстеження обвинуваченої, яка не може розмовляти навіть простими реченнями свідчать про недостовірність показань обвинуваченої та суттєві порушення вимог закону про обов?язкову участь не менше двох незаінтересованих понятих, один із яких виконував роль статиста, а другий перебував на обліку в органі, що проводив досудове розслідування. Зазначені відомості містяться в протоколі слідчого експерименту з фототаблицями. Також суд вважає, що висновок експерта № 45/1429-с від 29.09.2014 року, яким експерт встановив, що показання ОСОБА_2 щодо механізму спричинення поранень ОСОБА_5 не суперечать даним судово-медичного дослідження не є безумовним доказом вини ОСОБА_2, оскільки остання підтвердила, що вбивство вчинено на її очах, а тому і відтворення нею події злочину ґрунтується на реальних подіях, які вона сприймала особисто, що і знайшло своє відображення у зазначеному висновку експерта. Ніяких обставин, пов?язаних із підпалом при проведенні слідчої дії не досліджувалось. Незастосування відеозапису при проведенні слідчого експерименту у сукупності із даними про стан здоров?я обвинуваченої дають суду обґрунтовані сумніви щодо обсягу та характеру показань обвинуваченої викладених в протоколі слідчої дії (т. 1 акр. 81-94, т. 2 арк. 68);

- 05.09.2014 року повторно оглянуто помешкання за адресою: АДРЕСА_3. При повторному огляді виявлений циліндричний предмет, схожий на мисливський жекан, який оглянутий та визнаний речовий доказом, що підтверджено протоколами слідчих дій. Ухвала суду про дозвіл на проведення огляду житла відсутня. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України в силу зазначених процесуальних порушень суд визнає зазначений доказ недопустимим (т. 1 арк. 130-131, 132, 133);

- при перевірці з?єднань телефонного номеру загиблого ОСОБА_5 не виявлено даних, що свідчать на підтвердження вини обвинуваченої (т.1 арк. 180-202);

- зі змісту протоколу огляду відеозапису з камер спостереження з будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 вбачається відсутність запису подій, пов?язаних із злочином, що підтверджено протоколом (т. 1 арк. 157);

- проведеною судово-психіатричною експертизою від 18.09.2014 року № 746 ОСОБА_2 не виявляє ознак психіатричних захворювань. Експерт також зазначив, що обвинувачена доступна малопродуктивному речовому контакту. (т. 2 арк. 5-7);

- при проведенні наркологічної експертизи виявлені розлади здоров?я, пов?язані із токсичним впливом на організм обвинуваченої (т. 2 арк. 13);

- при проведенні судової дактилоскопічної експертизи № 51 від 01.08.2014 року на рушниці, що вилучена з місця події злочину виявлений слід середнього пальця правої руки ОСОБА_2. При цьому слід зазначити, що при проведенні такої експертизи до її закінчення ОСОБА_2 тримала рушницю в руках до закінчення дослідження 31.08.2014 року при проведенні слідчого експерименту, під час якого в протоколі ніяким чином не зазначено про упаковку, в якій рушниця потрапила на експеримент. Також слід зазначити, що експерту надана рушниця саме в такій упаковці, яка була при вилученні предмета з місця події злочину 26.07.2014 року, що підтверджує проведення незрозумілих маніпуляцій з речовими доказами при їх огляді 27.08.2014 року, під час якого в протоколі зазначено інший порядок упаковки та маркування рушниці. При допиті експерта в суді, що проводила таку експертизу встановлено, що розташування відбитку пальця є не типовим та притаманним при триманні рушниці для тримання рушниці при здійсненні пострілів. Отже, така обставина дає суду обґрунтовані сумніви в достовірності наданого суду доказу, оскільки обставини при яких на рушниці з?явився відбиток пальця обвинуваченої достовірно не встановлені, а порядок його виявлення пов?язаний із такими діями слідчого, що викликають суттєві сумніви щодо законності отримання такого доказу. Слід врахувати, що речовий доказ - рушниця в силу ч. 3 ст. 233 КПК України визнана недопустимим доказом (т. 2 арк. 21-29);

- при дослідженні виявленого у помешканні ОСОБА_2 пістолета на останньому не виявлено ніяких папілярних слідів, що підтверджено висновком експерта № 52 від 06.08.2014 року, а сам доказ в силу ч. 3 ст. 233 КПК України визнаний судом недопустимим доказом (т. 2 арк. 36-41);

- згідно висновку експертизи № 36/1429-с/14 причиною смерті ОСОБА_5 тала гостра втрата крові в результаті вогнепальних поранень. Наявність вогнепального поранення грудної клітини також підтверджена висновком № 128 МК-с/14/1429-С/14 від 28.08.2014. Статевий зв?язок не підтверджений, що додатково заначено у висновку експерта № 862-Ц/14 від 8 серпня 2014 року (т. 2 арк. 47-51, 54, 61-62);

- в крові ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в кількості 1,36 проміле, що підтверджено висновком № 2661-Т/14/1429-С/14 (т. 2 арк. 59);

- змиви з рук ОСОБА_2 при експертному дослідженні не містили слідів пороху, що підтверджено висновком № 9599 від 29.08.2014 року (т. 2 арк. 77-79);

- експертами встановлена групова приналежність крові ОСОБА_2, про що надані протокол отримання зразків від 12.08.2014 року та висновок експерта № 482-Ис/14 (т. 2 арк. 84, 89-90);

- висновком експерта № 429к-Ис/14 від 28.07.2014 року встановлена групова приналежність крові ОСОБА_5 (т. 2 арк. 58);

- при дослідженні наволочки, простирадла, вилучених з помешкання ОСОБА_5 встановлено, що кров на них може належати як ОСОБА_5 так і ОСОБА_2, однак такі висновки експертиз № 484-Ис/14 від 09.09.2014, № 483-Ис/14 від 09.09.2014 не дають суду підстав вважати ОСОБА_2 особою, що спричинила вогнепальні поранення ОСОБА_5, а в силу ч. 3 ст. 233 КПКУкраїни речові докази визнані судом недопустимими (т. 2 арк. 97-98, 105- 106);

- дані, що містяться у висновку судово-балістичної експертизи № 9159/9160 від 3.10.2014 року свідчать про те, що рушниця, вилучена на місті вчинення злочину є вогнепальною зброєю, придатною для стрільби мисливськими набоями. Вилучені набої також визнано бойовими припасами. Окремо суд вважає необхідним оцінити висновки експерта щодо 9 гільз, вилучених на місці вчинення злочину, з яких 4 відстріляні з нижнього ствола наданої на дослідження рушниці, а інші 5 - з верхнього ствола цієї рушниці. Такі об?єктивні дані не відповідають змісту пред?явленого обвинувачення, показанням обвинуваченої, які дані при проведені слідчого експерименту, та висновкам судових експертиз щодо причин смерті ОСОБА_5 в частині кількості пострілів, здійснених в місці вчинення злочину. Також особливої уваги потребує зовнішній вигляд рушниці, яка надійшла на дослідження. Рушниця упакована в полімерний пакет з биркою, на якій міститься підпис експерта та печатка експертної установи, якими рушниця опечатана після проведення судової дактилоскопічної експертизи, яка закінчена 1.08.2014 року. Такі дані, разом із відомостями протоколу слідчого експерименту, під час якого рушниця в розпакованому вигляді перебувала в руках обвинуваченої, відомостями протоколу огляду місця події злочину, під час якого з незрозумілих причин рушниця не перевірена на предмет наявності на її поверхні папілярних слідів, безсумнівно свідчать про те, що відбитки пальців обвинуваченої виникли на рушниці саме під час проведення слідчого експерименту до закінчення проведення дактилоскопічної експертизи, що свідчить на користь показань обвинуваченої, яка в суді заявила про непричетність до здійснення пострілів із рушниці. Сама рушниця, гільзи та набої, які стали предметом дослідження в силу ч. 3 ст. 233 КПК України визнані судом недопустимими доказами (т. 2 арк. 112-132);

- також встановлено, що з рушниці здійснювались постріли набоями, спорядженими бездимним порохом, а надані на дослідження 9 гільз були споряджені бездимним порохом, що підтверджено висновком експерта № 10881 від 03.10.2014 року. Однак експерт на зміг встановити давність здійснення таких пострілів, а самі речові докази на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України визнані судом недопустимими доказами (т. 2 арк. 172-174);

- вилучені на місті вчинення злочину сліди крові можуть належати ОСОБА_5, що зазначено у висновку експерта № 944-Ц/14. На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України такі речові докази визнані судом недопустимими доказами (т. 2 арк. 139-141);

- відповідно до висновків експертизи № 942-Ц/14 від 29.08.2014 року та експертизи № 941-Ц/14 від 29.08.2014 року недопалки, виявлені на місці вчинення злочину містять біологічні сліди ОСОБА_2 та ОСОБА_5, групова приналежність крові яких співпадають по багатьом показникам. Також виявлені недопалки сигарет, які могли палити виключно ОСОБА_5, або виключно ОСОБА_2, що встановлено висновком експертизи № 943-Ц/14. Самі речові докази в силу ч. 3 ст. 233 КПК України визнані судом недопустимими доказами (т. 2 арк. 144-146, 149-152, 155-160);

- при проведенні комплексної пожежно-технічної експертизи встановлено три осередки загорання, які виникли шляхом підпалу із застосуванням відкритого вогню та горючої рідини. Ні показання обвинуваченої та потерпілих, ані показання свідків, а також інші докази, досліджені у судовому засіданні не дають даних про особу, що вчинила таку пожежу. При цьому суд враховує, що на змивах з рук обвинуваченої не виявлено ніяких слідів, що відносяться до пожежі (т. 2 арк. 176-192);

- при дослідженні одягу обвинуваченої на ній слідів здійснення пострілів не виявлено, а п?ять частинок бездимного одноосновного пороху, що виявлені на сукні обвинуваченої на думку суду могли потрапити на одяг з причин, не пов?язаних із здійсненням пострілів, оскільки висновок експерта № 329 від 13.10.2014 року зазначає, що частинки пороху не мають термічних пошкоджень (т. 2 арк. 201-210);

- вилучені з місця події злочину зразки відбитків рук в основному не придатні для ідентифікації і тільки на чотирьох об?єктах з п?ятнадцяти виявлені сліди рук ОСОБА_5, що підтверджено відповідним висновком № 326 від 10.08.2014 року. На підставі ч. 3 сть. 233 КПК України такі речові докази визнані судом недопустимими (т. 2 арк. 23-242);

- виявлені на місці злочину сліди взуття не відносяться до взуття обвинуваченої та ОСОБА_5 і встановлено, що слід взуття на панелі двері залишено взуттям, наданим свідком ОСОБА_18 і така обставина не знайшла свого логічного пояснення при проведенні судового слідства. Такі обставини випливають із висновку експерта № 20 від 22.10.2014 року, а в силу ч. 3 ст. 233 КПК України речові докази, які є об?єктом дослідження визнані судом недопустимими доказами, окрім зразків взуття (т. 2 арк. 249-258);

- при проведенні експертизи № 11832 від 12.11.2014 року не надалось можливим визначити до яких набоїв, вилучених на місці вчинення злочину відноситься пиж, вилучений з тіла ОСОБА_5 та картеч, вилучена при додатковому огляді зі стіни будинку, та не встановлено, з якої зброї були відстріляні такі об?єкти, а самі об?єкти дослідження на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України суд визнав недопустимими доказами (т. 2 арк. 265- 268);

- при проведенні судово-медичної експертизи № 110-Дм/1429-с/14 експертом встановлено, що тяжкі тілесні ушкодження, які стали причиною смерті, ОСОБА_5 отримав в результаті двох пострілів і перебував в цей момент в горизонтальному, або близькому до цього положенні (т. 2 арк. 275-316);

- проведеною судово-медичною експертизою ОСОБА_2 № 2607-Ая/14 від 26.07.2014 та № 3534/2607-Ая/14 від 6 листопада 2014 року експерт дійшов висновку що крововилив на лівому плечі обвинуваченої отриманий протягом 24 годин до огляду і міг бути отриманий від ударної дії прикладу рушниці під час здійснення пострілу. Такий висновок експерту не є категоричним та не виключає отримання ушкодження за інших обставин, тому суд вважає, що висновок експерта не може бути беззаперечним доказом причетності ОСОБА_2 до здійснення вбивства ОСОБА_5 (т. 2 арк. 322-323);

- висновки експерта № 125 МК-с/14/1429-С/14 від 28.08.2014, № 127 МК-с/14/1429-С/14 від 30.08.2014 року, № 126 МК-с/14/1429-С/14 від 29.07.2014, № 1119 Гс/14/1429-с/14 від 03.09.2014, № 1065-Ц/14 від 8.10.2014 року не мають суттєвого значення для справи (т. 2 арк. 52, 53, 60, 163-165).

Оцінюючи докази кожний окремо та у сукупності, суд приходить до таких підсумків.

Безумовно у судовому засіданні знайшов підтвердження факт наявності події злочину, а саме смерті ОСОБА_5, яка сталася від двох пострілів вогнепальної зброї, в наслідок чого смерть настала практично миттєво від гострої втрати крові. Зазначена подія відбулась 25.07.2014 в нічний час за місцем мешкання ОСОБА_5 у домоволодінні АДРЕСА_3 і в діях особи, що вчинила такий злочин вбачається наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Суд встановив, що в цей час в даному приміщенні перебувала обвинувачена ОСОБА_2, яка не оспорювала такого факту та підтвердила, що ОСОБА_5 запросив її для надання послуг інтимного характеру.

Доказами, які на думку сторони обвинувачення підтверджують факт вбивства ОСОБА_5 обвинуваченою ОСОБА_2, які стороною обвинувачення надані суду і на яких ґрунтуєтсья обвинувачення є її зізнання та показання при проведенні слідчого експерименту, речові докази, показання свідків та всі інші докази, досліджені у судовому засіданні.

Однак, як встановлено у судовому засіданні всі предмети, що вилучені при проведенні огляду приміщення ОСОБА_5, де відбувались події злочину та огляду місця проживання проведені в порушення вимог процесуального закону, що діяв на той час. Так згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 237 КПК України в такому саме порядку слід проводити і огляд житла. Отримання при цьому згоди власника житла на огляд або обшук житлового приміщення не позбавляє обов?язку прокурора та слідчого звертатись до суду із відповідним клопотанням та отримати дозвіл суду на обшук та огляд житла. Такі вимоги закону при проведенні досудового розслідування в цій справі не виконані, тому на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України суд визнав недопустимими доказами протокол огляду місця події від 26.07.2014 року та всі вилучені при проведенні такої слідчої дії речові докази, в тому числі рушницю, набої, речі, білологічні зразки, папілярні сліди та інші, перелік яких визначений в протоколі огляду предметів від 27.07.2014 року, протокол огляду житла ОСОБА_2 від 26.07.2014 року та речовий доказ - пістолет, вилучений при проведення такої слідчої дії. Всі висновки експертів, що отримані в результаті дослідження цих речовий доказів не мають доказового значення для суду в підтвердження вини обвинуваченої, оскільки предметом дослідження таких експертиз є речі, отримані стороною обвинувачення з порушенням закону у спосіб, що призводить до визнання доказів недопустимими в імперативному порядку. Корім того, все тимчасово вилучене майно при проведенні досудового розслідування не арештовано слідчим суддею в порушення вимог ст. 170-174 КПК України, оскільки слідчий навіть не звертався до суду із таким клопотанням. Такі докази визнані судом недопустимими

Для усунення сумнівів щодо симуляції обвинуваченою неможливості говорити в суді проведено комплексне медичне обстеження стану здоров?я обвинуваченої і отримано висновок лікарської комісії від 1 лютого 2016 року № 31-КЕ/2016, яка проведена в Обласному бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров?я Харківської обласної державної адміністрації із залученням спеціалістів вузького профілю та проведенням лабораторних і інструментальних досліджень. Цим висновком виявлені у обвинуваченої суттєві порушення центральної нервової системи у вигляді патологічних змін головного мозку, що призвело до різкого обмеження мовного контакту обвинуваченої. Хоча і чітко не встановлено час, з якого виникли такі обмеження, але допитані у судовому засіданні свідки підтверджували, що в день події злочину обвинувачена в таксі не розмовляла і на пальцях домовлялась із ОСОБА_5 про оплату її послуг, при проведенні слідчого експерименту присутні поняті у суді підвередили, що обвинувачена практично нічого не могла говорити, та при проведенні судово-психіатричної експертизи незадовго після затримання обвинуваченої виявлено суттєве обмеження мовного контакту. Отже, за таких обставин, суд має обґрунтовані сумніви в достовірності відомостей, які отримані при проведенні досудового розслідування з показань ОСОБА_2 і в силу ст. 62 Конституції України суд такі сумніви відносить на користь обвинуваченої, яка в суді винною себе не визнала та на переконання суду давала правдиві показання у доступній для неї формі щодо своєї невинуватості.

Це саме також стосується слідчого експерименту за участі обвинуваченої, під час проведення якого були присутні дві особи в якості понятих, які у суді підтвердили, що перебували в стані алкогольного сп?яніння і що один із понятих виконував роль статиста, а другий перебуває на обліку в органі, що проводив досудове розслідування, що суперечить вимогам ч. 7 ст. 223 КПК України, яка не передбачає можливість використання понятих в ролі статистів та обов?язково вимагає участь двох незаінтересованих понятих. Отже, оскільки один із понятих при проведенні слідчого експерименту був статистом, а саме на ліжку імітував тіло загиблого, тому суд вважає що в такому випадку порушено вимоги закону, а саме ч. 7 ст. 223 КК України про обов?язкове залучення двох понятих при проведенні слідчого експерименту.

Крім того, що протокол слідчого експерименту містить показання обвинуваченої, яка в силу стану здоров?я не могла давати показання в обсязі, що записаний слідчим та крім суттєвого порушення вимог закону щодо порядку участі понятих при проведення слідчої дії, стороною обвинувачення допущено дію, яка призвела до штучного створення доказу вини ОСОБА_2 Так достовірно встановлено, що упаковка рушниці з моменту її упаковки 26.07.2014 року і до початку проведення дактилоскопічної експертизи, що завершена 01.08.2014 року - не порушувалась. Не порушувалась упаковка рушниці і з моменту закінчення дактилоскопічної експертизи 01.08.2014 року і до початку проведення балістичної експертизи 3.10.2014 року - не порушувалась. Дані про те, в якому вигляді слідчий доставив цю рушницю і дав її в руки ОСОБА_19 під час проведення слідчого експерименту - суду невідомі, однак на фото слідчого експерименту чітко видна рушниця, вилучена з місця вчинення злочину, яка має характерні пошкодження від горіння прикладу. І така рушниця розпакована. Отже, враховуючи наведену хронологію упаковки речового докину суд достовірно встановив, що ОСОБА_2 тримала рушницю в руках до завершення дактилоскопічної експертизи, під час якої експерт і виявив на рушниці сліди пальця руки ОСОБА_2 Такий стан справ дає суду обґрунтовані сумніви в тому, що відбиток пальця руки ОСОБА_2 міг з?явитися під час події злочину. До цього слід врахувати, що на рушниці з невідомих причин не знайдено слідів рук її володільця - ОСОБА_5, що додає додаткових сумнівів в достовірності отриманого доказу в поєднанні і з тим, що вилучена рушниця та всі інші речові докази, вилучені з порушенням ч. 3 ст. 233 КПК України і судом визнані недопустимими.

Не знайдено судом ніяких доказів наявності у ОСОБА_2 мотиву для вбивства, зазначеного в обвинувальному акті. По-перше, сам ОСОБА_5 з показань його друзів взагалі не цікавився політикою, а під час події злочину перебував в стані сильного алкогольного сп?яніння, тому видається сумнівним наявність у останнього бажання обговорювати таку тему з обвинуваченою, а по-друге, як встановлено судом ОСОБА_2 в результаті змін в стані нервової системи фізично не мала можливості вести дискусії.

Незважаючи на те, що судом речові докази та протоколи слідчих дій, визнані недопустимими, слідчі дії проведені з порушенням закону, суд вважає необхідним зазначити, що проведеними судовими експертизами не встановлено достовірно з якої саме рушниці і якими саме набоями спричинені вогнепальні поранення ОСОБА_5, внаслідок чого настала його смерть. Відсутні розумні пояснення того факту, що вилучена рушниця не мала в каналах стволів відстріляних гільз, які в силу конструкції саме цієї рушниці ТОЗ-43Р вилучаються не автоматично, а виключно вручну. Такі дані є у відкритому доступі в мережі інтернет, тому ці обставини суд визнає загальновідомими. Натомість оглянуті при експертному дослідженні патрони та гільзи не мають на собі слідів рук, навіть хоча б самого ОСОБА_5 як володільця зброї та припасів, або непридатних до ідентифікації.

Підсумовуючи наведене суд вважає недоведеним, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 вчинене обвинуваченою ОСОБА_2, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 373 КПК України суд вважає необхідним виправдати ОСОБА_2 в пред?явленому обвинуваченні за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Оскільки особу, яка вчинила злочин не встановлено то відповідно до вимог ст. 100 КПК України речові докази продовжують зберігатися у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватою у пред?явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 чт. 115 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов?язання - скасувати.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: Назаренко О.В.

Судді: Бобко Т.В.

Пілюгіна О.М.