Вирок № 67327257, 23.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/66/17-к

н.п. 1-кп/415/197/17

ВИРОК

Іменем України

23.06.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Швиденко О.С.

захисника Стародубцевої Л.О.,

представника потерпілого ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, працюючого ЛКСП «Лисичанськводоканал» слюсарем, інвалідом не являється, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2016 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_4, знаходячись на перехресті вулиць Визволеної та Кільцевої міста Лисичанська, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особисто неприязних стосунків, наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в обличчя в область носа та один удар правою ногою в область живота, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкова травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя, садна спинки носа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

З приводу отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в ЦМЛ ім.Тітова м. Лисичанська з 05.11.2016 по 17.11.2016 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, фактично визнав повністю та пояснив, що дійсно 05 листопада 2016 року, приблизно об 11 годині, він знаходячись на перехресті вулиць Визволеної та Кільцевої міста Лисичанська, куди він разом з іншими працівниками КСП Лисичанськводоканал приїхали на усунення засору, як працівники ЛКСП «Лисичанськводоканалу». Між ним та ОСОБА_3 виникла словесна перепалка, в ході якої він наніс останньому один удар кулаком правої руки в обличчя в область носа та один удар правою ногою в область живота, заподіявши останньому тілесні ушкодження. Відповідаючи на питанні суду зазначив, що умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 у нього виник у зв'язку з тим, що саме ОСОБА_3 своїми діями, спровокував таку його поведінку. У скоєному розкаюється, в судовому засіданні вибачався за вчинене та шкодує про те що сталося. Не заперечує, що тілесні ушкодження у потерпілого утворилися від його двох ударів. Цивільний позов прокурора визнає повністю, майнову шкоду потерпілому відшкодував частково у сумі 1000 гривень, тому цивільний позов потерпілого про стягнення майнової шкоди визнає частково. Майнові претензії про стягнення моральної шкоди на користь потерпілого також визнає частково, оскільки вважає, що заявлена потерпілим моральна шкода у сумі 10000 гривень завищена. Просив суд суворо його не наказувати та врахувати, що на його утриманні знаходиться мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчинені інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується, крім власне показань обвинуваченого, в яких не заперечується обставини вчиненого злочину, усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 05 листопада 2016 року, приблизно об 11 годині, він знаходився на перехресті вулиць Визволеної та Кільцевої міста Лисичанська, разом з іншими працівниками ЛКСП «Лисичанськводоканалу», в тому числі обвинуваченим, де проводили роботи по ремонту каналізаційних стоків. Коли вони почали чистити колодязь, ОСОБА_4 почав висказувати своє незадоволення щодо їх роботи, на ґрунті чого між ними сталася словесна сварка, в ході якої обвинувачений наніс йому один удар кулаком в обличчя від якого він впав на землю. Після чого, він піднявся та з метою самозахисту взяв до рук металевий лом, а обвинувачений в цей момент знову наніс йому один удар ногою в живіт. Від нанесених ударі йому стало погано і його відвезли до лікарні, де він перебував та стаціонарному лікуванні з 05.11.2016 року по 17.11.2017 року. Змінений цивільний позов про відшкодування майнової шкоди та про стягнення моральної шкоди підтримує та просив суд його задовольнити у повному обсязі. Покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він 05 листопада 2016 року близько 11 години разом з іншими працівниками Лисичанськводоканал перебували на перехресті вулиць Визволеної та Кільцевої міста Лисичанська, де усували аварійну ситуацію. ОСОБА_4 знадився у каналізаційному колодязі, а ОСОБА_3 стояв наверху. Між ними виникла словесна сварка, вході якої обвинувачений, піднявшись наверх, наніс один удар кулаком в обличчя потерпілому від якого він упав, а коли останній піднявся, ОСОБА_4 наніс потерпілому один удар ногою в живіт. Після чого конфлікт було припинено, а ОСОБА_3 поїхав до лікарні, оскільки погано себе почував.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знає як працівників ЛКСП «Лисичанськводоканал». 05 листопада 2016 року на перехресті вулиць Визволеної та Кільцевої міста Лисичанська виникла аварійна ситуація, на усунення якої було направлено його, 2 слюсарів та 2 чергових КСП Лисичанськводоканал. Коли ОСОБА_4 знаходився у колодязі, між ним та потерпілим виникла словесна сварка, в результаті якої ОСОБА_4 наніс кулаком удар в обличчя ОСОБА_3, від якого він впав. Також він бачив, як потерпілий взяв до рук лом та почав наближатися до обвинуваченого, потім його увагу відволікли, а коли він повернувся, бачив на обличчі потерпілого садна, подряпини, а з носу його йшла кров.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знає, вони працювали разом у ЛКСП «Лисичанськводоканал». 05 листопада 2016 року, приблизно об 11 годині, в районі заводу ГТВ, був засор каналізаційної системи. Бригада працювала з усунення аварійної ситуації, вони з ОСОБА_9 були відсутні, коли повернулись, то побачили, як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 штовхались, він їх розняв, після чого ОСОБА_3 взяв лом і сказав припинити, була словесна сварка, коли він намагався забрати у ОСОБА_3 лом, ОСОБА_4 вдарив останнього у обличчя, на якому залишилися подряпини. Після чого ОСОБА_4 поліз до колодязю працювати, а ОСОБА_3 поїхав на черговому автомобілі до лікарні. Він не бачив як ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_3 ногою, йому про це сказав потерпілий. ОСОБА_3 удари не наносив.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 знає, вони працюють разом у ЛКСП «Лисичанськводоканал». 05 листопада 2016 року, приблизно об 11 годині, на перехресті вулиць Визволеної та Кільцевої міста Лисичанська, була аварійна ситуація - засор каналізації і їх направили на усунення аварійного стану, вони з ОСОБА_8 були відсутні, коли повернулись, то побачили, як між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виникла словесна сварка, після чого він відійшов, оскільки розмовляв по телефону, а коли повернувся бачив на обличчі ОСОБА_3 тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 знає, вони працюють разом у ЛКСП «Лисичанськводоканал». 05 листопада 2016 року, приблизно об 11 годині він разом з іншими працівниками Лисичанськводоканал знаходились на перехресті вулиць Визволеної та Кільцевої міста Лисичанська. Він знаходився від обвинуваченого та потерпілого метрів за 50, бачив як останні сварились, після чого потерпілий впав на землю.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 знає, вони працюють в одній бригаді ЛКСП «Лисичанськводоканал». 05 листопада 2016 року близько 11 години, він привіз бригаду слюсарів на ремонтні роботи, а сам знаходився в автомобілі, пізніше побачив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стали рознімати ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Він не бачив як і хто наносив удари. Потерпілий ОСОБА_3 стояв з ломом і кричав. Про відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 йому нічого невідомо.

Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- довідкою лікаря ОСОБА_12 від 05.11.2016 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 з зазначенням діагнозу: «зчмт, сгм? Ссадина в обл. носа, ушиб грудной клетки слева». (а.с. 12) ;

- висновком судово-медичної експертизи № 279 (розпочата 02.12.2016 року, закінчена 09.12.2016 року), відповідно до якого при зверненні до травмпункту 05.11.16 р. гр. ОСОБА_3, був встановлений діагноз: Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку? Садна в області носу. Забій грудної клітини зліва. При надходженні до неврологічного відділення 05.11.16 р. у ОСОБА_3 було виявлено садно спинки носа. При р -ген обстеженні 07.11.16 р. переломів кісток носу не виявлено. 08.11.16 р. оглянутий ЛОР лікарем, виявлено садно спинки носу, виставлений діагноз: садно спинки носу. Викривлення носової перегородки вправо без порушення функції дихання. 17.11.16 р. виписаний на амбулаторне лікування, виставлений заключний клінічний діагноз: Закрита черепно-мозкова травма (05.11.16 р.). Струс головного мозку. Забій м'яких тканин обличчя. Садно спинки носу. ІХС, дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба 2 ст. ГЛЖ 3 ст. ОВР СН1, ФК 2. Гіпертонічна ангиопатія судин сітчатки. Викривлення носової перегородки вправо без порушень функції дихання. Забій грудної клітини зліва. Енцефалопатія 1 ст. синдром ликворної дисфункції. З 18.11. по 1.12.16 р. він знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом: Закрита черепно-мозкова травма (05.11.16 р.). Струс головного мозку. Астеновегетативний синдром.

При експертизі гр. ОСОБА_3 02.12.16 р. будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.

1. Утворились ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами можливо в час та за обставин, вказаних потерпілим гр. ОСОБА_3, тобто 05.11.16 року.

2.Не виключається можливість виникнення ушкоджень в результаті падіння з положення стоячи та удару обличчям о тупу тверду поверхню.

4. Діагноз: «Забій грудної клітини зліва» об'єктивними клінічними даними не доведений і при визначенні ступеня тяжкості не враховується. Інші ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тривалість лікування гр. ОСОБА_3 може бути зумовлено наявними у нього супутніми захворюваннями, а саме: Гіпертонічною хворобою ( а.с. 44-45).

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу винного, який працює, не судимий (а.с. 51), має постійне місце проживання, одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 52, 53), у побуті за місцем мешкання та на виробництві характеризується позитивно (а.с.54-55), має на утриманні мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5;

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини та часткове добровільне відшкодування майнової шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Суд не визнає в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення злочину відносно особи похилого віку, зазначену прокурором у судових дебатах, оскільки потерпілий на час вчинення злочину відносно нього не досяг 60-річного віку.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, - ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, обставини вчиненого злочину, а також дані про особу обвинуваченого, який працює, має постійне місце проживання, у побуті та на виробництві характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, добровільне часткове відшкодування заподіяної потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт в межах, передбаченого, санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки більш м'яке покарання, на думку суду, буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Потерпілим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 майнової шкоди - витрат на лікування у сумі 4902 грн. 23 копійки, та моральної шкоди в розмірі 10000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов потерпілого про стягнення на його користь майнової шкоди визнав частково у зв'язку з добровільним відшкодуванням в рахунок майнової шкоди 1000 гривень, що стосується моральної шкоди вважає суму 10000 гривень завищеною та таку, що не відповідає характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_3, а тому позов в частині моральної шкоди також визнає частково.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілим позов суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особі, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкода завдана не з її вини.

Як вбачається з позову, потерпілий просить стягнути з обвинуваченого понесені ним витрати на лікування за час перебування на стаціонарному лікування у травматологічному відділенні ЦМЛ іт. Титова у сумі 4902 гривні 23 копійки.

Витрати понесені потерпілим на придбання медичних препаратів підтверджується копіями фіскальних чеків та випискою з історії хвороби про призначення відповідних ліків, медикаментів та предметів медичного призначення (а.с.28-61).

Під час судового розгляду в рахунок відшкодування заподіяною злочином майнової шкоди ним на ім'я потерпілого було перераховано 1000 гривень, що підтверджується копією квитанції від 10.06.2017 року, у зв'язку з чим суд вважає, позов потерпілого в частині відшкодування майнової шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 3902 грн. 23 копійки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., вимоги якого обґрунтовані тим, що йому злочинними діями обвинуваченого окрім тілесних ушкоджень, було завдано також і моральну шкоду, яка складається з того, що він переніс фізичної та морального страждання, виражені в душевних переживаннях, приниження його людської гідності в зв'язку з нанесенням йому фізичної болі, що спричинили за собою фізичні пошкодження, в зв'язку з пошкодженням обличчя він довгий час не міг вийти на вулицю, тому в нього змінився його спосіб життя, з чим він переживав сильний стрес, також він переживав сильний біль не тільки в момент нанесення тілесних ушкоджень, а й на протязі декілька днів до його одужання, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під час судового розгляду було встановлено, що в результаті умисних, неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховано ступінь фізичних та психічних страждань потерпілого, який тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська, що підтверджується випискою з історії хвороби, у зв'язку з чим був позбавлений звичайного укладу життя, характер отриманих тілесних ушкоджень, глибину та тривалість його моральних страждань, пов'язаних з протиправними діями обвинуваченого. Разом з тим, враховуючи принципи розумності та справедливості, матеріальний стан обвинуваченого, який працює, має постійний заробіток, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілого завищений, і вважає можливим задовольнити дану вимогу частково, у розмірі 3 000 гривень.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором в інтересах Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради, Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор в інтересах Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради, Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої у сумі 2949 гривень 36 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав та не заперечував проти його задоволення.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора прокуратури міста Лисичанська в інтересах Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради, Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 за період його перебування на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська за період з 05.05.2016 року по 17.05.2016 року підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження (а.с.72).

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова ( Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051, Ід.код 37800278, код ЗКП 24060300), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від правопорушення ОСОБА_3 в сумі 2949 гривень (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 36 копійок.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, майнову шкоду у сумі 3902 (три тисячі дев'ятсот дві) гривні 23 копійки та моральну шкоду в розмірі 3000 грн. (три тисячі) гривень.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та направити потерпілому в порядку, передбаченого ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова