Ухвала суду № 67320862, 19.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/8598/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/1058/К/17 Кузнецов Р.О.

Категорія - 48 (І) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

Іменем України

19 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Борщ А.А.,

за участю: представника позивача виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради - ОСОБА_3, прокурора - Велегури Олени Юріївни,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 березня 2017 року у справі за позовом виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради в інтересах малолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_4 про відбирання дитини та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради звернувся до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_5із зазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого виховує сама. Батько в свідоцтві про народження малолітнього записаний згідно ч.1 ст. 135 СК України, зі слів матері. Відповідач належним чином не займалася вихованням, утриманням, навчанням та розвитком дитини. Малолітній ОСОБА_5 відвідував дві загальноосвітні школи, проте відрахований за відсутність у школі. Під час навчання малолітній постійно перебував у супроводі матері, яка заважала навчально-виховному процесу учнів, на зауваження реагувала неадекватно, у розмові з вчителями переходила на крик, не дозволяла соціальному педагогу відвідати родину за місцем проживання. Малолітній ОСОБА_5 майже не розмовляв, потребував допомоги логопеда, мав низьку працездатність, швидко втомлювався, не мав сформованих життєвих навичок, відповідно до свого віку, психологічно та фізично дитина не підготовлена до навчання. Відповідач забороняла сину ОСОБА_5 безкоштовно харчуватися у шкільній їдальні, хоча дитина, проживаючи в сім'ї, не отримувала повноцінного харчування. Відповідач ОСОБА_4 ніде не працювала і не мала засобів до існування. Дохід родини складає тільки соціальна допомога одинокої матері, яка становить 436,50 грн. на місяць. Відповідачем не створено належні умови для життя, навчання та розвитку дитини. У будинку АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_4, разом із малолітнім сином відсутнє газопостачання та водовідведення, не має ванни, вбиральні. Помешкання обігрівається піччю, але відсутні дрова та вугілля. ОСОБА_4 належним чином не займалася вихованням, навчанням, розвитком та утриманням малолітнього ОСОБА_5, чим створювала загрозу для життя і здоров'я хлопчика, виконком районної у місті ради, як органом опіки та піклування, прийнято рішення від 13.11.2015 №372 «Про відібрання від матері, ОСОБА_4, малолітнього сина, ОСОБА_5», якого влаштовано до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Відповідач ОСОБА_4 перебуває на обліку в КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» у зв'язку з психічним захворюванням, що може бути небезпечним для неповнолітнього. Після уточнення позовних вимог у лютому 2017 року позивач просить суд відібрати від матері ОСОБА_4, малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без позбавлення її батьківських прав та передати дитину органу опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради; стягнути зі ОСОБА_4 на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 березня 2017 року позов виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради в інтересах малолітнього ОСОБА_5, задоволено. Відібрано від матері ОСОБА_4, малолітнього сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, без позбавлення її батьківських прав та передано дитину органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнуто зі ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку відповідача усі документи стосовно її психічного захворювання є фальсифікацією. Судом не надано оцінку, що малолітній син був усім забезпечений у побуті та для учбового процесу, одягом, книжками. Не відвідував школу, оскільки не вийшов за межі дозволеного віку, станом на 1 вересня йому було 6 років 9 міс. Висновки суду стосовно загрози здоров'ю та життю малолітньому зі сторони матері ґрунтуються на припущеннях. Судом не враховано, що малолітньому ОСОБА_5 незадовільно у спеціалізованому закладі де його влаштували. Протягом перебування його у закладі відповідач привозила їжу, одяг, взуття, шкільне приладдя, оскільки у центрі немає належного забезпечення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що відповідач ОСОБА_6 є матір'ю малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого виховує сама. Батько в свідоцтві про народження малолітнього записаний згідно ч.1 ст. 135 СК України.( а.с.7,8).

За відомостями директора Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 приступив до навчання 01 вересня 2014 року на підставі заяви матері. Дитина запізнювалась, приходила на другий урок, дитина не контактувала з оточуючим середовищем, у зв'язку із забороною матері, яка увесь час у період навчального процесу перебувала у приміщені школи під класом. За заявою матері 23 вересня 2014 року дитина вибула зі школи ( а.с.10).

У вересні 2014 року ОСОБА_5 перейшов до Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №60 Криворізької міської ради для продовження навчання, але 03 лютого 2015 року його було відраховано у зв'язку з тим, що він часто хворів. З того часу ОСОБА_5, не дивлячись на те, що йому виповнилось 7 років, ніде не навчався. Вказане підтверджується листами Криворізьких загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів № 22, №28 та №60, а також інформацією КДНЗ №195 (том 1, а.с.10, 11, 14, 15, 16).

Згідно Акту обстеження умов проживання, який складений спеціалістом та інспектором служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради від 23 жовтня 2015 року у будинку АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_4 разом із неповнолітнім ОСОБА_5 відсутнє електро- та газопостачання, водовідведення, не має ванни, вбиральні. Помешкання обігрівається піччю, але відсутні дрова та вугілля. В осінньо-зимовий період у кімнатах холодно, тому дитина ходила вдома та лягала спати одягнена. (а.с.18, 22, 23 том 1).

Згідно пояснень відповідача ОСОБА_4 начальнику служби у справах дітей протягом 2012 - 2014 роки, службою у справах дітей Центрально-Міської районної у місті ради неодноразово проводились із відповідачем бесіди стосовно належного матеріального та побутового забезпечення малолітнього сина ОСОБА_5, з приводу чого вона надавала свої пояснення та зобов'язалася влаштуватися на роботу та налагодити світло, газо та теплопостачання у домоволодінні де проживає разом із дитиною (а.с.24-27 том 1).

Згідно відомостей міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді вході неодноразових відвідувань сім'ї ОСОБА_4, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлені факти порушення зі сторони матері ОСОБА_4 права неповнолітнього сина ОСОБА_5 на освіту, на повноцінне життя. У будинку відсутне газо-, електро- та водопостачання. Будинок опалюється пічним опаленням із грубим порушення експлуатації, наявні сліди смогу. ОСОБА_4, не має трудової діяльності, від направлення міського центру зайнятості відмовляється. На рекомендації фахівців із соціальної служби реагує агресивно. Ситуація в який опинився ОСОБА_5 загрожує життю та здоров'ю дитини ( а.с.28 том 1).

Службою у справах дітей, відділом освіти виконкому районної у місті ради, Криворізьким міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрально-Міським відділенням поліції проводилась відповідна індивідуально-профілактична робота зі ОСОБА_4, спрямована стабілізацію обстановки в родині. Питання про стан виконання ОСОБА_4 батьківських обов'язків по вихованню, утриманню та розвитку дитини неодноразово розглядалося на засіданнях комісії по взаємодії суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, та комісії з питань захисту прав дитини, проте позитивних результатів не досягнуто. В зв'язку з цим, службою у справах дітей виконкому Центрально-міської районної у місті ради було винесено наказ №126-П від 11.12.2014 року «Про постановку на облік дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1» (том 1, а.с.32).

Виконавчим комітетом виконкому Центрально-міської районної у місті ради 13.11.2015 року прийнято рішення №372 «Про відібрання від матері, ОСОБА_4, малолітнього сина, ОСОБА_5». Малолітнього ОСОБА_5 влаштовано до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», де він перебуває на час розгляду справи (том 1, а.с.33, 70).

Згідно Висновку виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті ради від 12 лютого 2016 року в інтересах дитини ОСОБА_5, який опинився у надзвичайно складних життєвих обставинах, із метою його соціального захисту вважає за доцільне відібрати від ОСОБА_4 неповнолітнього без позбавлення її батьківських прав ( том 1 а.с.67-69)

Як видно з характеристики ОСОБА_5, наданої КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» за час перебування у закладі він поступово вступає у контакт, розмовляє непевно, постійно потребує підтримки, звукова мова порушена. Хлопчик доброзичливий, плаксивий, боязкий.( том 1 а.с70).

Згідно довідки КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» за вих..№659 від 11 квітня 2016 року ОСОБА_4 перебуває під наглядом лікаря-психіатра з 2008 року ( а.с.84 том1 ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_6 не виконує належним чином своїх батьківських обов'язків, по утриманню, вихованню малолітнього сина ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_4, а також у зв'язку із наявністю у відповідача хронічного психічного захворювання, для збереження здоров'я та блага дитини його відібрано у відповідача та поміщено у спеціалізований заклад без позбавлення її батьківських прав та стягнуто аліменти.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

У п. п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом.

У зв'язку із необхідністю вирішення питання доцільності відібрання дитини, на час розгляду справи в суді апеляційної інстнації, колегією суддів в судовому засіданні допитано в якості свідків вихователя КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ОСОБА_9 та класного керівника ОСОБА_8, у якої він навчається у загальноосвітній школі №97 ОСОБА_10 Які, кожна окремо, пояснили, що дитина в дитячому колективі спокійна та врівноважена, без присутності матері спілкується з іншими дітьми, але у присутності матері, стає боязливим, замкнутим, напруженим. Мати поводить себе агресивно, безпідставно скаржиться на викладачів та вихователів, має нав'язливу ідею неналежного поводження оточуючих із її сином. Занадто, із порушенням загальновстановлених правил поведінки в учбово-виховних закладах, порушуючи учбовий процес, виражає свою турботу, шляхом заборони синові харчуватися у шкільній їдальні гарячею їжею, переодягаючи сина кжного дня в класі у присутності інших дітей в одяг, який вона приносить, примушуючи його харчуватися соком та печивом, які щодня приносить та кожної перерви його годує, чим шкодить інтересам дитини. Відповідач кожного разу сину внушає, що окрім неї усі оточуючи погано до нього ставляться, проте жодного разу ОСОБА_8 не скаржився на образи зі сторони дітей, або вихователів. Навесні 2017 року після чергового конфлікту та сварки у приміщенні школи за викликом працівників поліції ОСОБА_4 була улаштована до медичного закладу для проходження лікування. Бабуся хлопчика, мати відповідача, не може взяти дитину взяти онука до себе, оскільки побоюється відповідачки. До суду апеляційної інстанції не з'явилась.

З матеріалів справи видно, що відповідач ОСОБА_4 страждає на психічне захворювання шизофренія параноїдної форми, перебуває на диспансерному обліку КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер"ДОР, що підтверджується виписками медичних епікрізів та медичною довідкою ( том 2 а.с.11,12,13,92). В судовому засіданні колегії суддів відповідач ОСОБА_4 категорично заперечувала наявність в неї психічного захворювання, вважає себе здоровою. Засобами доведення не скористалась, клопотання про проведення експертизи для доведення відсутності перешкод за станом її психічного здоров'я до належного виконання батьківських обов'язків не заявляла.

Колегія суддів прийшла до висновку, що матеріалами справи та поясненнями свідків доведено, що існує обгрунтоване підтвердження побоювання, що у звязку із психічним захворюванням матері, проти наявності якого вона заперечує, та не здійснює лікування щодо можливого заподіяння шкоди малолітньому ОСОБА_8 з боку матері, а отже наявні підстави, на даний час, для відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав з метою охорони його життя та здоров'я.

Разом із тим, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, та( або) вживає заходів щодо лікування), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на відсутність у домоволодінні, де проживав неповнолітній разом із відповідачем належних до життя дитини умов, а саме: газо- та електропостачання, відсутність забезпечення на зимовий період твердого палива для пічного опалення, відсутність у відповідача заробітку непрацевлаштування відповідача для забезпечення дитини щоденним харчуванням та одягом, що підтверджується письмовими матеріалами справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про тимчасове відібрання та улаштування дитини до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», відповідає інтересам дитини та захищає її права та життя.

Разом з тим, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

У зв'язку із тим, що відібрання дитини ОСОБА_5від матері ОСОБА_4 без позбавлення її батьківських прав є тимчасовим заходом, після улаштування належного побуту, лікування, працевлаштування, для можливості щоденного забезпечення неповнолітнього належним харчуванням, одягом, доступом до освіти, має ставити питання про повернення дитини.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції у достатньо повному обсязі вивчив обставини справи, вірно встановив права та обов'язки сторін. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим посилання апелянтів в апеляційних скаргах на неповне з'ясування усіх обставин справи та відсутність обґрунтування висновків суду є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: